Чорний список

До аудиторів, яким Нацбанк поставив за провину банкрутство банків, почали застосовувати санкції. Як стало відомо FinClub, Аудиторська палата 24 вересня рішенням № 315/5.1 анулювала сертифікат аудитора банків фірми «Консультант» Анатолія Герасимовича. Ця компанія була однією з восьми, яким НБУ заборонив працювати з банками. До чорного списку також увійшли «Донецькінаудит», «УкрСхідАудит», «Українська аудиторська служба», «Блискор», «Оратанія», «Ставр» і «Фінком-аудит». Чи був «Консультант» сакральною жертвою, невідомо – в Аудиторській палаті не сказали, коли вони застосують санкції до інших аудиторів.

Як повідомляв FinClub, ще шість аудиторів, які також складали звіти про роботу банків, надалі збанкрутілих, не були удостоєні критики НБУ. На прохання FinClub в НБУ пояснили, що головною причиною потрапляння аудиторів до чорного списку була подача ними недостовірної інформації про фінансовий стан банку, а не лише факт роботи з банком-банкрутом. При цьому в НБУ не сказали, за звітність якого конкретного банку постраждав кожен з восьми зазначених вище аудиторів (у деяких було по кілька банків).

«Під час перевірки Нацбанком звіту аудитора аналізується інформація, яка викладена в цьому звіті, і зіставляється з даними, які є у НБУ за результатами безвиїзного нагляду та інспектування. Якщо аудитор на момент складання звіту побачив проблему і відобразив її, то жодних проблем у нього не виникне. Санкції НБУ були застосовані до тих аудиторів, які у своїх звітах не вказали на проблеми банку, хоча на момент аудіювання вони вже були. Наприклад, інспектор Нацбанку і аудитор могли аналізувати той самий кредитний портфель, але в рази розходитися в оцінці резервів. Або якщо аудитор не помічав неліквідні цінні папери в банку, а писав, що їхня якість задовільна», – розповіла FinClub начальник відділу організації аудиту банків Нацбанку Юлія Кашук.

Відмінності у звітах

НБУ виключив зі свого реєстру аудиторські фірми, які підтвердили фінансову звітність банків, достатність їхнього капіталу і резервів, задовільну якість цінних паперів, хоча ці банки, за інформацією НБУ, вже мали проблеми: якість кредитного портфеля була незадовільною, ліквідне забезпечення за кредитами було відсутнє, цінні папери були неліквідними, не поверталися депозити. «Якщо аудитор виявив у банку проблеми, то він повинен не пізніше наступного дня повідомити про них в Нацбанк, до надання звіту банку. Ця вимога діє для всіх працюючих кредитних установ, а не тільки проблемних. Були випадки, коли аудит завершився за тиждень до впровадження в банк тимчасової адміністрації, а, на думку аудитора, будь-яких фактів, які могли призвести до неплатоспроможності банку, не було, – розповідає Юлія Кашук. – Деякі звіти аудитора є відверто абсурдними: суперечлива інформація в різних розділах одного звіту, незрозумілі підстави тих чи інших висновків аудитора, що може говорити про формальний підхід до перевірки і відсутності детального аналізу роботи банку. Деякі звіти виглядали так, ніби їх писали, не виходячи з дому». НБУ цікавить якість роботи не лише приватних аудиторів, а й своїх перевіряючих. Він вже проводить дев`ять службових розслідувань за інспекторами, які не виявили проблем у банках.

Аудитори, які не були в списку санкцій, визнані в НБУ такими, які не порушували їхні вимоги. «Провини аудитора у банкрутстві банку немає, якщо банкрутство сталося через недокапіталізацію, проблеми з фінансовим моніторингом або через застосування санкцій до власників. Аудитори, які не потрапили під санкції НБУ, проводили аудит у банках за 2013 рік, а тимчасові адміністрації в них були запроваджені в 2015-му. За цей час в банках багато чого могло змінитися. Також були банки, які «померли» раптово, аудитор в цьому випадку ні до чого. Якщо аудиторський звіт адекватно відображав ситуацію в банку, то санкції до аудитора не застосовувалися», – пояснила Юлія Кашук. Виходячи з цього, аудитори банків, які збанкрутіли у вересні, можуть не переживати. Навіть «Блискор», адже він вже в чорному списку.

