• Ситуация на рынке небанковских финансовых учреждений: анализ рынка.
• Плюсы и минусы сплита. Мировая практика.
• Кому невыгоден сплит и почему? 
• Как будет развиваться финансовый рынок после принятия закона о сплите? Особенности регулирования небанковского финансового сектора.
• Переходный период при ликвидации Нацкомфинуслуг как альтернатива для участников небанковского рынка.
• Перспективы законопроекта о расширении полномочий Нацкомфинуслуг.

В мероприятии участвуют:

• Руслан Демчак, заместитель главы парламентского комитета по вопросам финансовой политики и банковской деятельности;
• Тимур Хромаев, глава НКЦБФР;
• Александр Залетов, член Нацкомфинуслуг;
• Михаил Видякин, начальник управления стратегии и реформирования банковской системы Национального банка Украины;
• Юлия Витка, заместитель руководителя проекта USAID «Трансформация финансового сектора»;
• Андрей Перетяжко, президент Украинской федерации страхования;
• Галина Третьякова, генеральный директор Украинской федерации страхования;
• Наталья Гудыма, глава Национальной ассоциации страховщиков Украины.

Модератор круглого стола – управляющий партнер «Финансового клуба» Руслан Черный.

– Добрый день! «Финансовый клуб» продолжает серию круглых столов на важную финансовую тематику. Сегодня наша тема – «Нужен ли Украине сплит?». Я напоминаю правила нашего заседания: это дискуссия с презентациями, у кого есть. Прошу коротко и корректно. Мы услышим всех. Сегодняшняя тема достаточно больная. Но я прошу принять во внимание, что это круглый стол, не конференция, не митинг. Мы должны все вместе здесь прийти к какому-то одному решению.

Сегодня приглашены: Руслан Демчак, заместитель главы парламентского комитета по вопросам финансовой политики и банковской деятельности; Тимур Хромаев, глава НКЦБФР; Александр Залетов, член Нацкомфинуслуг; Михаил Видякин, начальник управления стратегии и реформирования банковской системы Национального банка Украины; Юлия Витка, заместитель руководителя проекта USAID «Трансформация финансового сектора»; Андрей Перетяжко, президент Украинской федерации страхования; Галина Третьякова, генеральный директор Украинской федерации страхования; Наталья Гудыма, глава Национальной ассоциации страховщиков Украины; Вячеслав Черняховский, генеральный директор Ассоциации Страховой Бизнес.

В зале есть представители международных организаций и руководители финансовых объединений и ассоциаций. Думаю, что они в конце подключатся к нашей дискуссии.

Хочу дать слово Руслану Демчаку. Руслан, вы неоднократно говорили, что работаете над законопроектом, который скоро будет внесен в Верховную Раду. Мы ожидали его рассмотрения в конце мая. Что тормозит продвижение этого законопроекта?

Руслан Демчак: Дякую за надане слово. Ми якраз на попередньому тижні проводили зустріч з міжнародними донорами. Я показую зараз стан страхового ринку. Деякі з міжнародних донорів були в шоці від українського ринку. Після оприлюднення звіту на сайті Нацкомісії, що регулює фінансові послуги, ми побачили, що до топ-10 страхових компаній входять компанії, які не дуже себе рекламують. Але не в цьому навіть справа. Їх не знають на ринку, бо вони по суті не відповідають специфіці надання послуг страхування. Це невеликі колективи, мінімальні заробітні плати, великі збори. До 90% і більше йде перестрахування. Це перша група компаній.

– Тобто у всіх ознаки фіктивності та схемності.

Руслан Демчак: Гадаю, що з цим мають розбиратися правоохоронні органи. Давайте подивимося статистику. Слайд відображає офіційну інформацію із сайту Національної комісії, що регулює фінпослуги. СК «Кремінь» – 3,804 млрд грн зібраних премій, «Актив-Гарант» – 3,135 млн грн, «Уніка» – 1,703 млрд грн, «AXA Страхування» – 1,679 млрд грн тощо у бік зменшення.

На наступному слайді ви бачите, що у СК «Актив-Гарант» перестрахові премії складають 96,2%, виплати – нуль. Ми маємо запитання щодо цієї компанії. Чи відповідає вона взагалі цілям послуги страхування?

Компанія «Біфест» на шостій позиції зібрала 1,320 млрд грн. Причому виплати за 2017 рік теж склали нуль згідно з оприлюдненим звітом. Можливо, інформація, викладена на сайт, потребує коригування, але ми бачимо статистику і можемо робити висновки.

Восьма позиція – СК «Проксіма» – зібрано 1,152 млн грн. Рівень вихідного перестрахування – 99%, виплати – нуль. Я міг би продовжувати. Ми розуміємо і статистика показує, що сама система дає можливість так працювати.

Звідки супротив? Мабуть, у цих компаній є ресурс, щоб стримувати ситуацію на ринку. Вони знаходять механізми лобіювати свої інтереси і не очищувати ринок. Я не маю на увазі, що ми повинні виводити якість конкретні компанії. Є чіткі правила роботи. Регулятор повинен мати можливості, ресурс і повноваження. Є така велика проблема, як заборона перевірок. У Нацбанку є значно більше можливостей. Другий регулятор – НКЦПФР, до якої мають бути передані повноваження з регулювання ринків фінансових послуг. Ця комісія матиме набагато більше повноважень після прийняття законопроекту № 6303.

Я би хотів порівняти можливості трьох регуляторів. Давайте порівняємо Нацбанк і Національну комісію, що здійснює регулювання в сфері ринків фінпослуг (далі просто буду говорити – комісія). Перша позиція – інституційна і фінансова спроможність. У Нацбанку працюють 5 тис. чоловік. Адміністративні витрати за 2017 рік склали 1,260 млрд грн. У комісії бюджет – 62 млн грн, середня облікова чисельність у 2016 році – 192 особи. Це значно знижує ресурсну можливість Національної комісії.

Чи потребують реєстрації акти в Мін’юсті? У Нацбанку – ні, у комісії – обов’язкова реєстраця в Мінюсті. Водночас є право на узгодження в Державній регуляторній службі деяких норм відповідно до статті 3 закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Третя позиція – швидкість прийняття рішень і реагування на кризову ситуацію. У Нацбанку – швидко, тому що не треба погоджувати. У комісії – середня або повільна, бо потребує узгодження з Мін’юстом і Державною регуляторною службою.

Можливість проведення перевірок та їх кількість у 2017 році та за п’ять місяців 2018-го. Нацбанк має право здійснювати зокрема окремий стрес-аналіз, який він провів і для банків у тому числі вже. Щодо комісії, то перевірки можливі тільки за окремим зверненням за порушення прав учасників ринку.

Структура органу та підрозділи. Нацбанк: контроль, аудит, затвердження бюджету, Рада НБУ, оперативний контроль через правління, 31 окремий департамент, або через представників у регіонах. По Національній комісії загальне управління і прийняття рішень… 14 окремих управлінь і відділів здійснюють контроль секторально.

