Війна суттєво вплинула на корпоративне кредитування в Україні: його обсяги скоротилися, а роль держави суттєво збільшилася. В II півріччі 2022 року нове кредитування в національній валюті впало десь на 50%, а в іноземній – на 70%, якщо порівнювати з ІІ півріччям 2021-го. З нових кредитів, яких було надано бізнесу на 98 млрд грн і $1 млрд, третину для 15 тисяч позичальників банки видали під державні гарантії.

Це підтверджує, що в умовах воєнних дій бізнес потребує підтримки держави та її програм. І ми вже бачили, як деякі державні програми були успішно впроваджені та функціонують у банківському секторі.

На класичне ринкове фінансування зараз можуть розраховувати підприємства, які змогли підлаштуватися під поточні умови, адаптуватися. Вони реорганізували свою бізнес-модель і показали позитивний грошовий потік або матимуть його в найближчому майбутньому.

Сьогодні, у 2023 році, ми бачимо більш позитивний настрій приватних банків, які вже готові надавати більше кредитів реальному сектору. Тому цього року, незважаючи на воєнний стан, фінансування є більш проактивним. На нього можуть розраховувати підприємства, які налагодили ланцюги постачання, відновили частково або повністю свою діяльність, мають позитивний кешфлоу.

Підходи банкірів до кредитування змінилися під впливом війни. Економіка скоротилася на третину, збитки бізнесу та інфраструктури сягають десятків та сотень мільярдів доларів. Більше сотні великих та середніх підприємств постраждали від бойових дій, і цей перелік лише розширюється. Тому банкіри змушені підвищувати стандарти та більш прискіпливо підходити до структурування і формування кредитних ліній, для погашення яких позичальники мусять мати надійні джерела повернення коштів.

Ставлення банкірів до твердої застави також переглядається. Активи сьогодні мають відносну ринкову вартість – ти не можеш розраховувати на те, що завтра із заставою нічого не трапиться, що вона не буде пошкоджена чи навіть знищена. Тому банки більше уваги приділяють ланцюжкам постачання і грошовому потоку, який характеризує здоров’я бізнесу. Крім того, банки можуть поєднувати програми інвестиційного кредитування і торговельного фінансування для покращення роботи обігового капіталу позичальників.

Новий виклик – це збільшення офіційної частки непрацюючих кредитів у системі з 32% на 1 січня 2022 року до 39% на 1 червня 2023-го. Але реально цей показник вже точно 50%, і те, що не сформовано окремими банками у вигляді кредитних резервів, має бути сформовано найближчим часом. Це все спонукає до того, щоб банкіри трохи жорсткіше робили свої кредитні стандарти.

Ми спостерігаємо різне ставлення клієнтів до прострочених боргів та пошкодженої війною застави. Є випадки, коли позичальник втрачає активи і заявляє, що надалі не може працювати і обслуговувати борги. А є бізнес, який намагається гасити навіть з власних резервів, незважаючи на те, що всі його активи постраждали. І є позичальники, які втрачають активи, але домовляються з банкірами про реструктуризацію і виплати за графіком, які можуть обслуговувати.

Підтримка бізнесу від держави та іноземних партнерів також відчувається: від компенсації за програмою «5-7-9%» до різних програм релокації. Приблизно 2,4 млрд грн урядових грантів для 4 тисяч підприємств було надано для релокації та відновлення бізнесу. У Європейського банку реконструкції та розвитку є можливості для фінансування підприємств, які знаходяться близько до окупованих територій.  І ЄБРР, і німецький KfW, і Європейський союз, і ООН намагаються надати кошти для релокації, відновлення бізнесу, в першу чергу сільськогосподарського, малих і мікропідприємств. Тому що саме в цих бізнесів не так багато можливостей і резерву як для швидкого оновлення, так і оновлення взагалі.

Великі та середні компанії можуть подивитися в бік випуску корпоративних облігацій. Цей інструмент дорожчий відносно банківського фінансування, але простіший з точки зору залучення коштів без оформлення застави. Ми маємо за останні п’ять років загальний портфель корпоративних облігацій на 40 млрд грн, бачимо зараз попит на цей інструмент і, як банк, готові допомагати в розміщенні облігацій і залученні дефіцитного ресурсу для потреб бізнесу інвестиційного релокаційного характеру.

Але зараз основний інструмент фінансування програм релокацій, особливо для невеликого бізнесу – це ґранти. 30% релокованих підприємств – десь 1300 підприємств, або 0,4-0,5% від загального бізнесу – переїхали на захід країни, зокрема у Львів.

Під час релокації за кордон є можливості скористатися пільговим оподаткуванням, отримати гроші на купівлю ділянок або обладнання. Підприємству можуть компенсувати вже понесені витрати на відбудову свого бізнесу в Європі. І хоча це дуже складний і бюрократичний шлях, ми вже маємо приклади, коли підприємці отримували від 20% до 40% компенсації своїх витрат на відбудову.

Ми також пропонуємо фінансування інвестиційного характеру на розширення українського бізнесу в Європі. Разом із нашим латвійським банком-партнером Regionala Investiciju Banka (RIB) ми створили програму «Південний West Bridge», яка вже рік допомагає українському бізнесу отримати фінансування для розвитку в Європі. І ми, розуміючи нашого клієнта, його експертизу та досвід у конкретній галузі, можемо запропонувати фінансування інвестиційного характеру або поповнення обігових коштів на розвиток європейського напрямку при розширенні його бізнесу.