Фінансовий комітет закрив вакансію

Вибори нового представника Верховної Ради до Ради Національного банку 6 листопада зайняли всього п'ять хвилин. Члени комітету з питань фінансів, податкової та митної політики за допомогою рейтингового голосування заповнювали вакантне місце, яке виникло після переходу Тимофія Милованова з Ради НБУ на роботу до уряду: депутати могли підтримати будь-якого з 23 кандидатів або навіть всіх одразу. Переможцем мав стати фінансист з найбільшою кількістю голосів, а в разі рівного розподілу голосів проводився б другий тур.

Переможцем став Віталій Шапран, кандидатура якого сподобалася 17 депутатам. У комітеті значаться 32 депутати, але на його засідання ходять не всі.

Віталій Шапран відомий фінансовому ринку як член виконкому Українського товариства фінансових аналітиків, а також колишній головний фінансовий аналітик, заступник директора рейтингового агентства «Експерт-Рейтинг», де він пропрацював з 2006 до 2018 року. З 17 грудня минулого року він вивчає роботу Ради НБУ зсередини – на посаді головного експерта з питань грошово-кредитної політики Ради, будучи «чинним співробітником НБУ».

Конкуренцію йому на конкурсі склали екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник (10 голосів), екс-почесний президент Укргазбанку Василь Горбаль та екс-голова ліквідованого Євробанку Олег Кобзєв (по 9 голосів). Решта кандидатур не зацікавили депутатів (див. графік).

Рада Нацбанку розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і контролює її проведення, а також систему внутрішнього контролю НБУ. До Ради входить дев'ять осіб: по чотири представники від парламенту і глави держави, а також голова НБУ.

Парламент в 2016 році направив до Ради чотирьох «банкірів» – Віктора Козюка, Олену Щербакову, Віру Ричаківську, Тимофія Милованова. 29 серпня 2019-го Тимофій Милованов став міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і 3 вересня його звільнили з Ради. Лише 23 вересня фінансовий комітет оголосив конкурс на заповнення вакансії.

«Співпраця з МВФ є безальтернативною»

Голосування за кандидатів, які опинилися в фіналі конкурсу, в середу відбулося за їхньої відсутності. 19 з 23 попередньо відібраних кандидатів ще 16 жовтня на спеціальному відкритому засіданні фінансового комітету (тоді не з'явилися Дмитро Гриджук, Ігор Корнійчук, Павло Різаненко та Павло Щербань) розповіли нудьгуючим депутатам, «чому їх варто призначити до Ради НБУ».

Кандидати виступали за алфавітним порядком. Віталій Шапран отримав слово передостаннім. Після короткої автобіографічної довідки він «поділився враженнями від роботи на Раду НБУ». «Це не тільки монетарна політика, це ще й аудит, і система внутрішнього контролю. За окремими темами систем контролю не всі аудитори «великої трійки» беруться проводити аудит. Багато складних специфічних питань, які стосуються роботи Нацбанку», – розповів він.

Віталій Шапран акцентував увагу на існуванні проблеми комунікації НБУ з парламентом. «Жодних спеціальних звітів, жодних спеціальних офіційних комунікацій ми не відчуваємо. Принаймні за попередніх скликань Ради. Я так розумію, що парламентарі переважно використовують публічну інформацію, яка є на сайті, але мені б хотілося, щоб ця комунікація була більш поглибленою. І, можливо, це дозволило б уникати конфліктів або непорозуміння», – запропонував претендент у члени Ради НБУ.

Головний експерт Ради НБУ нагадав, що нерезиденти купили ОВДП майже на $4 млрд, що становить 18% валютних резервів НБУ. «Співпраця з МВФ в поточному тактичному стані є безальтернативною. Я закликав би і комітет, і парламент докласти максимум зусиль для сприяння розвитку цієї співпраці», – сказав він. Для активізації кредитування він запропонував оптимізувати резерви і допомогти підприємствам отримати доступ до торговельного фінансування на суму до $2,5 млрд. «Основна причина проблем – високі рівні «ФОПізації» економіки та оптимізаційних схем між групами юросіб», – сказав він.

Голова комітету Данило Гетманцев попросив його перерахувати «помилки Нацбанку за останній рік». «Оскільки я співробітник Нацбанку, то змушений дотримуватися етичних стандартів, тому скажу, що діяльність правління нехай коментує саме правління», – відповів він.

Членкиня комітету Ніна Южаніна поставила питання з валютного контролю та суми неповерненої валютної виручки, але Віталій Шапран не знав цього числа. Більше у депутатів питань не було.