Критерії пруденційного нагляду. Впроваджено ризик-орієнтований підхід у Нацбанку до контролю за фінансовими операціями, у комісії не реалізовано ризик-орієнтований підхід. Контроль за фінопераціями здійснюється за різними типами фінансових установ.

Основна сфера, у якій здійснюється нагляд, – це банки у Нацбанку, секторальні учасники ринку – у комісії. Всього – 1993 фінустанови. А банків у нас – 82. За кількістю суб’єктів – колосальна різниця.

Середня заробітна плата у Нацбанку по всій системі – 22 783 грн, у комісії – 14 600 грн на місяць на особу.

Як ми бачимо, Нацбанк має значно більші можливості, щоб реагувати на виклики на ринку. Судячи з тих даних, які ми бачили на перших двох слайдах, найвірогідніше, страхові компанії (це моє припущення) використовуються для оптимізації оподаткування. Якщо ми раніше говорили про припущення, то зараз говоримо про те, що є, мабуть, велика прогалина у можливостях через фінустанови (в даному випадку – через страхові компанії) не сплачувати податки, і це вже проблема зовсім іншого рівня. Це мільярди гривень. Тому перше завдання – це нівелювати можливість використання фінансових установ для непритаманної сфери діяльності. Можливо, це фінансова оптимізація або використання їх не в тому напрямку, на який вони отримали ліцензію.

Якщо говорити про найпопулярніший вид страхової діяльності – ОСЦПВ, то на ринку ми сьогодні спостерігаємо дуже великі комісії. Ті компанії, які намагаються працювати в рентабельному полі (комісія до 20%), не можуть конкурувати, вони збиткові. З боку МТСБУ є дуже правильна організація контролю за видаванням полісів, щодо розрахунку росту ринку компаніями… Все одно на ринку є компанії з ознаками побудови пірамід, і їхні агентські винагороди складають інколи 60%. Це ламає ринок. Ми повинні працювати за одними чесними правилами, і в результаті повинні виграти споживачі. Ми маємо будувати сильну, прозору систему у фінансовому секторі.

Ми маємо інституцію із набагато сильнішими можливостями превентивного регулювання і маємо прийняти законопроект № 2413 у другому читанні. Він вже готовий для винесення на комітет, а вже потім – в зал. Суть законопроекту насправді дуже проста. Ми передаємо функції від комісії, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг до Нацбанку і НКЦПФР. Тому цей проект не несе якоїсь прихованої специфіки, а тільки зміну регулятора. Але ринок не стоїть на місці. Були прийняті також інші законопроекти. Депутати паралельно подали ще один законопроект № 8415 про внесення змін до деяких законодавчих актів про державне регулювання ринку фінансових послуг. При зміні регулятора ці всі повноваження переходять від одного до іншого регулятора. Саме цей проект зараз є предметом нашої роботи. Ми на фінішній прямій. Найближчим часом ми маємо внести його в зал.

Звертаюся до учасників ринку: ви маєте вплив на законодавчий орган і можете використовувати свої комунікації з фракціми та політичними силами, я прошу у вас підтримки. Шлях у нас один – закінчити реформування регуляторного поля на фінансовому ринку, щоб ми працювали в нових прозорих умовах.

– Спасибо, Руслан. Скажу о том, о чем, может быть, Руслан постеснялся сказать. Я ни за что не агитирую. Перечислим те факты, которые есть сейчас. Мы видим лоббистов тех схемных страховых компаний, о которых только что было сказано. Мы видим абсолютно нерыночную историю. 70% тех компаний, которые продают на дорогах «автогражданку», либо уже не существуют, либо потеряли лицензию, и не имеют права ничего продавать. Нацкомфинуслуг не может их проверять, пока не получит каких-то заявлений, нареканий. А тогда уже бывает слишком поздно. Нацкомфинуслуг приходит в пустое помещение.

Прошу Юлию Витку рассказать об анализе международном опыте. У вас он достаточно большой.

Юлия Витка: Дякую за запрошення. Готуючись до цього заходу, я ще раз проаналізувала міжнародний досвід. По-перше, не існує тієї ідеальної моделі, яка б підходила всім. Активно в багатьох країнах дискутувалося питання за і проти консолідації нагляду, інтегрованого нагляду. І успішність тієї чи іншої моделі чи реформи визначається виключно реальним контекстом конкретної країни. Ми не можемо порівнювати себе з UK, де модель була інтегрованою, а потім стала «твін пікс», тому що це країна з величезним фінансовим сектором, з продуктами, які перетинаються. Один регулятор став такою великою машиною, яка не могла справлятися… У Штатах, наприклад, дуже розпорошене регулювання, але ефективність його визначається тісною співпрацею і меморандумами між різними регуляторами.

Які є моделі? По-перше, секторальна, яка є в нас; нагляд здійснюється окремим регулятором за кожним сектором. Така модель дедалі менше спостерігається.

У світі є тенденція переходу до інтегрованої моделі і моделі «твін пікс», тобто країни переходять до регулювання за цілями, які вони хочуть досягнути. Країни, які перейшли до інтегрованої моделі, мають на те свої причини. Вони визначаються історичним контекстом, станом розвитку їхнього ринку. Переважно ці причини переходу до інтегрованої моделі полягають у взаємопроникненні секторів, складності фінансових продуктів, появі іновацій. У нас нібито таких причин немає. Але в нас є інші причини для регулювання і реформування. Ми повинні говорити про те, яких цілей ми маємо досягти новим регулюванням.

У міжнародній практиці є чотири цілі регулювання. Перша – це безпека і надійність фінансових установ, нагляд за їхньою платоспроможністю і захистом активів клієнтів. Чи можемо ми зараз сказати, що цей захист є у небанківському секторі? Чи готові ми йти за страховими послугами? Чи готові йти у кредитні спілки?

Друга ціль – зниження системних ризиків. Сумніваюся, що ми її досягли і розуміємо кінцевих власників, не здійснюється нагляд на консолідованій основі. Наприклад, дуже поширена схема в рамках одних груп – це видача короткострокових кредитів для фінансування будівництва. Яскравий приклад системних ризиків – Банк Михайлівський, коли була залучена фінкомпанія. Люди думають, що відкривають депозит, а насправді вони стають пайовиками кредитної спілки.

Третя ціль – чесність та ефективність цих ринків. Це наявність конкуренції, а її в нас немає, ринок дуже концентрований. У нас немає інвесторів та інвестицій.

Четверте – це захист споживачів та інвесторів: прозорість, підходящі кредити, розкриття інформації, уникнення конфлікту інтересів тощо.

У нас відсутнє базове регулювання у небанківському фінансовому секторі і нагляд на основі ризиків, використання регуляторного арбітражу – перетікання сектору більш регульованого у більш темний. Зрештою – розмір цього ринку. Це спонукає нас оптимізувати це регулювання, витрати бюджету в тому числі.

Є певні недоліки інтегрованої системи у міжнародному досвіді. По-перше, на одному регуляторі зосереджено багато чого, і він може не побачити того, що побачив би інший регулятор. Не думаю, що це наш випадок. Це більше стосується тих країн, де регулятори є рівноцінними і мають однакові спроможності, потенціал і кадри. На сьогодні Нацбанк має достатньо кадрів, ресурси і фінансове забезпечення, щоб ідентифікувати ці ризики.

