Найбільший і державний

Українські платники податків на практиці дізналися, що фраза too big to fail для їхніх гаманців не означає нічого доброго. Найбільш знаменною подією не лише 2016 року, а й, мабуть, усієї історії української банківської системи стала націоналізація ПриватБанку. За одну ніч рахунки 20 мільйонів українців «перемістилися» з найбільшого приватного банку до найбільшого державного. Тепер уряду доведеться вкласти в банк щонайменше 116,8 млрд грн, в тому числі 64 млрд грн у вигляді квазівалютних держоблігацій, щоб утримати банк з «діркою» майже в 150 млрд грн. Чи зможе держава ефективно управляти банком та вирішити його проблеми, залишається питанням, адже після кризи 2009 року два з трьох націоналізованих банків закрили.

Ступінь навантаження на держбюджет обернено пропорційна бажанням колишніх акціонерів банку провести обіцяну уряду реструктуризацію кредитів інсайдерів, яких «знайшли» на 150 млрд грн. Але, судячи із заяв екс-співвласника ПриватБанку Ігоря Коломойського та екс-правління, які звинуватили НБУ в банкрутстві банку, свої обіцянки на практиці вони можуть не виконати.

Продовження чищення

Голова НБУ Валерія Гонтарева ще в середині 2015 року оголосила, що «очищення банківської системи вже відбулося». Така заява була зроблена після виведення з ринку Дельта Банку, ВіЕйБі Банку і Банку «Надра». Наприкінці 2015-го, коли список банкрутів поповнив банк «Фінанси та Кредит», вона підтвердила свою тезу словами про те, що масове чищення банківського ринку вже майже завершено. Однак значення цих слів у НБУ та на ринку сприйняли по-різному.

У 2016 році банкопад продовжився. Ринок залишили такі великі банки, як «Хрещатик» і Фідобанк, зі скандалом закрито Банк Михайлівський. Усього з 2014-го в Україні збанкрутувало майже 90 банків. З них у 2016 році припинилося існування 21 кредитної установи. Чи завершено тепер очищення ринку, невідомо, адже НБУ не провів підсумкової прес-конференції.

Закон афери «Михайлівського»

У 2016 році раптово була змінена концепція гарантування державою вкладів громадян. За ініціативи президента Петра Порошенка в листопаді гарантія була поширена на інвестиції, які українці роблять у фінансові компанії під спекулятивні високі відсотки, якщо посередником при цьому виступає банк. Переламати через коліно ідеологію системи гарантування вкладів, до того ж заднім числом, вирішили через втрачені депозити на суму близько 1,5 млрд грн. Ці гроші опинилися в підвішеному стані після банкрутства Банку Михайлівського, який в своїх регіональних офісах потай від куратора залучав гроші населення на рахунки фінкомпаній.

Після визнання наприкінці травня «Михайлівського» неплатоспроможним виявилося, що 14 тис. осіб втратили на цій схемі 1,5 млрд грн. Спочатку влада твердила, що держава не може гарантувати держбюджетом вкладення українців у сумнівні шахрайські схеми, але після півроку мітингів «вкладників» і перекриття ними доріг на Печерську влада «змінила платівку». Виявилося, що держава просто зобов'язана гарантувати шахрайські схеми, якщо вони описані дрібним шрифтом в договорах. Сума виплат для держави невелика, але прецедент створено.

Хоча на офіційному рівні декларується, що новий закон не дозволить виникати таким аферам. «Безкарність породжує спокуси. Запропонований закон повинен наглухо заблокувати подібні схеми в майбутньому», – говорив заступник директора-розпорядника ФГВФО Андрій Оленчик. Але Банк Михайлівський не єдиний зловживав лазівками в законодавстві. ПриватБанк увесь 2016 рік «продавав» своїм вкладникам кредитну заборгованість бізнесменів, вивівши таким чином з-під дії системи гарантування вкладів 5,5 млрд грн грошей фізосіб. Це в рази більше, ніж було виведено з-під гарантій ФГВФО в Банку Михайлівському, тому нове керівництво націоналізованого ПриватБанку повертатиме ці «вклади» на баланс.