Розпитування з пристрастю

Багато кандидатів намагалися зацікавити депутатів своїми ідеями реформування Ради. «Рада Нацбанку не є незалежним органом, наприклад, я не пам'ятаю, щоб ми останні чотири-п'ять років знайомилися з матеріалами Основних принципів грошово-кредитної політики авторства Ради. Ми завжди розглядаємо те, що готує правління, – обурювався Станіслав Аржевітін. – Я глибоко переконаний, що Рада НБУ має встановлювати орієнтир не тільки на інфляційну ціль, але й, можливо, в нашій українській ситуації взяти контроль над обліковою ставкою Нацбанку, як це було зроблено в Польщі». Аржевітін запропонував, щоб голова НБУ перед підписанням меморандуму з МВФ передавав документ до Ради НБУ для «висновку».

Виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук підтримав політику інфляційного таргетування НБУ, але порекомендував також зорієнтувати монетарну базу. Зміцнення гривні через приплив грошей нерезидентів в ОВДП він назвав «нераціональним» і закликав дивитися на світову ситуацію. «Курс гривні має бути прогнозованим», – заявив екс-почесний президент Укргазбанку Василь Горбаль.

Він вважає, що Рада НБУ не повною мірою використовує важелі впливу. «Незважаючи на норму про невтручання до оперативної діяльності правління, Рада має достатньо повноважень реагувати на ті чи інші виклики або недоліки в поточній роботі правління НБУ», – сказав Василь Горбаль. Голова правління Інституту економічних досліджень і консультацій Ігор Бураковський підтримав політику НБУ і необхідність збереження його незалежності.

Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник похвалився наявністю «досвіду вирішення складних макроекономічних завдань» і заявив про необхідність узгодження монетарної та бюджетної політики. «Ця узгодженість має бути як на етапі формування бюджету, так і в процесі його виконання», – сказав він. Депутати намагалися дізнатися у екс-міністра, як він оцінює дії НБУ під час кризи, тому він визнав, що НБУ не повинен був «проїдати валютні резерви».

«Практикуючий банкір» Олег Кобзєв зараз працює «лінійним керівником», тому що Євробанк, яким він керував, ліквідовано в 2016-му «через певні політичні та економічні мотиви». Ця інформація зацікавила Данила Гетманцева та його заступника Олександра Дубинського. «Тимчасова адміністрація була запроваджена через втрату ліквідності, яка була абсолютно миттєвою і швидкоплинною. В Інтернеті почалася глобальна інформаційна атака на акціонера (Адарича. – Ред.), що один банк впав (Фідобанк. – Ред.) і ось наступний. І все сталося буквально за два тижні», – розповів він. Аналогічні питання про роботу в банках-банкрутах довелося почути Андрію Климову (працював в Реал Банку), Світлані Кузьміній («Фінансова ініціатива») та Олександру Ярецькому («Форум», «Юнісон»).

Екс-голова Держфінпослуг Віктор Суслов намагався переконати депутатів проголосувати за нього, бо з восьми членів Ради п'ять безпосередньо пов'язані з Нацбанком: «були в правлінні або співробітниками апарату» і «Рада НБУ фактично підпорядкована керівництву НБУ та не є ефективною». Депутати з останньою тезою не погодилися і проголосували за співробітника НБУ Віталія Шапрана.

Тритижнева витримка

У 2015 році голосування відбулося всього через годину після виступу кандидатів. Цього разу депутатам знадобилося три тижні. Данило Гетманцев 16 жовтня закрив засідання, оголосивши, що їм «потрібен час, щоб вивчити особисті справи і ухвалити збалансоване рішення». «Я оголошую перерву в засіданні, і ми повідомимо вам, коли ми повернемося до вирішення цього питання. Це буде або завтра, або післязавтра», – сказав він. «А чому не сьогодні голосуємо? Тому що ви все по ходу вирішуєте!» – обурилася депутатка від «Європейської солідарності» Ніна Южаніна.

Але ані в четвер, ані в п'ятницю комітет кадрове голосування не провів. 18 жовтня обговорення на комітеті законопроекту про електронні майданчики оцінювачів завершилося конфліктом, який переріс у скандал з імовірним підкупом членів фінкомітету на загальну суму до $330 тис. Це протистояння довело заступника голови фінкомітету Олександра Дубинського і лідера фракції «Слуга народу» Давида Арахамія до проходження поліграфа. У наступні тижні конфлікт було залагоджено, і депутати тепер подають спільні законопроекти на благо банківського ринку.

Справа за Радою

Нацбанк не радив депутатам, за кого їм голосувати, хоча й був зацікавлений в обранні фінансиста з бездоганною професійною репутацією. Тепер кадрове рішення фінкомітету повинен затвердити парламент. І в комітеті, і в сесійній залі у «Слуг народу» більшість, тому Віталій Шапран має бути проголосований автоматично. Але політичний процес буває непередбачуваним.

