– Як у вас просувається підготовка до спліту?

– До 1 липня наше основне завдання – прийняти справи від Нацкомфінпослуг. Крім того, ми активно будуємо систему розкриття інформації учасниками, які перейдуть під наше регулювання: приводимо вимоги до них у відповідність до нашої практики, підвищуємо обсяги й рівень розкриття інформації. Наше завдання на цей рік – вийти на фінішну пряму щодо підвищення якості українського законодавства і доведення його до європейських стандартів у питаннях, які стосуються пенсійних схем та управління грошима інвесторів.

– Як ви вирішили кадрове питання? Нацбанк, наприклад, керівників шукав на конкурсах.

– Ми вирішили переводити фахівців з Нацкомфінпослуг. Мова йде не тільки про фахівців, які займалися наглядом, а й про юристів, методологів, IT-фахівців. До кінця року працевлаштуємо 50-70 чоловік, може, й більше.

– Що зміниться з 1 липня для компаній, які перейдуть під ваше регулювання?

– Профільні закони не змінюються, тому їхня діяльність не зміниться. Зміниться орган регулювання, хоча для більшості компаній ми й раніше були другим регулятором. Періодичність подачі інформації буде переглянута, але не з 1 липня, а пізніше. Це станеться у міру реалізації технічних кроків як з боку учасників ринку, так і з боку регулятора. Зараз це діалог між можливостями учасників ринку і нашими регуляторними вимогами. І хоча закон (про спліт Нацкомфінпослуг. – Ред.) набуде чинності 1 липня, багато господарських, побутових, нормативних змін вже відбулося, а ще більше змін буде впроваджено після цієї дати. Взаємовідносини з компаніями, які переходять під наше регулювання, вже будуються по-новому, а з 1 липня вони будуть формалізовані де-юре.

– Чи вплинула віддалена робота через карантин на швидкість вашої підготовки до спліту?

– Ми після оголошення карантину перейшли на формат віддаленої взаємодії, і поки складно сказати, як криза вплине на наші взаємини з новими піднаглядними компаніями.

– НБУ за кожним сегментом ринку випустив Білу книгу, в якій описав все, що чекає ці ринки. НКЦПФР такі книги не готувала. Як учасникам ринку знати, що від вас очікувати?

– Для НБУ спліт означає кардинальні зміни: він відходить від регулювання одного класу суб’єктів і розширює сферу впливу. Для нас робота з управителями, адміністраторами недержавних пенсійних фондів (НПФ), фондами фінансування будівництва не нова. Подібні компанії ми вже регулювали: вимоги до них публічні та будуть поширюватися на всі наші піднаглядні структури. Що стосується перспектив, то всі зміни в управлінні активами закладені в стратегії-2025. Головне її завдання – приведення українських вимог і стандартів до європейських. До того ж у нас є законопроєкт про другий рівень пенсійної системи, до кінця року ми запропонуємо законопроєкт про інститути спільного інвестування (ІСІ), який буде включати в себе третій рівень пенсійної системи і підвищення якості функціонування компаній з управління активами.

– Після спліту НКЦПФР займатиметься наглядом за всіма учасниками пенсійної системи. Які нові можливості це вам дає? Зараз, наприклад, є проблема з фінансовими інструментами, в які учасники можуть вкладати кошти громадян.

– Проблема з інструментами – це очевидна проблема, про яку всі говорять. Мене більше хвилює проблема недовіри інвесторів і вкладників до тих, хто управляє коштами. Тому нам не потрібно вигадувати велосипед, а потрібно привести наше законодавство у відповідність до вимог до ІСІ, які є в усьому світі. Недовіра з’являється саме там, де низький рівень надання послуг. Навіть ми, як регулятор, виходячи з тієї інформації, яку нам подають НПФ, не бачимо чіткої картини того, що відбувається. Фонди звітують раз на квартал. Як можна в нашому глобальному світі, коли ситуація змінюється щодня, а то й кілька разів на добу, звітувати раз на квартал? Гармонізація з європейськими правилами підвищить вимоги до посередників, а це підвищить якість послуг, що надаються, і сформує довіру, необхідну для активної діяльності.