По-друге, при великих фінансових ринках регулятор стає неповоротким. Він може просто не справлятися із пруденційним наглядом і маркет-кондакс. Тому інколи ці інтегровані моделі розпадаються на «твін-пікс» моделі, для того щоб уникнути конфлікту інтересів між пруденційним блоком і блоком ринкової поведінки. Тут теж не все так просто. Інколи конфлікту інтересів важче уникнути в рамках різних структур, ніж в рамках однієї структури.

Тобто єдиного рецепту немає. Ми повинні дивитися на стан свого ринку і шукати найшвидший, найменш затратний спосіб змінити регулювання.

І ще я хотіла б показати три слайди. Перший – це «Україна у рейтингу платоспроможності». У нас один з найнижчих показників серед країн Східної та Центральної Європи і Азії – поруч з Молдовою. Це показник довіри до ринку, саме до фінансового сектора.

Другий – це темпи зростання небанківського фінсектора. Це сектор переказу коштів, надання кредитів, надання порук гарантій, послуг з обміну валют тощо – те, що зростає в цьому секторі. Не страхування, не депозити кредитних спілок.

Третій слайд – це структура сектора: переказ коштів, надання кредитів, страхування, факторинг.

Слайди нам показують, що коли є низький рівень довіри ефективності регулювання, значне зростання послуг у цьому секторі – це два критерії для інтервенції на шляху реформування нагляду.

– Спасибо, Юлия. На самом деле у нас рынок, люди голосуют деньгами. Непрозрачность – это факт. На примере Банка Михайловского мы видим, что все было в рамках закона. Интересная ситуация. Это показывает, нужен ли консолидированный надзор. Тимур, я хотел бы вас подключить к дискуссии. Вы считаете, что вашей комиссии нужно увеличить полномочия. Как вы будете ими распоряжаться?

Тимур Хромаев: Дякую колегам, які висловилися щодо сьогоднішнього стану ринку. Я б хотів трошки змінити акцент. Для нас не питання збільшення повноважень. Ми повинні розуміти, що небанківський фінансовий сектор – це кептивний сектор, нефінансовий з точки зору світової практики. Тобто посередники отримали так звану субсидію і запроваджуючи певні інструменти, використовують якусь схему. Але, звичайно, це стосується не всіх, є добропорядні. Якщо я хочу займатися страхуванням, а люди прийшли із зовсім іншими цілями, і грабують тих, хто до мене не доходить. Ринок, на жаль, є кептивним. Регулятор відпочатку був створений фактично для того, щоб підтримувати цей кептивний ринок. Ми не отримали повного набору інструментів для забезпечення так званої повноцінності. Добропорядність в законі не пропишеш. Це має стати принципом, за добропорядністю мають наглядати як учасники ринку, так і регулятор. А у нас можливість використовувати власні повноваження з метою забезпечення добропорядності учасників вважається як позбавлення когось прав. Тобто ринок існує для посередників. Ринок існує для людей, а регулятор не може нічого зробити для людей, бо знаходиться в залежності від цих посередників, які часто-густо займаються не тим, чим треба.

Немає збільшення повноважень. Дайте належне, і ринок запрацює. Якщо закони пишуться для того, щоб позбавляти людей їхніх заощаджень, тоді треба врегульовувати питання закону.

Спліт – це не панацея, це тільки перший важливий крок. Треба ще прийти до такого рівня розвитку ринку і запровадження реформ, щоб він запрацював. І не як паразит на тілі економіки і на кишені ринку. Він повинен прискорювати розвиток економіки. Усі, хто має гроші, вже давно отримують послуги в інших країнах. Таким підходом довіру нам не повернути. Ми зараз говоримо про певні дії в регуляторному плані щодо приведення до міжнародних стандартів.

Місяць тому в Парижі ми, два регулятори – Нацкомфінпослуг і НКЦПФР, звітували стосовно відповідності принципам регулювання пенсійних фондів і показали, що в нас «не сметана і не молоко». Дуже цікавий підхід. Нас питають: як довго це було? 20 років... Вау… Ви ще на свободі? Ми їздимо на велосипеді з квадратними колесами і показуємо всьому світу дива еквілібристики. Але давайте закінчувати з цим.

Ми повинні розуміти, що ринок треба змінювати, запроваджувати міжнародні стандарти та реформи. Ми вже написали і запропонували законопроект щодо впровадження другого рівня. Він дуже системний. Без спліту, без законопроектів № 8415, № 6303 взагалі неможливо отримати другий рівень. А людям він потрібен. Потрібні нові фінансові послуги, щоб не сподіватися на перший рівень, на нашу солідарну систему. Ті, хто навіть зараз перебуває у своєму працездатному віці, на жаль, вже позбавлені можливості отримувати повноцінне забезпечення від нашої інвестиційної діяльності в майбутньому. Коли ми будемо на пенсії, ми будемо залежати тільки від власних вкладень в банках і нерухомості. Давайте змінювати зараз, щоб наші діти та їхні діти могли йти в університети за ті гроші, які вони отримають від вкладень в українську економіку. Будь-які зволікання на рік відкидають нас на десятиріччя назад.

– Я прошу пана Зальотова розповісти про особливості функціонування комісії. Зараз були досить жорсткі висловлювання щодо неї.

Александр Залетов: На початку круглого столу вам була надана інформація про топ-15 страхових компаній. Нацкомфінпослуг оприлюднив інформацію за усіма страховиками. Справді, за двома компаніями вже ухвалені рішення про видалення з реєстру і позбавлення ліцензії: рішення № 640 від 11 квітня про анулювання ліцензії та видалення з реєстру компанії «Актив-Гарант» та рішення № 640 від 26 квітня щодо компанії «Біфест» про застосування заходів впливу.

Хочу продемонструвати сьогоднішній стан небанківського фінансового ринку. По-перше, у нас майже 2 тис. суб’єктів фінансового ринку, і за 2017 рік стало менше на 132 установи. Причому кількість відокремлених підрозділів уже наближується до 11 тисяч, зростання становило 1205 фінустанов. Фінансові установи повідомляють про відкриття своїх філій методом внесення до ЄДР.

Активи фінансового ринку на сьогодні становлять понад 173 млрд грн і за останній рік зросли на 8%. За три останніх роки зростання склало 17%. Власний капітал – 56 млрд грн, зростання – на 4%. В системі сьогодні зайнято 65 тис. осіб, зростання – на 19%, переважно це ті, хто прийшов з банківського сектора.

Основні драйвери ринку – це надання кредитів, понад 43 млрд грн, і зростання на 24%, а також страхування – понад 23%, зростання – понад 43 млрд грн.

Теза про те, що страховики не сплачують податків, є хибною. Стан страхового ринку у порівнянні з банківським сектором виглядає значно краще. Понад 2 млрд грн податків було сплачено минулого року, це на 8% більше. Обсяг сплачених податків небанківськими установами у порівнянні з банківським сектором у 2017 році десь був 60-70%. За чотири місяці 2018 року ситуація змінилася. Небанківський ринок заплатив податків на 13% більше, ніж банківські установи.

