Інфляція виходить за рамки дозволеного

Інфляція виходить за рамки дозволеного

Нацбанк вчергове змушений був погіршити свої прогнози поточної інфляції та відсунути далеко в майбутнє дату досягнення цільового рівня інфляції у 5%. Це можливо лише через два роки, хоча ще недавно Нацбанк переконував українців, що політика інфляційного таргетування дозволить їм відчути низьку інфляцію саме між виборами президента й парламенту. Експерти попереджають, що факторів, через які інфляція наступного року може розбушуватися, занадто багато, щоб знову будувати райдужні прогнози

Інфляція вийшла з-під контролю

Нацбанк знову визнав нереалістичність своїх прогнозів темпів зростання цін і оприлюднив нові їх значення на 2018-2019 роки. І хоча у вересні інфляція знизилася до 8,9% в річному вимірі, вона все одно виявилася вище верхньої межі цільового діапазону, встановленого НБУ в розмірі 6,5% ± 2 п.п. на кінець III кварталу, і вище липневого прогнозу в 8,3%.

«Враховуючи очікуване підвищення адміністративно регульованих цін, Національний банк підвищив прогноз інфляції на 2018 рік з 8,9% до 10,1%», – заявив голова Нацбанку Яків Смолій. Незважаючи на високу інфляцію, НБУ тимчасово припинив посилювання монетарної політики – облікова ставка завмерла на рівні 18%.

Яків Смолій зазначив, що подорожчання газу для населення і ТКЕ на 23,5% з 1 листопада вже було враховано в попередньому прогнозі. Міністр соціальної політики Андрій Рева повідомив, що безпосередньо послуги теплопостачання та гаряча вода подорожчають на 16%.

Фундаментальний інфляційний тиск залишається істотним, визнали в НБУ. «На ціни тисне збереження значного внутрішнього попиту й подальше збільшення виробничих витрат, в тому числі на оплату праці, ослаблення обмінного курсу гривні до долара в липні-серпні, яке відбилося на вартості окремих товарів, перш за все імпортованих, а також стрімке зростання світових цін на нафту останніми місяцями, що відображалося на цінах на паливо і призводило до додаткового вкладу в зростання собівартості інших товарів та послуг», – перерахував Яків Смолій основні чинники.

Йдеться про те, що в серпні середня зарплата в річному вимірі виросла на 26,2%, а після «вирахування» інфляції – на 15,7%. При цьому наприкінці літа – на початку осені долар подорожчав на 2 грн – з 26,2 грн/$ до 28,2 грн/$. Ці чинники не можуть не впливати на інфляцію, темпи якої до кінця 2019-го знизяться лише до 6,3%. «Вона увійде в межі цільового діапазону в I кварталі 2020 року і досягне середньострокової мети 5% наприкінці 2020 року», – спрогнозував Яків Смолій.

Ще в травні 2018 року в НБУ вірили, що 5% інфляції українці побачать в середині 2019 року, однак у середині літа Нацбанк зрушив термін досягнення 5% на кінець року. Але вже на початку вересня, коли Нацбанк підняв облікову ставку на 0,5 п.п., Яків Смолій заявляв, що «проведення більш жорсткої монетарної політики дозволить повернути інфляцію в рамки цільового діапазону наприкінці 2019 року і досягти середньострокової мети 5% в 2020-му». А тепер мета інфляційного таргетування у 5% відсунута ще далі – на кінець 2020 року.

Поділ відповідальності

Звинувачувати Нацбанк в провалі контролю цін експерти не поспішають. «Період політики інфляційного таргетування в Україні дуже короткий, тому ще не можна зробити впевнених висновків, наскільки ці методи ефективні для управління інфляцією в Україні. Через відсутність достатніх числових рядів Нацбанк тільки дуже приблизно може прогнозувати як ступінь впливу монетарних методів на інфляцію, так і часовий лаг», – вважає аналітик Concorde Capital Євгенія Ахтирко.

Більш того, в Україні діє безліч факторів, на які не можна вплинути монетарними методами. «Базова інфляція залишається досить високою. Це немонетарна інфляція, на рівень якої не впливають адміністративне регулювання або сезонне коливання цін. Поки цей показник залишається високим, вплив монетарних методів на загальний показник інфляції залишається досить обмеженим», – пояснює вона.

Фінансово-економічний аналітик Тантелі Ратувухері вважає, що відповідальність за провал політики інфляційного таргетування несуть разом з НБУ також інші органи держвлади, – уряд, Адміністрація президента й парламент. «НБУ фактично знаходився в опозиції до влади в останній рік в питанні монетарної та фінансової політики. При цьому відсутність послідовності й стійкості у впровадженні реформ в країні тільки збивала темп просування до прогнозних цінових показників. Велика частина провини також лежить і на МВФ: ми бачимо, що МВФ послідовно відступав і пом'якшував так звані маячки фінансово-економічних вимог за меморандумом про співпрацю з Україною. І, схоже, що в майбутній новій програмі буде ще більше послаблення», – вважає Тантелі Ратувухері.