– До кінця року з’явиться законопроєкт про третій рівень пенсійної системи. Але у що будуть вкладатися накопичення? Зараз основних інструментів два – депозити та ОВДП.

– Ми зараз знаходимося в точці ухвалення рішення, куди нам вкладати гроші, яких у нас немає, адже ми поки не розуміємо, скільки в нас буде пенсійних відрахувань. Я намагаюся всім абсолютно чітко пояснити: кількість інструментів, які є в Україні, відповідає обсягу грошових коштів, якими зараз оперують учасники ринку. Після ухвалення законів про другий і третій рівні пенсійної системи грошей автоматично більше в 10 разів не стане. Зараз керуючим активами доступні ОВДП, невеликий обсяг акцій, муніципальних та корпоративних облігацій. І це повністю відповідає поточному обсягу інвестиційних коштів в Україні.

Можна спитати: чи буде в Україні побудовано гіперлуп від Ужгорода до Харкова? Звичайно, можна. Але всі розуміють, що у нас немає грошей на його будівництво. Всі хочуть розпоряджатися коштами, яких ще немає. Це дуже цікавий спорт. Але наші закони не про те, у що інвестувати гроші. Наші закони про інструменти: якими вони мають бути, щоб захистити інвестора і того, хто залучає його кошти. Вони також про вимоги до посередників між інвесторами і тими, хто залучає кошти, про інфраструктуру: системи торгівлі, біржової торгівлі, клірингу і депозитарну систему. Над цими складовими ми працювали всі п’ять років, вже багато зроблено. Система має бути чіткою і зрозумілою, гарантувати високий рівень безпеки входження і обліку цінних паперів. Ще один компонент – це регулятор, який повинен забезпечити дотримання законів. Сподіваюся, цього року буде ухвалено закон, який підвищить рівень наших регуляторних можливостей для того, щоб забезпечити належну безпеку інвестицій та належний рівень надання послуг.

Якщо ж говорити про інструменти, то парламент 19 червня ухвалив в цілому законопроєкт № 2284, який істотно розширює їх кількість. Але я хочу зробити застереження. Ухвалення законів не зумовлює появу чого-небудь. Інструменти з’являються тоді, коли учасники ринку створюють їх. Емітентам потрібно провести роботу і випустити акції або облігації. Робота зі створення інструментів дуже копітка. Від моменту ухвалення закону і до його реалізації може минути кілька років. До того ж в українському випадку ще потрібно створити надійні інститути посередників. На це може піти від року до двох.

– Ви не переконали попереднє скликання парламенту ухвалити новий закон про регулятора. Як зараз просувається робота з депутатами? Коли закон може бути ухвалений і в якому вигляді?

– Робота триває постійно. Закон повинен відповідати європейським і світовим практикам. Будемо спілкуватися до тих пір, поки не буде ухвалено законопроєкт належної якості. І не має значення, піде на це рік або десять років. Але ми повинні розуміти, що весь цей час ми просто не отримуємо тих результатів, які могли б отримати. Закон про регулятора – це лише один з необхідних законопроєктів, але без нього не можна рухатися далі. Всього у нас в роботі близько десяти фундаментальних законопроєктів, які необхідні ринку капіталу для повноцінного існування. Їх можна розділити на чотири категорії: інструменти, правила для учасників, інфраструктура, регулювання. Це чотири кити функціонування ринку капіталу. Поки жоден кит не є повноцінним.

Інтерв'ю першої заступниці голови НБУ Катерини Рожкової про спліт: «Лише два сегменти небанківського ринку вимагають більш пильної уваги»

Закон про спліт був одним з необхідних законів, потім був закон № 2284. Тепер потрібно ухвалювати закон про регулювання, про другий рівень пенсійної системи, про ІСІ. Ми розуміємо, що це нелегкі закони. Ринок капіталу – це не триколісний велосипед. Це складна система, яка будується на виконанні складних контрактів.

– Виконання контрактів є великою проблемою. Після спліту комісія наглядатиме за механізмами фінансування житла. Як ви плануєте захищати інвесторів, які дедалі частіше стають жертвами недоброчесних забудовників?