Динаміка оздоровлення ринку за останні три роки – це скорочення, прихід нових учасників. Виключено за останні три роки 882 установи, піднаглядних Нацкомфінпослуг: 107 страхових компаній, 219 кредитних спілок, 244 фінкомпанії, 133 ломбарди, 153 лізингові компанії. Переважно це були неплатоспроможні учасники, які не здійснювали відповідних видів діяльності. Скорочення суттєве, але одночасно створено умови для появи нових учасників – 525 фінкомпаній. Переважно вони засновані колишніми банкірами, які кредитують населення за власний рахунок. Ось чому у нас такі значні обсяги кредитування за минулий рік – 45 млрд грн. Цей слайд свідчить про позитивну динаміку за усіма піднаглядними установами.

Автострахування – зростання на 14%, медичне – на 17%, страхування життя – на 6%. При цьому страхування фінансових ризиків (досить проблемна область) – навпаки, зменшення на 8%.

Депозити членів кредитних спілок показали 9% зростання. У банківському секторі, навпаки, відбулося зменшення кількості депозитів населення.

Внески до фондів фінансування будівництва – зростання на 25%, зростання фінансового лізингу – на 34% тощо. Страхові виплати населенню зросли за 2017 рік відносно 2016-го на 20%, з автострахування – на 138%, з медичного страхування – на 25%, зі страхування життя – на 33%, страхування майна – на 84%. Зростають обсяги послуг з факторингу – на 32%.

Щодо рівня концентрації ринку. Так, дійсно, він у нас високий. На ринку КАСКО перша двадцятка має 82%, на ринку «автоцивілки» – 76%, добровільного медичного страхування – 79%, на ринку страхування туристів – 83%.

У банківській системі обсяги кредитування першої двадцятки – 82%. Те ж саме з фінансового лізингу – 87%, ринку факторингу – 78%.

Активи небанківських фінустанов – як вони зараз виглядають у порівнянні з 2014-2015 роком? Загальний обсяг – 173 млрд грн. Переважно зростання відбулося за рахунок фінкомпаній, тому що вони сьогодні за власний кошт кредитують. На ринку страхування, навпаки, відбулося кілька змін: на 20% зросли активи компаній зі страхування життя, незважаючи на те, що їх було скорочено майже вдвічі за кількістю. На ринку ризикових видів страхування відбулося скорочення у порівнянні з 2014-2015 роками, але це було якраз за рахунок виведення тих неплатоспроможних учасників, які не мали активів або вони були представлені сміттєвими акціями.

До речі, результати страховиків за перший квартал – структура активів. Сьогодні ринок страхування зосереджено переважно в державних облігаціях та на депозитах найбільш надійних банківських установ. Ті нормативні акти, які були прийняті у 2016-2017 роках, дали Нацкомфінпослуг зміну активів страхових компаній. У 2015 році активи в акціях були на рівні 18 млрд грн, сьогодні – лише 5,5 млрд грн, але в структурі резервів приймається не більше 100 млн грн, тобто усе решта є сміттєвими акціями.

ОВДП тільки за минулий рік зросли на понад 1 млрд грн. В цілому небанківський фінсектор тримає сьогодні ОВДП понад 8 млрд грн.

Також відбулося зростання власного капіталу за рахунок тих змін нормативної бази, які були запроваджені. Зокрема, за ломбардами – зростання 50%, за фінкомпаніями – майже на 60%. Зі страхування життя і ризикових видів страхування відбулося скорочення за рахунок виведення 107 страховиків.

Наступний слайд – про структуру податків на прибуток, сплачених фінансовими установами за останній рік. Він свідчить про те, що понад 2,1 млрд грн сплачено податків небанківськими фінансовими установами, що співставно з банківською системою.

Питання, що потребують вирішення на ринку, – це захист прав споживачів, виведення з ринку проблемних небанківських фінустанов, посилення вимог власників та керівників небанківських фінустанов за скоєні злочини на ринках фінпослуг, уніфікація вимог до ділової репутації, посилення пруденційного нагляду. Зазначені пропозиції знайшли своє відображення у законопроектах, які супроводжує Нацкомфінпослуг. Фактично сьогодні у Верховній Раді знаходяться усі законопроекти, які пов’язані з небанківським фінсектором. На жаль, за останні три роки не прийнято жодного, окрім закону про споживче кредитування, який би стимулював розвиток ринків небанківських фінпослуг. Деякі можуть бути ухвалені в першому читанні.

– Огромное спасибо, Александр. Мы все знаем, сколько банков Нацбанк вывел с рынка, и все те люди, которые не имели права пять лет заниматься банковским бизнесом, пошли в небанковские учреждения. Все приведенные цифры очень показательны. По сути, все эти люди теперь будут заниматься тем же схематозом, только в небанковском бизнесе. И увеличение налогов тоже об этом свидетельствует.

Александр Залетов: У нас сьогодні з Нацбанком відпрацьована модель щодо обміну інформацією. Було організовано декілька зустрічей щодо уніфікації вимог до ділової репутації. Відповідні зміни були запроваджені до ліцензійних умов (постанова № 913), що унеможливлює прихід на наші ринки осіб із негативною репутацією у банківському секторі.

– Вы имеете в виду руководителей или владельцев?

Александр Залетов: Зараз у нас оприлюднено нормативні акти про державний реєстр фінансових установ, який передбачає врегулювання зазначених питань. Оскільки відповідні зміни до законів не були прийняті у Верховній Раді, ми сьогодні намагаємося внести зміни у ті нормативні акти, за які відповідає Нацкомфінпослуг. У нас створено 18 фінансових груп за участю небанківських фінансових установ, де виявляються власники з негативною репутацією.

– Вы говорите о том, что сейчас с негативной репутацией банкиры не являются владельцами финкомпаний.

Александр Залетов: Так стверджувати складно, оскільки реформа державного реєстру фінансових установ у нас ще не відбулася.

– Я хотел бы дать слово Михаилу Видякину. Совсем недавно с помощью в том числе Руслана Демчака был принят закон «О валюте» вместо декрета 1993 года. Наконец-то были внесены все современные нормы. Это уже не «телега», которую надо постоянно подлатывать, а современный автомобиль, на котором можно ездить. Тимур говорил о том, что внешних инвесторов потрясает, как Украина работает. Давно речь идет о том, чтобы перенять часть услуг на Нацбанк. Насколько Нацбанк готов?

Михаил Видякин: Насправді Нацбанк готовий з 2016 року. Комплексну програму з розвитку фінансового сектора до 2020 року ми ухвалили у 2015-му. Усі регулятори і фонд гарантування вкладів підписалися під нею.

Головним завданням Комплексної програми з розвитку фінансового сектора до 2020 року є імплементація євродиректив та приведення ринкових правил поведінки до вимог європейського співтовариства, щоб зробити інтеграцію України у ЄС більш м’якою.