Ринок стає більш надійним

Невеликі банки поступово стають більш надійними. Робиться це за рахунок обов'язкового нарощування статутного капіталу. Перший дедлайн настав у червні 2016 року – всі установи мали наростити капітали до 120 млн грн. З цим завданням не впоралося п'ять банків, але НБУ не поспішав виводити їх з ринку. Вже до літа 2017 року на ринку не повинно залишитися жодного банку зі статутним капіталом менше 200 млн грн. Якщо близько 50 нинішніх недокапіталізованих банків не знайдуть грошей, їм доведеться об'єднуватися один з одним або покинути ринок. Деякі банки самі йдуть з ринку, минаючи тимчасового адміністратора та ліквідатора, навіть не чекаючи, коли парламент ухвалить закон про спрощену процедуру самознищення. Але вимоги до статутного капіталу не єдині. Невеликі банки не проходили діагностику за стрес-тестом, але з 1 січня 2017-го вони, згідно з постановою НБУ № 351, повинні будуть оцінити свої кредитні ризики в залежності від платоспроможності позичальників. Якщо їхні регулятивні капітали зменшаться або стануть негативними, це також буде загрозою «рухатися до виходу».

Накопичені ризики

У 2016 році під загрозою опинилося виконання головної мети НБУ – масова чистка ринку від неплатоспроможних, відмивочних або сумнівних банків. Багато з них не змирилися зі своїм банкрутством і почали його оскаржувати. Суди вже прийняли рішення про відновлення діяльності або скасування рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних десяти банків: «Капітал», Східно-промисловий комерційний банк, «Велес», Радикал Банк, Укрінбанк, «Преміум», «Союз», «Фінансова ініціатива», «Київська Русь», «Юнісон». Суд не дозволяє закрити Родовід Банк.

У Фонді гарантування впевнені, що такі судові рішення матимуть негативні наслідки для вкладників і кредиторів банків. «Акціонери використовують такі рішення виключно для виведення ліквідних активів, кошти від реалізації яких повинні спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів. Про відновлення роботи неплатоспроможного банку не може бути й мови. По-перше, немає законодавчого механізму цього процесу, по-друге, якби переслідувалася саме така мета, то акціонери провели б докапіталізацію банку ще до визнання його неплатоспроможним», – розповідає Андрій Оленчик. Акціонери, коли отримують судове рішення, навіть переоформлюють нерухоме майно банку на інші компанії.

Але незважаючи на таку велику кількість судових рішень, які вважаються неправомірними, ані Нацбанк, ані Фонд гарантування не в змозі що-небудь зробити для кардинальної зміни ситуації. «Судова система має бути реформована. Але Нацбанк не може зробити для цього нічого, окрім як публічно заявляти про ці проблеми і звертатися до президента і правоохоронних органів», – говорила голова НБУ Валерія Гонтарева. Правоохоронці в цей час перевіряють самих чиновників НБУ, щомісяця проводять виїмку документів, але поки без наслідків.

Система гарантування під загрозою

Ще одним великим ризиком, який переходить у 2017 рік, є ймовірність визнання незаконною усієї системи гарантування вкладів. Минулого року Конституційний суд почав її перевірку на відповідність головному закону країни. Підставою став позов вкладника ліквідованого банку «Таврика». Позивач заявив, що під час укладання договору з банком він не давав ФГВФО, який управляє неплатоспроможними банками, права розпоряджатися грошима і не укладав з ним договорів. Можливе визнання закону неконституційним не скасує гарантій на повернення депозитів, але це може повернути закон про систему гарантування до попередньої редакції. У цьому випадку питання суми відшкодування стає відкритим. Зараз під гарантії підпадають усі депозити до 200 тис. грн, але в старій редакції закону планка була встановлена на 150 тис. грн.

Олена Губар