– Для фінансування будівництва житла використовуються цільові цінні папери, наприклад, облігації, венчурні фонди для перерозподілу коштів, управителі. Нам необхідно привести ці три форми до єдиного знаменника, щоб все було прозоро. Це дуже важливо, враховуючи, що періодично повторюються проблеми на ринку нерухомості саме з точки зору захисту прав інвесторів. Необхідно підвищити відповідальність посередників і якість розкриття інформації. На це будуть націлені законодавчі зміни.

Ще один важливий компонент, і ми про це вже говоримо з Мін’юстом, – це облік активів, які були створені до здачі житла в експлуатацію. Наприклад, є земля під будівництво, є недобудова, а наше законодавство їх не бачить. Але при цьому кошти інвесторів вже витрачені на це. По суті на етапі первинного будівництва існує велика проблема відсутності механізму обліку і формування активів. Ми її також будемо вирішувати. У інвестора має бути захист від втрати всієї суми інвестиції. Все, що побудовано, має належати інвесторам і розподілятися між ними. У нас є багато ідей, вони всі укладаються в наш план реалізації Угоди про асоціацію з ЄС і приведення існуючих механізмів до тих схем інвестування, які працюють в Євросоюзі.

– Вже лунала пропозиція зберігати кошти інвесторів на ескроу-рахунках фінансової установи, яка не є пов’язаною із забудовником особою і виділяє йому ці кошти протягом всього будівництва. Як ви ставитеся до такої ініціативи?

– Не має значення, як названо рахунок – ескроу або якось інакше. Тут питання не в тому, як назвати рахунок, а як забезпечити відповідальність того, хто взяв гроші. Відповідає особа, а не назва рахунку. Проблема в тому, що гроші, навіть якщо вони повністю йдуть на будівництво, не повертаються інвесторам у вигляді активів. Якщо ми говоримо про недоброчесних посередників, то ми, як регулятор, повинні мати право хоча б заморожувати кошти до рішення суду про їх вилучення.

– Ще одна проблема – це компанії, які, обіцяючи надприбутки, залучають кошти громадян без будь-яких ліцензій. Якщо немає ліцензії, то до регулятора немає питань, але такі компанії підривають і без того крихку довіру до фінансових інститутів. З останніх прикладів – B2B Jewelry. Як боротися з такими «учасниками» ринку?

– З одного боку, піраміди регулювати неможливо. Але з іншого – відсутність ліцензії не означає, що компанія може крутити державі фігуру з трьох пальців і робити все, що можна робити з ліцензією, але без будь-якого контролю з боку регулятора. Ми хочемо ставити таким компаніям питання по суті – це право нам дасть закон про регулятора. Якщо компанія продає де-факто «цінні папери» і обіцяє де-факто якийсь дохід, то, очевидно, що вона повинна відповідати законам, які ці процеси регулюють. Відповідати законам по суті, а не по формі. Якщо є якась компанія, яка тільки збирається подати документи на отримання ліцензії, а у неї вже є десять апетитних інвесторів, готових віддати гроші за обіцянки якихось доходів, то, значить, ця компанія вже веде інвестиційну діяльність і повинна виконувати всі вимоги, які держава висуває до ведення такої діяльності.

– А хто повинен стежити за тим, щоб така компанія без ліцензії, яка «по суті» займається інвестиційною діяльністю, виконувала вимоги законодавства?

– Інформація про діяльність таких компаній повинна надходити до регулятора завдяки ефективній взаємодії з правоохоронними органами. Наше завдання – все задокументувати, зібрати інформацію, оцінити наслідки для суспільства і забезпечити цими даними правоохоронні органи, щоб вони притягнути до відповідальності всіх, хто пов’язаний з такою компанією. Але, на жаль, ситуація така, що поки діяльність таких компаній не завдала шкоди інвесторам, правоохоронцям вони не цікаві. Проте в адміністративному законодавстві збиток розглядається інакше, ніж в кримінальному. Ми вважаємо, що суспільству завдано збитків ще до того, як десять тисяч ошуканих інвесторів вийшли на вулицю, вже завдано збитків фінансовому сектору, тому що дискредитується законодавство. Кожен з нас живе в правовій державі й кожен з нас сподівається, що закони будуть виконуватися. Якщо я йду по тротуару, то я впевнений, що по цьому тротуару не проїде танк. Причому неважливо, буде це танк з реєстраційним номером або без, але по тротуару він все одно не їздитиме.