У 2015 році одразу після прийняття Комплексної програми з’явився законопроект № 2413-а про спліт, який було проголосовано лише у 2016 році. А насправді ми втратили чотири роки у реформі небанківських фінустанов. Якщо Нацбанк ще у 2014-му взявся за банківський сектор, змінивши законодавство, правила гри на більш якісні та прозорі.

У Комплексній програмі було чітко зазначено, що до фінансового ринку має бути довіра споживачів, відповідальна поведінка власників бізнесу – і банківського, і небанківського. Звичайно, і до бізнесу є вимога щодо прозорості, розкриття інформації про своїх власників, акціонерів, про рівень корпоративного управління та інформації про той чи інший продукт для споживача. Ці вимоги не реалізовано. Законопроекти № 2413-а і № 5413-д про спліт і захист прав споживачів ще не ухвалено в парламенті. Вони будуть революційними і створять підгрунтя для комплексного захисту прав споживачів.

Чого не буде, якщо не буде спліту? Не буде розвитку страхового сегменту, пенсійної реформи і комплексного захисту прав споживачів. Це все негативно впливає на відновлення довіри до фінансового сектора. Також не буде довіри з боку інвесторів. Ми не тільки не зможемо залучити нових інвесторів, ми можемо втратити й тих, що прийшли у 2000-х роках. Це велика загроза для всього фінансового ринку.

Разом з комісіями ми вже два роки як готові до прийняття цих функцій. У нас є дієвий план – що робити після прийняття законопроекту. Ми закладаємо вже замість 6 місяців 12 місяців підготовки для прийняття цих функцій, розуміючи, наскільки складним буде 2018 рік. А потім ми закладаємо рік на опрацювання разом з ринком усіх необхідних законодавчих та нормативних змін на небанківському фінансовому ринку, щоб якісно імплементувати євродирективи. Без спліту немає фундаменту для побудови цього всього.

Нацбанк є одним з прихильників цього законопроекту. Разом із комісією ми опрацювали план, принципи переходу. Ринок не повинен відчути, що відбулася зміна регулятора.

Ми розуміємо, що в нас є підтримка міжнародних організацій. Дедалі більше країн переходять на консолідовану модель небанківського і банківського сегменту ринку. Це допомагає мати більш ефективні важелі для збереження фінансової стабільності. Тепер нам потрібна лише підтримка парламентарів.

– З того, що я почув, я зрозумів, що «схемники» мають ще два роки на те, щоб працювати.

Андрію, ви не тільки є головою асоціації, але й ще головою французької асоціації. Розкажіть про відмінності регулювання тут і там.

Андрей Перетяжко: Спасибо за слово. Мне и проще говорить, как представителю бизнеса, и тяжелее. Страховым компаниям сложно говорить в глаза регулятору, что он должен уйти. Он же регулятор и продолжает им быть.

Четыре года назад мы очень радовались, что у нас качественно изменился состав комиссии. Мы надеялись, что комиссия очень быстро наберет темпы и покажет такую же эффективность, как показал Нацбанк по очистке рынка. Мы продолжаем поддерживать комиссию во всех ее начинаниях, но факт остается фактом: глобальных изменений нет. Основная функция – надзор за неплатежеспособностью страховых компаний, к сожалению, пробуксовывает. Сегодня никто не может дать гарантии, что СК будет выполнять свои обязательства перед клиентами.

Что сейчас говорят против сплита? То, что сплит – это геноцид национальных страховщиков в пользу иностранных. Мы обработали статистику и посмотрели, кто же такие иностранные страховщики на нашем рынке страхования. Ремарка: почти все руководители иностранных страховых компаний – это выходцы из отечественных СК.

Первое: 34% всех зарегистрированных страховщиков – это компании с иностранными инвестициями из почти 300 страховых компаний, сегодня зарегистрированных. Из них 52 – нон-лайф и 11 – лайф. Только 20 СК являются по факту «дочками» международных страховых групп из стран Организации экономического сотрудничества и развития, Европы и Северной Америки. Мы говорим сегодня о 10 брендах, которые есть на рынке.

Первая проблема – уставный капитал (38%) абсолютно не показывает реальный капитал страховщика.

– Как было два-три года назад, когда банки имели липовый капитал, потому что он был выведен давно. Фактически сейчас Нацбанк заставил банки, которые есть, внести живые деньги.

Андрей Перетяжко: Абсолютно верно. По премиям – иностранные страховщики – это 50% всех премий. Мы знаем, что с учетом оптимизации реальный рынок гораздо меньше. Но в выплатах это уже 61%.

Иностранным страховщикам принадлежит 64-65% всех резервов, представленных ликвидными активами.

Возьмем три основных вида страхования – самые понятные и крупные с точки зрения портфеля страховщиков. Иностранным страховщикам принадлежит 73% КАСКО, 92% – страхование жизни, 71% – добровольное медстрахование.

Активы: 72% депозитов находятся у иностранных страховщиков и 94% ОВГЗ. Депозиты в валюте – 73%, текущие счета в валюте – 84%.

Роль иностранных страховщиков в наполнении бюджета: 64% налогов оплачено именно ими. В нон-лайфе – 66%, в лайфе – 93%. Если добавить еще ЕСВ и подоходный налог, то можно увидеть, что это 75-80%, потому что у них белые зарплаты.

Если подвести итоги, то можно сказать, что иностранные компании, которых так боится почему-то рынок, – это две трети всего персонала, более 50% премий, две трети всех выплат, три четверти всех инвестиций в реальную экономику и три четверти всех налогов и сборов, которые государство получает от страховщиков. Поэтому говорить сейчас, что иностранные страховщики лоббируют какие-то свои интересы, не совсем корректно.

Следующий слайд посвящен одной большой проблеме, которая уже сегодня упоминалась. Есть рынок классический (сегодня – 55%) и рынок, связанный с оптимизацией налогообложения.

В 2008 году классический рынок достиг своего пика – более $2 млрд в нон-лайфе, потом был, естественно, спад. До 2013 года мы опять достигли такого уровня – $1,850 млрд. Сегодня уровень классического рынка находится где-то на отметке $900 млн.

Важно то, что после Оранжевой революции в Украину зашло много именитых, крупных, солидных мировых и региональных европейских страховщиков. Они принесли с собой «живые» деньги – более $500 млн было инвестировано в капитал с 2005 до 2008 года. Они принесли знания, новую философию ведения бизнеса: фокус на клиента, выполнение обязательств и законодательства.

Ситуация в стране такова, что отсутствует перспектива для страховщиков – не решаются вопросы с пенсионной реформой, вопросы приватизации социальных фондов и страхования автогражданской ответственности, где у нас каждый год пирамиды. Акционеры, которые не получают возврат на капитал, потеряли деньги в связи с девальвацией, смотрят очень скептично на страховой рынок Украины и постепенно уходят с украинского рынка. Поэтому вопрос усиления регулятора – это вопрос прежде всего сохранения всего хорошего, что есть сегодня в Украине.

