Під час підготовки нами Стратегії розвитку банківської системи на 5 років, над якою працювала велика група експертів під керівництвом нашого комітету українського парламенту, для зміцнення банківської системи іноземні експерти радили нам створити єдиний реєстр кредитів під управлінням Національного банку. Так роблять більшість успішних країн.

Після фінансової кризи 2008 року багато держав доклали зусиль для оптимізації власних кредитних реєстрів, щоб їх можна було краще використовувати у банківському регулюванні та нагляді. За даними Світового банку, станом на 2015 рік, 91 країна світу вже мала центральні кредитні реєстри. Переважно під проводом центральних банків. У Європі - 16 країн, а ще 6 – на той момент почали їх формувати (Нідерланди, Люксембург, Греція, Фінляндія, Естонія та Кіпр). Найбільш повними експерти називають кредитні реєстри Малайзії, Гонконгу та Сінгапуру. Там поєднали американські технології із більш повними базами даних. Вони містять звітність як за споживчими, так і комерційними кредитами.

Центральні реєстри в різних країнах можна розрізнити за типом та об’ємом інформації. Основні відмінності – у розмірі кредитів для обов’язкової реєстрації, типах кредитних операцій та характері даних, що збираються. Порогові значення є дуже різними – від 50 євро (Португалія) до 1,5 млн. євро (Німеччина). Приблизно 60% кредитних реєстрів різних країн збирають данні про переважну більшість можливих кредитних стосунків.

Ми розробили власний законопроект ще рік тому. Але гальмування фінансових реформ у Верховній Раді зробило неможливим результативне голосування. Наприклад, Парламент вже рік не може ухвалити закон про захист прав кредиторів. Він має перекритим законодавчі прогалини, що дають можливість шахраям не повертати кредити. Верховна Рада двічі провалювала цей проект. І, незважаючи на мої численні звернення, його третій варіант ніяк не може потрапити до порядку денного.

Ми дочекались поки створення кредитного реєстру в Україні внесуть до зобов’язань української влади перед МВФ. Тепер трохи більше шансів на ухвалення законопроекту у парламенті. І ми зареєстрували власний його цього тижня під номером 7114-1.

Але чим ближче до виборів, тим менше українська влада думає про економіку. Про загрози для розвитку України від гальмування фінансових реформ ми говорили із членами Конгресу США, керівниками американських впливових аналітичних центрів, бізнес-асоціацій та у штаб-квартирі МВФ у Вашингтоні під час мого останнього візиту до Сполучених Штатів. Для нас дуже корисний досвід та підтримка інших країн.

В Україні дуже часто до неповернених кредитів різним банкам причетні одні й ті самі люди. Вони створюють нові підприємства, беруть кредити та імітують банкротство. Одні й ті ж самі не чисті на руку особи в різних банках затверджують у вигляді застави абсолютно неліквідну власність або приймають рішення про надання кредиту очевидно ненадійним позичальникам. Приватні кредитні бюро мають дуже фрагментовану інформацію, а для банків співпраця з ними не є обов’язковою.

Головне завдання державного централізованого кредитного реєстру - надання додаткового інструменту для адекватної оцінки кредитних ризиків як для банківського нагляду, так і для усіх банків. В єдиній системі буде збиратися вся інформація про позичальників, застави, поручителів, посадових осіб і власників підприємств-позичальників чи приватних підприємців та про усі судові рішення щодо конкретних кредитів. Аби можна було побачити не лише прізвища директорів та власників підприємств-неплатників, а й бухгалтерів, членів спостережних рад та будь-яких інших органів управління. Аби в шахраїв було мінімум можливостей реєструвати нові фірми та знову брати кредити.

Ми пропонуємо сконцентруватися на більш-менш значних кредитах, які несуть більші ризики для банків. Після довгих експертних дискусій вирішили встановити межу в 510 тис. грн. Меншими кредитами зможуть опікуватись приватні бюро кредитних історій.

НБУ має забезпечувати доступ до даних кредитного реєстру в режимі онлайн банкам та Фонду гарантування вкладів. Також - правоохоронним органам. Нацбанк повинен регулярно аналізувати дані реєстру та позначити осіб, які є потенційно неблагонадійними (кредитна історія яких дає підстави вважати, що вони можуть не повернути кредит) і надавати відповідні рекомендації банкам. Для банків використання даних реєстру буде обов’язковим для оцінки ризиків при видачі нових кредитів.

Доступ до даних буде платним (крім правоохоронних органів та осіб, інформація про які міститься регістрі). Але розмір плати має бути невеликим – не більше фактичних витрат на адміністрування реєстру.

Упевнений, багато впливових олігархів будуть чинити опір ухваленню цього законопроекту. Але в України немає іншого виходу. Або ми почнемо жити за цивілізованими правилами, або і надалі вони будуть безкарно красти мільярдами, а країну, сповзаючу у прірву бідності, будуть рвати на шматки соціально-політичні конфлікти та агресивні сусіди.

Тож введення реєстру дасть змогу зміцнити банківську систему, краще захистити кошти простих людей та чесного бізнесу від банкопадів, спростить для них процедуру отримання кредитів та зменшить процентні ставки. А міцна банківська система – важлива умова для економічного зростання.