Минулого разу Рада розтягла кадрове рішення майже на рік: вибрала представників у листопаді 2015-го, а призначила їх до Ради НБУ тільки в липні 2016-го. Не обійшлося і без скандалу: комітет зробив Аржевітіна одним з чотирьох «обраних». Але до сесійної зали його кандидатуру не донесли, а замінили на Віктора Козюка, який прийшов до «фінішу» в кращому разі десятим.

Екс-голова ради Асоціації українських банків це не забув. «Попереднім комітетом мене теж рекомендували на сім років членом Ради Нацбанку, але в результаті маніпуляцій з боку «Блоку Порошенка» мене виключили зі списку, ймовірно, за мою критику, яку я постійно висловлював на адресу не зовсім коректних дій Нацбанку», – нагадав Станіслав Аржевітін.

Можливо, тому Шапран стримано прокоментував свою перемогу в конкурсі. «Для мене це прояв і високої довіри, і водночас велика відповідальність. Вірю, що Верховна Рада найближчим часом легітимізує відповідну рекомендацію комітету», – написав він. Проект постанови № 2400, який вчора зареєстрував Данило Гетманцев, парламент зможе розглянути не раніше 12 листопада, коли відбудеться наступне пленарне засідання.

При цьому в постанові виник важливий нюанс. Оскільки Віталій Шапран замінить в Раді НБУ Тимофія Милованова, якого 7 липня 2016- го призначали на п'ять років, термін його майбутніх повноважень в Раді НБУ завершиться вже через півтора року – 7 липня 2021 року.

Місія здійсненна

Але навіть за такий короткий термін Віталій Шапран зможе зробити багато в Раді НБУ, як мінімум – вивести її з управлінського глухого кута, в якому Рада опинилася наприкінці жовтня.

Трирічні повноваження голови Ради Богдана Данилишина минули 26 жовтня, тому за чотири дні до цього, 22 жовтня, в ході засідання Ради він поставив на голосування питання про продовження своїх повноважень «до проведення чергових виборів голови Ради». Оскільки цю ідею підтримали лише четверо з восьми членів, а не необхідні п'ять, вона не вважається прийнятою. Виконувати обов'язки голови Ради міг би його заступник, але ця позиція залишається вакантною з моменту виходу Милованова. Член Ради Віктор Козюк розкрив маніпуляції Данилишина і заявив, що процедура вибору голови Ради може відбутися «після обрання дев'ятого члена». Крім того, він назвав антиконституційними ініціативи Данилишина з реформування НБУ.

Проте Нацбанк не міг більше чекати. Оскільки зараз у Ради немає формального керівника, він не може підписати кошторис адміністративних витрат Нацбанку на 2020 рік, який, відповідно до закону «Про Національний банк», Рада має затвердити до 15 листопада – до наступної п'ятниці. У НБУ пояснили, що цей документ впливає на розрахункову цифру прибутку Нацбанку за 2019 рік, яка має бути закладена в уже переданий Кабміном до парламенту проект бюджету-2020.

Тому голова НБУ Яків Смолій ініціював на 7 листопада позачергове засідання Ради, на якому переворот не стався: вісім голосів знову розподілилися порівну вже на питанні вибору того, хто вестиме засідання. Тепер НБУ доведеться чекати доукомплектації Ради.

Результати голосування не розкриваються, але мова може йти про наступний розподіл позицій. До «групи Смолія» можна віднести Віктора Козюка та Олександра Петрика, які публічно захищають інституційну незалежність НБУ, і Миколу Каленського, який перейшов до Ради НБУ з поста директора Центрального сховища НБУ. До цієї ж групи входив Тимофій Милованов, який неодноразово конфліктував зі своїм колишнім начальником. До «групи Данилишина» можуть входити Віра Ричаківська, Олена Щербакова і Василь Фурман. Для розблокування роботи Ради Віталію Шапрану після призначення все ж доведеться вибирати, фундаментальні погляди якої з груп на грошово-кредитну політику Нацбанку йому ближче.

Віктор Козюк бачить три сценарії розвитку ситуації. Песимістичний означає формування більшості, «чия агресивна критика НБУ непомітно перетвориться в політичну підставу для делегітимізації позитивних змін у сфері макрофінансової стабільності та банківського регулювання». Оптимістичний сценарій передбачає розширення інституційної спроможності Ради і вихід зі стану «політичного флюгера». Проміжний варіант передбачає «спонтанні «аналітичні» вихлопи псевдонаукового характеру, які перемішуються з більш-менш вербально прийнятними рішеннями».

Розв'язка історії може наступити вже наступного тижня.