Александр Залетов: Ремарка щодо того, що іноземні групи йдуть з України. Це не пов’язано з низьким інвестиційним кліматом в Україні, а це пов’язано із стратегією цих груп на ринках Європи. Вони йдуть не тільки з України, але й з інших країн Східної Європи. Правда не настільки погана. Іноземний інвестор готовий сюди приходити, коли будуть прийняті відповідні зміни до законів про страхування, про автоцивільну відповідальність…

Андрей Перетяжко: Если вы увидите, сколько за последние 10 лет СК инвестировали и сколько выплачено дивидендов…

– Страховой рынок по сути остался на уровне 2005 года, а банковский вырос вдвое.

Руслан Демчак: Так, можна казати про таку тенденцію. Ми повинні ділити компанії на ринкові та неринкові, а не наші та не наші. Скільки страхових компаній взагалі не здають звітність і перебувають поза правовим полем і поза комісією, що здійснює нагляд на ринку фінпослуг. Сьогодні була гарна алегорія про віз. І це такий віз, який намагається ще й полетіти. Ми розуміємо, як експерти, що він розіб’ється. У нас є «боїнг» – Нацбанк, і ми можемо швидко захистити споживачів. Треба відкрито говорити про ту проблему. У цього возу немає зараз можливості превентивно реагувати. У Нацбанку є можливість проводити стрес-аналіз, пруденційний нагляд. Нема такої можливості у комісії, що здійснює нагляд на ринку фінпослуг. Це не питання компетенції, це питання повноважень. Ми можемо приробляти до возу двигун, але все одно це буде віз.

Тимур Хромаев: Хочу показати ще один слайд, який стосується всього, і страхового ринку також. У нас є 10 принципів, вони – ті ж самі й для страхового бізнесу. Цілі – вони є.

Незалежність регулятора – фактично ні. Він як м’яч – куди вдарили, туди й полетів. Я не кажу зараз про персоналії.

Адекватність ресурсів – немає. Фонд оплати праці – 99% нашого фінансування. Регулятори всього світу витрачають на фонд оплати праці 20-40% бюджету.

Адекватні повноваження – немає. Ризик-орієнтований підхід – немає.

Пропорційність і послідовність наших дій – ні. Не маючи ресурсів і незалежності, забезпечити повноцінний, послідовний процес запровадження реформ неможливо.

Консультування і співпраця з міжнародними регуляторами. Україна – це не планета, а регулятори і досі вважають, що Україна – глобальна, єдина система фінансів, тому що ми навіть не можемо обмінюватися інформацією з нашими колегами за кордоном.

Конфіденційність – є. Прозорість – є. Управління – управляємо ми гарно.

Спліт надає нам можливість хоча б якісно підійти до цього Евересту проблем. Законопроекти № 8415 і № 6303 приведуть нас майже у відповідність. Це набагато більше, ніж у нас було за останні 20 років. Спліт це професійно нічого не змінить. Дайте нам можливість між собою оптимізувати державні процеси. На ринок це не впливає ніяк. А потім дуже швидко ми забезпечимо впровадження усіх цих моментів.

– Дякую. Наталю, ви свого часу керували МТСБУ і відповідали за такий важливий напрямок, як «автоцивілка». Як ви оцінюєте роль регулятора в цьому сегменті, наскільки добре він виконує свою роботу?

Наталья Гудыма: Я спробую говорити по суті. № 2413 не вирішить усі проблеми, які ми назвали.

Приклад з автоцивільної відповідальності. Найбільша проблема в тому, що компанії йдуть по-англійські: «машуть ручкою» і не виконують своїх зобов’язань. З чого це починається? З платоспроможності. Сьогодні всі про неї говорили. Що ми маємо? На етапі створення страхової компанії формується статутний капітал. І далі його ніхто не контролює. І з прийняттям № 2413 ніхто не зможе це робити, тому що це не передбачено законом. Далі компанія формує свої зобов’язання, резерви. Резерви, можу сказати, контролюються комісією.

Запас платоспроможності у нас розрахунковий. Закон про страхування передбачає розрахувати перевищення фактичного над нормативним, і все. Якими активами цей запас забезпечено, чи правильно розраховані зобов’язання – цього ніхто не контролює, цього немає в законі про страхування.

На сьогодні автоцивільна відповідальність – комісійна винагорода – 60+. Ніхто не витримує такої конкуренції. Чи може комісія повноваження контролювати, встановлювати – ні, є формальна норма. І ця проблема не вирішиться, поки ми не вирішимо її в законі про страхування і в законі про автоцивільну відповідальність. Зміни до другого закону чотири роки лежать у Верховній Раді. Саме там є захист і можливість платити за цих банкрутів і вирішувати для людей цю проблему.

Ми повинні взяти пакет реформ: закон України про страхування, № 8415 – це основа повноважень, внесення змін про автоцивільну відповідальність, фіномбудсмен. Оце і є реформа, суть, основа якісного регулювання.

20 років поспіль ми говоримо, що у нас 50% тіньового ринку… Це абсолютно законний механізм оптимізації податкового навантаження будь-яких підприємств.

Слава богу, що у нас є Цивільний кодекс, і в його рамках можна передати страховий портфель. А все інше? Ніхто не питає регулятора, ніхто не відслідковує зобов’язання, ніхто не формує реєстри – це все відпущено. Вкрай важливим є прийняття цього пакету.

Не розділяйте ринок. Давайте об’єднаємося над конкретними законопроектами, які дадуть нам реформу. Головне – це платоспроможність компанії, а споживачі вже й так будуть захищені. Давайте дивитися на пакет реформ, а не на назву.

Юлия Витка: Не знаю, чому у вас склалося враження, що ми концентруємося на № 2413-а, ми також працюємо над усім пакетом.

Руслан Демчак: Нам треба зробити перший крок. Нам треба швидко передати до регулятора, який має набагато більше повноважень, і це буде швидка і правильна реформа. Законопроекти про банківський ринок ухвалені. Де закони про страхування? Це говорить про потенціал регулятора як лобіста. Для того щоб прийняти увесь цей пакет законопроектів, нам треба зробити цей крок.

Ніхто не розділяє. Приєднуйтеся до кола прозорих, ринкових страхових компаній і працюйте в конструктиві. Якщо у нас буде боротьба сірого поля… Ми розуміємо, що якраз звідти йде розподіл. Ми розподілу не бачимо.

– Я хотел бы дать слово Вячеславу Черняховскому.

Вячеслав Черняховский: Мы видим сейчас давление и пропаганду. Мы не первый раз слышим эти тезисы. Они почти все перекручены, не соответствуют цифрам, тенденциозны. Это очень печально. Ситуация другая. Законопроект о сплите долго не был никому нужен, теперь его вытянули и начали пропагандировать. Это выглядит странно. Вопросы политической целесообразности очень часто преобладают над вопросами экономическими.

У нас очень специфический финансовый рынок. На нем часто бывают ситуации, которые не радуют ни нас, ни наших акционеров, ни клиентов, ни журналистов, ни наших зарубежных коллег.

Буду говорить только о страховом рынке. Он у нас небольшой по сравнению с другими странами.

– Финкомпании значительно выросли по сравнению со страховым рынком.