Так і у фінансовому секторі має бути. Хоча зараз ми бачимо колосальний обсяг неправомірних дій, які суперечать суті фінансового ринку і завдають колосальної шкоди безпосередньо нашим дрібним інвесторам – споживачам фінансових послуг. На жаль, люди, які готові інвестувати 1-5-10 тис. грн, вважають, що йти в банк або у фінкомпанію – це дорого. Тому їм простіше віддати 5 тис. грн людині, яка щось їм обіцяє, можливо, вселяє довіру. І це наша трагедія.

Ми хочемо, щоб незалежно від того, є ліцензія чи ні, є компанія суб’єктом господарської діяльності або це просто група людей, та якщо вона надає інвестиційну послугу, то повинна нести відповідальність перед тими людьми, у яких вона бере навіть 1 тис. грн. За нашою роботою з правоохоронцями ми бачимо, що постраждалих, які вклали хоча б 1 тис. грн, щорічно налічується десятки тисяч. Кількість потенційних постраждалих я б оцінював вже в сотні тисяч.

– Зараз на фондовому ринку практично нічого не відбувається, тому будь-яка подія стає топ-новиною. Як ви оцінюєте прихід нового інвестора в «Українську біржу»?

– Якщо ви маєте на увазі те, що ми погодили намір певного суб’єкта придбати частку в капіталі «Української біржі», то я б не розцінював це як досягнення українського ринку. Я це розцінюю як надію інвестора. Я бажаю «Українській біржі» всього найкращого і сподіваюся, що її інвестиційні плани реалізуються.

Якщо ми говоримо про системне інвестування, а не про окремі малі вливання, то інвестувати в існуючу інфраструктуру українського фінансового ринку не було сенсу, поки не було закону, який дає правову ясність роботи бірж. Біржі в нас існують номінально, щоб штампувати контракти, а не гарантувати їх виконання. А біржова діяльність в європейських країнах націлена на гарантування виконання контрактів, а не їх механічне укладання.

Ми вважаємо, що ухвалений законопроєкт № 2284 вирішує цю проблему, і саме це додає оптимізму і відкриває перспективи перед нашим ринком. Це дає надію, що ми в найближчому майбутньому побачимо системного інвестора в біржову діяльність.

– У вас немає надії, що ця угода буде закрита?

– Як представник регулятора я не можу говорити про якісь надії з приводу угод. Це не системна угода. Я б розглядав її як комерційну діяльність суб’єкта в рамках його стратегії. Системні зміни від таких епізодичних вливань не відбудуться. Я впевнений, інвестори в «Українську біржу» теж сподіваються, що необхідні закони будуть ухвалені. Потрібно зазначити, що затягування прийняття спліту вкрай боляче вдарило по наших діях, спрямованих на розвиток ринку. П’ять років визначати долю регулятора – це катастрофа. Спліт був скоріше адміністративною реорганізацією, але за неї чіплялися ті, хто в своїх відносинах з регуляторами вбачав конкурентну перевагу. Зараз ми спростили адміністративну надбудову. В майбутньому нас чекає велика робота.

Фраза «український капітал» у нас, на жаль, звучить дивно. Вона асоціюється радше зі словами «олігарх», «непрозорість», «адмінресурс», але аж ніяк не з інвестиційними фондами, якісними фінансовими інструментами, сумлінними українськими інвестиційними компаніями. Ми робимо все, щоб надати нову суть словосполученню «український капітал». Я впевнений, що саме це нас і тримає. Ухвалення кожного закону для нас – це майже свято і водночас величезна робота на роки вперед.

Читайте також

Тимур Хромаєв: «Регулятор має право блокувати роботу будь-якого профучасника, який шкодить ринку»

Тимур Хромаєв: «Багато хто кричить «зрада» і «ганьба» у Фейсбуці, але доводити власну правоту не вміють»