Україна домовилася з МВФ про нову кредитну програму на $5 млрд. Із них $2,1 млрд країна вже отримала, а решту коштів чотирма траншами зможе отримати упродовж наступних півтора року, якщо буде виконувати дані Фонду обіцянки. Ці кошти необхідні Україні для фінансування дефіцитів бюджету та платіжного балансу, обумовлених коронакризою. FinClub проаналізував текст Меморандуму з МВФ, щоб спрогнозувати, наскільки Україна просунеться у виконанні зобов’язань.

МВФ визначив чотири пріоритети для України: підтримати домогосподарства та бізнес під час кризи; зберегти незалежність НБУ; стягнути втрати держави з власників банків-банкрутів; продовжити антикорупційні заходи. Два з чотирьох пріоритетів стосуються фінансового сектору, який Фонд вважає найбільш вразливим.

«Національний банк майстерно керував грошовою політикою протягом дуже складного періоду. Необхідно зберегти незалежність центрального банку, а грошово-кредитна та валютна політика має продовжувати сприяти інфляційному таргетуванню, одночасно дозволяючи впорядковано коригувати валютний курс та запобігати стресам ліквідності. Фінансова політика повинна забезпечити баланс між збереженням фінансової стабільності та сприянням відновленню економіки», – заявила директорка-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва.

Обіцяному – вірити

Україна зобов’язалася уникати політичного втручання в незалежність НБУ: не змінювати його монетарну та валютну політику, не переглядати строки каденції чинного керівництва НБУ та не тиснути на нього. Зазначимо, що окрім голови НБУ Якова Смолія Меморандум підписали президент Володимир Зеленський, прем’єр-міністр Денис Шмигаль та міністр фінансів Сергій Марченко. Проте парламент, підпису представника якого немає на Меморандумі, вже почав атаку на незалежність НБУ.

НБУ обіцяє утримувати інфляцію в межах цільового діапазону 5% плюс-мінус 1 в.п., підтримувати гнучкий обмінний курс та купувати валюту для поповнення резервів. Уряд має затвердити плани скорочення обсягів NPL в державних банках, які можуть передбачати визнання «остаточних збитків» (структурний маяк на кінець червня). При цьому зарплати в державних банках мають повернутися до ринкового рівня, а в наглядових радах більшість має залишитися у незалежних членів.

Серед пріоритетів держави – посилення вимог до капіталу банків після кризи; зменшення обсягу непрацюючих кредитів та повернення активів банків-банкрутів; реформування державних банків; поліпшення фінансів Фонду гарантування вкладів фізосіб; розвиток небанківського фінсектору.

Міністерство фінансів та ФГВФО вже до кінця липня мають підготувати план відновлення платоспроможності Фонду до кінця 2021 року: його заборгованість сягає 114 млрд грн. Парламент до кінця жовтня має вдосконалити механізми ліквідації банків та стягнення активів, щоб дозволити ФГВФО вимагати від пов’язаних осіб збанкрутілих банків відшкодування збитків без прив’язки до терміну позивної давності.

Перспективи і ризики

Коронавірусна криза є першою кризою, яка в Україні проходить без масштабної девальвації, інфляції та банкопаду. І в 2008, і в 2014 роках гривня стрибкоподібно послаблювалася, незважаючи на відчайдушне «спалювання» валютних резервів, інфляція була вище 10%, а населення вишиковувалося в черги за депозитами, які часто не віддавали, згадує заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко. Зараз фінансовий та валютний ринок проходять кризу порівняно м’яко.

«Хоча ми очікуємо, що НБУ продовжить випускати на ринок гривневу масу через рефінансування банків та пом’якшувати процентну політику, наявність інфляційної цілі має дисциплінувати його та не дати скотитися у неконтрольований друк грошей, як це було у 1990-ті.  Різка ж зміна політики НБУ у наглядовій сфері привела би до втрати орієнтирів у банків та бізнесу та, ймовірно, до накопичення нових структурних перекосів, яких система частково позбулася зі згортанням практик «кишенькових» банків та «банків-пилососів», – каже Марія Репко.

Збільшення обсягів першого траншу до $2,1 млрд замість очікуваних $1,9 млрд полегшує завдання уряду профінансувати дефіцит бюджету та виплати за зовнішнім боргом цього року, зазначає голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU Сергій Ніколайчук. При цьому у своїй комунікації МВФ незвично багато уваги зосередив на ризиках програми з боку України, каже експерт.

Зокрема, йдеться про невизначеність економічної політики уряду, потенційний вплив пов’язаних інтересів і прийняття популістських рішень замість виважених структурних реформ. «Зазвичай після отримання перших траншів і відновлення макрофінансової стабільності зацікавленість у проведенні реформ суттєво знижувалася. Саме тому цього разу значна частина умов для запуску програми була попередніми заходами, і подальші структурні маяки не виглядають занадто проблемними», – каже Сергій Ніколайчук.

Перед підписанням програми з МВФ Україна ухвалила закон про вільний обіг сільськогосподарських земель, «антиколомойський» закон, який не дозволить колишнім власникам повернути собі ПриватБанк, відновила кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.