Вячеслав Черняховский: По итогам 2017 года страховой рынок чистых премий вырос на 19%. Это отличный показатель, и нужно говорить именно об этом. Когда мы говорим, что на страховом рынке есть пара десятков компаний, задействованных в схемах финансовой оптимизации…

– 90% схемных! На самом деле схемными являются не только эти 20 компаний, которые были явно видны из анализа комиссии. Есть статистика. Все знают, что такое страховой рынок. Это схемы.

Вячеслав Черняховский: Мы видим, что основной клиент на этом рынке – это физлица, если мы говорим о чистых премиях, им делаются основные выплаты. У нас в ассоциации есть не одна компания, которая отметила 25-26 лет деятельности. Они работают в небольших городах.

Посмотрите на слайд, на динамику. Пик возник, знаете, когда? Когда Верховная Рада приняла закон о том, что налогообложение страховых компаний выводится из общей системы. После этого появились схемы финансовой оптимизации и эти сумасшедшие пики. И проблема здесь не в комиссии, ни в Нацбанке. Проблема – в Верховной Раде. Примите по-другому налогообложение, и ситуация поменяется. Появилась схемность по налогообложению и легальной оптимизации, через закон проведенной. Потом эти диспропорции появились на рынке. Так примите по-другому.

Когда мы говорим о схемах, мы должны понимать, что это легальные схемы, которые введены государством, Верховной Радой, и их можно точно также убрать. На сегодняшний день эти компании не несут никаких рисков для потребителей – у них нет потребителей-физлиц, на них никто не жалуется в Нацкомфинуслуг. Это совершенно отдельный сегмент, который искажает, к сожалению, статистику, но не несет рисков для наших застрахованных

– И пускай схемы продолжают работать дальше… Вы считаете это нормальной европейской ситуацией?

Вячеслав Черняховский: Какие-то продолжают работать дальше. В Европе целые офшорные страны

– Через пять лет вы ни одного офшора не увидите.

Вячеслав Черняховский: Эти страны выстроили на этом свою экономику. И если у нас ситуация меняется, давайте поменяем законодательство. Изменение регуляторов никак не повлияет на налогобложение.

Что касается концентрации. Она растет. На рынке страхования жизни мы близки к показателям монополизма. В других видах страхования мы тоже видим резкий рост концентрации, что тоже говорит об ухудшении конкуренции. Это официальная статистика Нацкомфинуслуг.

По статистике страховой рынок заплатил больше 1 млрд грн налогов и на оплату труда – 1,8 млрд грн. Огромный источник работы для населения.

Наша концентрация может привести к тому, что мы потеряем в первую очередь региональные компании, потому что постоянное ужесточение нормативов приводит к негативным последствиям. Уже сегодня мы видим компаний на 100 тыс. населения меньше, чем по Евросоюзу. И тенденция ухудшается. Мы идем путем Российской Федерации, которая практически уничтожила у себя весь внутренний страховой рынок. Банковский рынок сегодня «огосударствленный».

Мы видим ситуацию по нашей Комплексной программе. Нацбанк плохо разбирается в небанковском бизнесе, сейчас, возможно, уже стал лучше разбираться благодаря в том числе нашим круглым столам.

Не хочу говорить, что цели проекта не будут выполнены никогда, ни в 2020 году, ни 2030-м, потому что были неверно заложены макроэкономические показатели. Некоторые иностранные компании уходят с рынка, потому что сегодня крайне низкий уровень доходности у домохозяйств. Многие люди потеряли свои сбережения, не имеют возможности получать кредиты, многие страховые компании потеряли банки как своих клиентов. И, конечно, цель, что страховой рынок будет составлять 7% ВВП, нереализуема.

Мы считаем, что каждому периоду развития рынка нужен свой тип регулирования. В этой ситуации мы придумали себе сплит, который по сути не имеет аналогов ни в одной стране Европы. И та идея, которую сегодня продвигают, – это велосипед с некруглыми колесами. В неподходящий момент мы пытаемся навесить на наш рынок и регуляторов несоответствующие им функции в сегодняшней рыночной ситуации.

Двое бедных вместе богатыми не станут, и объединение проблем тоже не решит ничего. Если не решены системные вопросы, это никак не поможет изменить верхушку. Вопрос не в том, кто регулирует, а что мы строим и как. Какой финансовый рынок мы строим? У нас нет по сути рынка ценных бумаг. Мы говорим, что завтра он появится. Ну вот когда появится, тогда поговорим о том, что на него можно какие-то деньги отдавать.

Сначала рынки объединяются, начинают взаимопроникать, а потом появляются какие-то интегрированные модели надзора. Это пенициллин.

– Вячеслав, вы абсолютно правы, не вовремя сейчас делать какие-то реформы.

Вячеслав Черняховский: Реформа – это не перестановка стульев или кроватей из одного регулятора в другой.

Завершаю. Мне бы хотелось, чтобы наши встречи проходили не в таком тенденциозном режиме, и чтобы мы могли обмениваться цифрами, данными, потому что на сегодняшний день это не борьба позиций, а борьба мнений. 16 ассоциаций со всех небанковских финансовых рынков и банковского в том числе, которые объединяют и страховые компании, и кредитные союзы, и финкомпании, и пенсионные фонды, – все говорят о том, что данный законопроект сегодня не нужен. Я считаю, что к мнению этих ассоциаций должны прислушаться. Мы очень торопимся со сплитом, потому что он не является основным документом. Нам не нужен документ об омбудсмене раньше документа об ОСАГО, где будут улучшены гарантийные функции, уберутся все причины недовольства потребителей, жалобы. Есть базисные вещи, а есть вещи, которые должны реализовываться последовательно.

– Спасибо. Что касается 16 ассоциаций, то вы прекрасно знаете, что есть абсолютно легальные региональные компании. Ничего с ними не произойдет, все выживут. Но без понимания того, на какой «каркас» это все навесить, ничего «ехать» не будет.

Руслан Демчак: Популізм, який базується на маніпулюванні фактами і поверхневості, – це одна з наших бід. Страхування, навпаки, зараз переоподатковано. Це показує, що регулятор не може впоратися із ситуацією, яка зараз є на ринку. Гроші потім потрапляють на страхові компанії, і за відсутності прозорого регулювання СК можуть собі акумулювати резерви, вони заміщують реальні гроші неадекватними або тими активами, які не мають цінності, і в результаті виводять з ринку капітал. Відсутність бізнес-моделі – от у чому проблема. А також у неможливості контролювати учасників ринку. І це питання – поза межами Верховної Ради. Тому давайте змінимо стейкхолдера. Ваша позиція зрозуміла, як для експертів. Наталю, а щодо тих чотирьох законопроектів, про які ви говорили, то не можна казати, що то є умова. Спліт саме і є ключем до вирішення цієї проблеми. Ви знаєте, що закон про страхування має більше тисячі правок. Треба подавати новий. Хто має це робити? Давайте подавати закон про страхування новий. Якщо ми зробимо це умовою для просування небанківського фінансового сектора, це тупік. Тому ваша позиція є аргументованою, але й тупіковою. Перший крок – це спліт, другий – зміни до закону про фінансові послуги. Тому приєднуйтесь до нас. Ви конструктивно мислите.

– Дякую. Галина Третьякова.