В оточенні цінових ризиків

Ключовими факторами, які стимулюють зростання цін в Україні, є зростання доходів і споживання, подорожчання енергоносіїв, зниження курсу гривні, а також сильні інфляційні та девальваційні очікування. «У травні середня номінальна зарплата українців була на 28% вище, ніж рік тому. Це можливо через зростання темпів трудової міграції, що призводить до підвищення вливання коштів в економіку, а також через зростання попиту на робочу силу», – говорить економіст Центру економічної стратегії Дарія Михайлишина.

Не залишається Україна також поза зоною впливу глобальних чинників. «Це й стрімке зростання цін на нафту через санкції проти Ірану, і вихід інвесторів з ринків країн, що розвиваються, і зовнішньоторговельні конфлікти. У такій ситуації, без жорсткої монетарної політики, інфляція могла б бути ще вище», – говорить керівник підрозділу з фінансового аналізу корпорацій групи ICU Олександр Мартиненко.

Експерт зазначив, що ціни на нафту марки Brent від початку року підскочили на чверть – до $80 за барель. «Виросли в ціні також імпортовані в Україну нафтопродукти, природний газ та енергетичне вугілля. Зростання обороту роздрібної торгівлі, що складається переважно з імпортних товарів, склало у вересні 7% в порівнянні з минулим роком і може ще прискоритися до кінця року. Курс гривні може знизитися на 3-5% – до 29-29,5 грн/$ до кінця 2018 року», – говорить Олександр Мартиненко. За прогнозами групи ICU, інфляція в 2018-му буде на рівні 10%. «Наш прогноз інфляції на кінець 2019 року – 8,5%», – говорить Олександр Мартиненко.

Тантелі Ратувухері однією з причин високої інфляції називає кумулятивний ефект від відкладеної реформи системи ціноутворення. «На четвертому році ринкових реформ адміністративні заходи усе ще залишаються найбільшим драйвером цін в країні», – пояснює він. На зростання цін впливає також відсутність буферного інструменту у вигляді здорової банківської системи та інвестиційного ринку, який працював би на оптимізацію руху грошової маси.

Ризики 2019 року

Наступного року утримати інфляцію в позначених рамках буде непросто. Головний ризик – майбутні політичні вибори. «У політичних партій в парламенті може бути стимул «роздувати» бюджет додатковими витратами в ході передвиборної кампанії, що може стимулювати інфляцію», – пояснює Дарія Михайлишина.

До них відноситься, наприклад, позапланове підвищення мінімальної заробітної плати, збільшення соціальних виплат окремим категоріям громадян. «За найгіршого сценарію розвитку це може спричинити монетизацію бюджетних витрат – друкування грошей. Але ми впевнені, що Нацбанк зберігатиме свою інституційну незалежність і протистоятиме таким спробам. Жорстка монетарна політика повинна протидіяти зростанню інфляції попиту», – говорить Євгенія Ахтирко.

Крім того, в 2019 році існують ризики курсових коливань. «Це може «продавити» гривню нижче за наш прогноз у 30 грн/$ на кінець 2019-го. Крім того, нестабільність світової пропозиції нафти може й не призвести до зниження цін на енергоносії, на яке ми очікуємо, і це знайде відображення в меншому уповільненні інфляції», – прогнозує Олександр Мартиненко.

Тантелі Ратувухері попереджає, що наступного року імпортна інфляція знову повернеться в Україну. «Особливо через збільшення цінового тиску в секторах енергетики, ринку капіталу, а також на валютних ринках. Цей фактор накладатиметься на «електоральний податок» від завищених соціальних витрат та інфляційних очікувань. НБУ, найвірогідніше, не зможе протистояти цьому, а допомога може прийти тільки від міжнародних донорів», – вважає Тантелі Ратувухері.

Найбільш небезпечним варіантом є можлива відмова МВФ від надання фінансування, якщо не будуть виконані умови кредитування. «У тому числі прийняття бюджету з урахуванням рекомендацій МВФ. Як результат – валютна криза й зростання інфляції», – попереджає Дарія Михайлишина.

В цьому випадку досягнення та утримання 5-процентної інфляції так і залишиться мрією Нацбанку, а не реально досяжною метою політики інфляційного таргетування.

Вікторія Руденко

Долучайтесь

Підписатися на розсилку Фінклубу