– Рада НБУ сьогодні розглядала виконання Основних засад грошово-кредитної політики на 2015 і 2016 роки. Яких висновків ви дійшли?

– Щодо 2016 року було дано позитивну оцінку, оскільки НБУ обіцяв низьку інфляцію і він її витримав. Стосовно 2015-го думки розділилися, хоча констатувалося, що прогноз інфляції у 20% не виконано, але цьому передувало чимало загальних та економічних факторів: криза, війна, накопичені дисбаланси. Були зауваження, що щось можна було зробити жорсткіше або швидше, але умови були важкими.

– Основи грошово-кредитної політики на 2017 рік сьогодні були затверджені?

– Ми їх взяли до відома, робота над ними продовжиться. Думки різні: хтось дотримується інфляційного таргетування, а хтось каже, що треба запускати економіку. Я гадаю, що в майбутньому зіткнуться ідеологічні позиції різних правил гри, і навколо точок зростання, коли держава вибирає, кого підтримувати.

– Їх будуть доопрацьовувати?

– Документ буде доопрацьовуватися. Це тривалий процес.

– Але до кінця року його ухвалять?

– Так, буде ще одне засідання Ради.

– Перед початком засідання голова Ради НБУ Богдан Данилишин говорив про необхідність стимулювання економічного зростання.

– Це не означає, що з ним усі згодні.

– На вашу думку, в Основах можна прописати подібні рекомендації?

– Важко це уявити. Який механізм? НБУ повинен роздати гроші компанії Х або конкретній індустрії? У Нацбанку немає таких механізмів.

– А якщо спиратися на інструмент облікової ставки? Зараз вона на 2 процентних пункти вище, ніж 12-відсотковий прогноз інфляції, який в поточному році цілком досяжний. Наступного року інфляція повинна знизитися до 8%, що означає можливість зниження облікової ставки і здешевлення вартості грошей в економіці.

– Це найбільша таємниця центробанків – облікова ставка. Якщо закладається інфляція 5-8-12%, а облікова ставка є основним робочим інструментом НБУ, то вона повинна відображати ці процеси. Це також залежить від інфляційних очікувань, від того, як зростатиме економіка, від того, чи будуть додаткові шоки або кризи, навантаження на бюджет. Якщо таких проблем не буде, то послаблення монетарної політики відбуватиметься швидше.

– Облікова ставка має бути вище за інфляцію або нижче?

– Гадаю, що треба дивитися по ситуації. Макроекономічна стабільність в Україні досягнута болем та кров'ю, і я сподіваюся, що ми перейшли Рубікон, коли можна говорити, що фінансова система оздоровлена. Але запасу міцності, як у розвинених країнах, у нас немає.

– Які цілі та принципи грошово-кредитної політики ви підтримуєте?

– Я можу змінити свою думку під впливом аргументів, але вважаю, що необхідно продовжувати режим інфляційного таргетування, при цьому треба постійно вичищати канали, які працюють. Я б підтримував продовження політики НБУ. Якщо ми беремо таргетування і кейнсіанський підхід, і він нам говорить, що треба стабілізувати економіку і збити інфляцію, то після цього економіка піде вгору. На жаль, це дуже велика криза, коли у нас були і інфляція, і падіння ВВП. І коли у вас інструмент – монетарна політика, і ви хочете збити інфляцію, то це означає, що ви збиваєте зростання ВВП. З одного боку, центробанк підійшов недостатньо жорстко, можна було ще більше затягнути паски і збити інфляцію швидше. А вони її розтягнули.

– То треба було її швидше збивати?

– Не впевнений. Це питання треба обговорювати, яка має бути мета 5-6-8%. Але паралельно існує валютний контроль, стратегія валютних інтервенцій – це взаємопов'язано. У нас є цілі щодо резервів, щоб захиститися в майбутньому від атак. Ці речі повинні взаємодіяти, і бажано, щоб це було у взаємодії з політикою інших держорганів. Принципово я згоден з концептуальним підходом, який застосовує Нацбанк. В сьогоднішніх умовах нам дійсно треба довести інфляцію, стабілізувати її хоча б менше 10%. І потім більше думати, яким чином можна послаблювати монетарну політику. Її треба і зараз послаблювати, але поступово, щоб уряд виступав з чітким курсом і не хитався туди-сюди, не лякав ринки.

– В основі інфляційного таргетування лежить інфляція – показник, розрахунок якого від НБУ не залежить. Існують нарікання, що цей індикатор не повною мірою відображає споживання середнього українця, що це швидше споживання бідного українця. Чи варто НБУ ініціювати перегляд Держстатом показника, щоб він більше відображав реальність?

– Я ще недостатньо глибоко розібрався в цій темі, але важливо те, що показник, який ми таргетуємо, не розраховується тим, хто його таргетує. Також це питання масштабу перекручень: вони можуть бути принциповими, а можуть бути невеликими. Якщо по-іншому перераховувати, то може виявитися, що таргет відрізнятиметься на піввідсотка. Ми ж говоримо про зниження інфляції з 40% до 8% і нижче та утримання, а буде вона 7,5% або 6,3% – це порівняно з 40% іншого роду проблема. Важливо, щоб Держстат її розраховував за методикою, яку всі розуміють і сприймають.

– Від Ради Нацбанку очікують пильнішого контролю за роботою правління НБУ. Наскільки це можливо?

– Питання контролю – це питання того, хто і що під цим розуміє. Дійсно, новий орган має більше повноважень. І, наскільки я помітив, самі члени Ради мають намір використовувати ці повноваження. Однозначно я можу сказати, що цей орган не є номінальним. Тут відбуваються досить захоплюючі дискусії та баталії, навіть по суті питань. Це добре. Спочатку я трохи скептично ставився, а зараз бачу, що Рада якоюсь мірою є Україна. Тут є представники різних груп і поглядів, інтелектуально і концептуально. Він не є органом, який «захоплено» одним концептуальним табором. У всякому разі, поки що я це так бачу.