Важливий пріоритет нової програми з МВФ – повернення втрачених через минулу кризу банківських коштів. «Країні, безумовно, вигідніше повернути з офшорів вкрадені гроші, аніж позичати на зовнішньому ринку під високі проценти. Минулого року у Фонду гарантування вкладів було проблемних кредитів на більше ніж 400 мільярдів балансової вартості. Як мінімум частина цих коштів виведена за кордон чи захована у інший спосіб нечистими на руку власниками та менеджерами банків, а також позичальниками. Законодавчі зміни, що дозволять повернути ці гроші до бюджету, – структурний бенчмарк програми. Кошти можуть стати джерелом неборгового фінансування дефіциту цього та наступних років», – каже Марія Репко.

Не менш важливим є  інше завдання – зниження рівня проблемних кредитів в державних банках. «Попередня влада так і не спромоглася досягти якогось помітного вираженого у грошах прогресу в  цій сфері, хоча приймалися та розроблялися стратегії, проводилися прозорі конкурси, збиралися наради та круглі столи», – констатує експертка.

За словами головної економістки інвестиційної компанії Dragon Capital Олени Білан, програма з МВФ досить легка і не містить ніяких вимог, які можна сприйняти як непопулярні. Україна зобов’язується проводити розумну бюджетну політику, зберігати незалежність центрального банку і низьку інфляцію, продовжувати боротьбу з корупцією, посилювати верховенство права і продовжувати реформування митниці, податкової служби та корпоративного управління державних підприємств.

«Все це дійсно необхідно, щоб після завершення COVID -кризи країна могла повернутися на траєкторію стійкого економічного зростання. Проте будь-які прогресивні зміни, навіть незначні, зачіпають інтереси різних груп. Тому основний ризик для співпраці з МВФ виходить від груп впливу, які хочуть зберегти статус-кво або ж розгорнути деякі реформи назад, наприклад, взяти під контроль НБУ або незалежні антикорупційні органи, відкотити очищення банківської системи, повернути під контроль державні підприємства і банки, позбувшись незалежних наглядових рад», – перераховує вона ризики.

Хоча ризики для виконання Україною програми з МВФ залишаються. «Ризики для нової програми дуже значні. Коронавірусна криза може поглибитися, а глобальні економічні та фінансові умови – погіршитися. Внутрішньоукраїнська політика може «послизнутися» або розвернутися на 180 градусів, оскільки корупційні інтереси штовхатимуть реформи назад», – попереджає Марія Репко. Парламент вже ухвалив популістське рішення забрати кошти в НБУ в інтересах постраждалих вкладників.

Альтернативний шлях

Альтернативою співробітництву з МВФ президент Українського товариства фінансових аналітиків Юрій Прозоров вважає реалізацію програми Кабміну, в якій були б акценти на розвиток промисловості України, підтримку експорту, функціонування Банку розвитку, економічну дипломатію. «Таке враження, що обидва документи (програма дій Кабміну і Меморандум з МВФ. – Ред.) підписані різними людьми, а не главами Кабміну і Мінфіну, або для якихось різних країн. МВФ забороняє майже всі неліберальні ініціативи, що заплановані в програмі уряду, як такі, що порушують зобов’язання України за Меморандумом, особливо в частині діаметрально різного підходу до корпоративного управління державними підприємствами», – каже Юрій Прозоров.

Він оцінює позитивно, що перший транш кредиту пішов у бюджет для фінансування витрат всередині країни, а не в міжнародні резерви НБУ. «Умови Меморандуму дуже невигідні для України – наші перемовники могли домагатися або COVID-програми, або чистого Stand-by, а вийшов гібрид «COVID by EEF». Але гроші були потрібні, кредитні рейтинги України будуть підвищуватися. Дефолт відкладено. Радує, що Меморандум залишиться невиконаним за багатьма пунктами. Не потрібно дуже лякатися, але треба вже зараз готуватися до відсутності другого траншу», – пророкує Юрій Прозоров.

Старшому економісту Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Володимиру Дубровському важко оцінити ймовірність виконання Україною зобов’язань, взятих на себе в рамках Меморандуму з МВФ. «Але якщо виходити з минулого досвіду, то макроекономічну частину Україна зазвичай виконувала. І в частині «не приймати» ті чи інші закони – теж відносно чітко. А ось з найважливішими в даному випадку інституційними реформами траплялось по-різному», – згадує він.

«Велика частина страшилок, якими намагаються лякати українців у зв’язку з цим Меморандумом, – вигадані. Пам’ятаючи минулі непопулярні, але необхідні кроки, які робилися «в ім’я МВФ», а також невиправдані, м’яко кажучи, вимоги або заборони минулих років на зразок фіскалізації малого бізнесу, опір реформі корпоративного податку і пенсійну реформу, люди звично роблять жупел з МВФ навіть тоді, коли він нічого особливо поганого не просуває. Зараз Фонд наполягає на дійсно важливих речах. На жаль, антизахідна пропаганда в Україні працює на повну потужність, і це відчувається», – констатує експерт.

Руслан Кисляк