Причини проблем

Нацбанк вперше почав виключати зі свого реєстру компанії, які займались аудитом діяльності збанкрутілих банків, через виявлені порушення. До цього він виключив з реєстру дві компанії за те, що в них не працювали банківські аудитори. Після останньої «зачистки» право працювати з банками залишається у 24 фірм, в тому числі у трьох, з якими банкам НБУ не рекомендував працювати, адже вони не вивчали фінансову звітність банків за 2014 рік.

В НБУ хотіли б, щоб самі власники банків були зацікавлені в отриманні достовірної інформації. Однак дотепер банки не бачили сенсу в проведенні об'єктивного дослідження. «Аудиторські компанії фактично продають печатки і позитивні аудиторські звіти без проведення належних аудиторських процедур. Вартість аудиторської перевірки часто залежить не від кваліфікації аудиторів або витраченого часу, а від того, наскільки високо аудиторська фірма оцінює себе на ринку. Основна проблема аудиторської практики полягає у відсутності встановленого переліку документів, які б підтверджували виконану роботу. Аудитор в ході перевірки може робити копії документів, а може і не робити, може зберігати аналітичні матеріали, а може не зберігати», – зазначає консультант з податків і зборів адвокатського об'єднання «Вдовичен і Партнери» Юрій Баштовий.

Наслідки фальсифікації

Якщо АПУ не позбавить сертифікатів решту сім компаній з чорного списку, вони відразу ж повернуться на ринок. «Аудиторська фірма, яку НБУ відлучив від банківського ринку, в певних випадках зможе подати документи регулятору на відновлення роботи, але не раніше, ніж через рік після дати виключення», – говорить Юлія Кашук. Якщо аудитори все ж втратять сертифікат, то й це не привід для банкрутства. Вони можуть знову пройти курс навчання.

Які ж у них ризики? За законом, аудитор несе відповідальність, аж до кримінальної, за достовірність даних у своїх звітах, але стягнути з нього фінансові втрати через банкрутство банку буде складно. «При введенні аудитором клієнтів банку, НБУ або ФГВФО в оману у таких осіб є право на звернення до суду, і цілком реальним видається притягнути аудитора до відповідальності та отримати позитивне рішення суду. Питання в тому, як виконати рішення суду, адже навряд чи аудитор зможе реально відшкодувати багатомільонні втрати вкладників банку», – розповідає керуючий партнер юридичної фірми Suprema Lex Віктор Мороз.

Національним стандартом аудиту № 7 «Помилки та шахрайство» передбачено, що аудитор несе відповідальність в межах умов підписаного договору. «У зв'язку з цим «розумні» аудитори вносять до договору такий пункт: «компенсація можливих прямих матеріальних збитків клієнта з вини аудитора обмежується сумою винагороди за аудиторські послуги». Крім того, серед аудиторів зростає популярність страхування аудиторських ризиків, коли можливий матеріальний збиток клієнта відшкодовується за рахунок страховика. Найчастіше аудитори використовують страхування ризиків не як працюючий інструмент, а як рекламу або додатковий аргумент залучення клієнтів», - зазначає Юрій Баштовий.

Особливо завзяті клієнти можуть судитися з НБУ, бездіяльність якого призвела до того, що аудиторській звітності банків не можна довіряти. «Набагато цікавішою і перспективнішою виглядає подача позову до держави Україна в особі НБУ, який несе відповідальність за ненадання достовірної інформації про діяльність банку і може за рахунок бюджетних коштів відшкодувати заподіяну шкоду. Щоправда, домагатися фактичного виконання рішення суду, якщо все ж таки суд винесе його проти держави, доведеться досить довго через банальну відсутність коштів у держбюджеті», – констатує Віктор Мороз.