Галина Третьякова: Мені хотілося б поділитися роздумами у нашій асоціації. Спочатку – три рефлексії. Перша рефлексія – щодо дослідження, про яке сказав В’ячеслав. Воно закінчилося 2013 роком. Ці дані не дуже валідні, я б спиралася більше на USAID.

Друга рефлексія – за нашими дослідженнями, після зміни оподаткування фінансові операції, які не є страхуванням, стали оподатковуватися в чотири з половиною рази більше, ніж класичний сектор. Класичний сектор, у зв’язку з тим, що він виплачує страхові відшкодування, починає виплачувати податків менше. Тому питання не є політичним, це питання бізнес-моделей, які є у страхових компаніях. Ці бізнес-моделі є тими наріжними каменями, які розділяють ринок як такий.

Третя рефлексія – лише 38% доходу у нон-лайф у фізосіб. Не така вже й велика частка надходжень, але виплачуємо ми фізособам. А тому виплати, які йдуть від юридичних осіб до юридичних, є ознакою більше схеми, ніж захисту.

Потреба в регулюванні полягає в роботі з фізичними особами, тому що вони розглядають фінсектор з точки зору свого захисту. Якщо подивитися на всі фінустанови, то страховий сектор є другим після банківських установ, який захищає найбільшу кількість українських громадян. Якщо кількість фізосіб банківської системи, які обслуговуються, – це 63% населення, то наступний тип фінустанов, де обслуговуються фізособи, – це страховий сектор: більше 7 млн чоловік – це ОСЦПВ, більше 2,5 млн поїздок за кордон, більше 1,5 млн чоловік – добровільне медичне страхування. Інші установи, що регулюються НКЦПФР і Нацкомфінпослуг, – це набагато менші сектори. Держава наглядає саме ті сектори, де є фізична особа, і контролює суму активів, яка належить фізособам.

Ми порахували, скільки грошей фізосіб знаходиться в секторі страхування життя, – 12,8 млрд грн. Страховий сектор, який обслуговує більше, ніж 10 млн українських громадян, оперує ще й другими за розмірами обсягами, які накопичують домогосподарства.

Фізичні особи використовують фінансову систему у двох випадках: коли вони щось накопичують і коли вони захищаються від ризиків. Обидва види захисту є частиною соціального захисту громадянина будь-якої країни. Держава захищає право власності громадян, яка накопичується у фінансовій системі. Щоб не викачувати гроші середнього і бідного класу населення і щоб вони не переходили до кишень акціонерів та менеджерів, які можуть використовувати фінансовий сектор для забирання грошей в населення, – саме для того стоїть державний нагляд.

Завдання перше. Якщо ми не бачимо акціонерів, контролерів і менеджерів відкрито і прозоро, як це зробив Нацбанк України, то споживач не може звертати позов ані до того, хто володіє цією фінансовою установою, ані до менеджменту. Держава, яка не захищає право власності, може очікувати, що до неї можуть позиватися фізичні особи з приводу бездіяльності щодо створення такого нагляду, який би захищав право людини на захист ризику приватної установи. Саме ці дві функції є наріжними каменями.

Я повністю згодна з пані Наталією, що треба розвивати сектор. Ми у себе в асоціації прийшли до того, що ми є частиною соціального захисту громадянина, але не можемо захищати його, претендувати на функції, які традиційно в радянській системі належали державі (фонд соціального страхування, медичне та пенсійне забезпечення), якщо у нас не буде міцного нагляду. Тому спліт ми поставили пріоритетом номер один, без якого не можна приймати пакет документів щодо страхових реформ. Інакше ми дозволимо усяким шахраям наповнювати кишені.

Ми всі тут кажемо про одну річ – розвиток страхового сектора. Без спліту це неможливо. Кептивність у фінсекторі для доброчесних компаній (у тому числі й учасників вашої асоціації) мала б стати пріоритетом номер один. Ваша позиція дуже загрозлива, бо до структури вашої асоціації входять іноземні компанії, які ведуть доброчесну політику за кордоном, але ця позиція ставить під питання, чи є вони доброчесними в Україні. Наталю, вам треба подумати, чи є регулювання потребою і необхідністю, чи у вас тільки створення умов для розвитку без належного регулювання, для того щоб обкрадалося населення України. Саме це – зміна суспільних відносин і є реформою, і це ми не можемо зробити упродовж кількох років.

Чотири роки Нацкомфінпослуг знерухомлювали. Ухвалили щонайменше три закони, які привели Нацкомфінпослуг у структуру, про яку вже сьогодні було сказано: «нами, як футбольним м’ячиком грають». Це введення страхової діяльності під закон про ліцензування господарської діяльності; мораторій на перевірки; закон щодо держполітики у сфері господарського регулювання.

За дев’ять місяців ми народили стратегію пруденційного нагляду, яка була прийнята як розпорядження Нацкомфінпослуг. Пруденційний нагляд з’явився як 29-а стаття закону про Нацкомфінпослуг, і там розписано, що таке пруденційний нагляд. І саме тому ми не можемо контролювати платоспроможність, саме тому ми керуємося тільки статутним фондом і не дивимося на регуляторний капітал. У нашій поведінці є сенс, і він не політичний, це бізнес-сенс. І нашу поведінку ми можемо змінювати. І якщо ми це зробимо і повернемо нашу реформу в цю сторону, ми зможемо оперувати мільярдами.

Наталья Гудыма: Маленька ремарка. Оці «сірі» компанії не представлені в жодній асоціації. «Сірі» компанії представлені народними депутатами, і поки їхні схеми будуть коштувати 12%, вони від нас не відстануть. Коли вимоги до капіталу будуть такі, що 30-40%, вони в інше місце підуть. Найголовніше – це платоспроможність в усьому.

– Михаил, сейчас все страховщики боятся, что небанковский сектор умрет, если перейдет под контроль Нацбанка?

Михаил Видякин: Точно не умрут. Мы просто увидим другой, качественный сектор. Рынок, наоборот, получит развитие.

Андрей Перетяжко: Короткий тезис. Первое: круглый стол показал, что есть разные мнения, но они все мотивированы, каждый видит свои риски и возможности. Второе: НБУ на сегодня единственная инфраструктура, которая готова очень быстро сделать реформу на небанковском и конкретно на страховом рынке. Третье: в НБУ нужны люди, которые знают страховой рынок. И надо двигаться.

– Спасибо. Андрей, вы где-то подрезюмировали то, что хотел сказать я. Действительно, мнений много, споры будут продолжаться. Как сказал Тимур, сейчас фактически никто в Европе не понимает, как можно было существовать столько времени. Модель, заложенная в этом сплите, – единственный путь, он логичен и понятен. Любой другой путь – это изобретение велосипеда. Я благодарен всем, кто пришел на сегодняшнее мероприятие. Я думаю, рынок будет консолидироваться и приходить к единому решению, и это будет на благо нашей страны и будет способствовать тому, что иностранные инвесторы перестанут из нашей страны уходить. Спасибо большое!

Подписывайтесь на новости FinClub в Telegram, Viber, Twitter и Facebook.