Дихають у потилицю

Небанківські мережі обмінних пунктів легалізували більшу частину своїх оборотів торгів готівковою іноземною валютою, які вже впритул наблизилися до обсягу конвертаційних операцій, що здійснюються фізичними особами в касах банків. Як повідомили FinClub в Національному банку, небанківські обмінні пункти у червні купили у населення валюти на $297,5 млн і продали йому майже усю цю суму – $292,1 млн (обсяг торгів склав $589,6 млн). Водночас банки хоч і купили значно більше валюти ($473,6 млн), при цьому продали населенню менше третини цієї суми ($140,4 млн). Тому їхній оборот торгів ($614 млн) був майже таким самим.

Офіційний обсяг ринку небанківських послуг з обміну іноземних валют почав зростати на початку року. Якщо в грудні 2016-го вуличні обмінники декларували купівлю у населення $9,5 млн і продаж йому ідентичнї суми, то через сім місяців ці показники зросли більш ніж у 30 разів (див. графік).

У звітності обмінники пишуть, що продають всю викуплену валюту назад «у ринок». Сальдо їхніх операцій хоч і позитивне, але незначне – до $6 млн. «Статистика декларування обсягів операцій змінилася після зняття адміністративних штучно встановлених бар'єрів», – пояснював раніше директор департаменту ліцензування НБУ Олександр Бевз.

Легалізація ринку була спровокована зняттям штучних обмежень, які стимулювали розвиток тіньових операцій. З січня 2017 року парламент скасував 2-відсотковий збір до Пенсійного фонду під час купівлі населенням готівкової іноземної валюти. Щоб не платити цей збір, обмінники раніше просто офіційно не оформляли валютообмінні операції клієнтів. З урахуванням близьких номінальних курсів валют в обмінниках і банках несплата збору обмінниками давала їм неринкову конкурентну перевагу в очах клієнтів.

Плюс обмінники, на відміну від банків, не дотримувалися ліміту продажу валюти в одні руки не більше ніж на 12 тис. грн. Вони дробили великі транзакції на кілька операцій або зовсім їх не оформляли. Однак у квітні НБУ підняв ліміт обміну валюти до 150 тис. грн, що дозволило українцям офіційно купувати в обмінниках великі суми (див. «Люди пішли за доларами»). До того ж обмінники не проводять ідентифікацію особи, а лише просять підписати квитанцію. «Скасування 2-процентного збору і збільшення порогу суми валютообміну позитивно впливають на динаміку і забезпечують виведення додаткових обсягів з тіньового ринку», – констатує директор з ринків капіталу Альфа-Банку і Укрсоцбанку Тетяна Попович.

Обсяги операцій в банках теж зростають, але банки дотримуються іншої тактики: вони вже давно працюють як валютні пилососи – викуповують з ринку більше готівкової валюти, ніж її продають назад. Від початку року обсяг купівлі валюти банками ріс щомісяця: в червні вони викупили у 3,8 раза більше, ніж в січні (хоча до травня в червні відбулося незначне просідання на 15%). Водночас обсяг продажу валюти майже не змінювався – виріс за півроку всього на 62%. Споконвічне «валюти немає» в касах банків можна почути навіть зараз.

Завдяки цій тактиці в I півріччі банки «накопичили» зайвих $1,45 млрд – три чверті цієї суми отримані за останні три місяці (див. графік). У період відтоку депозитів це б спростило банкам доступ до готівкової валюти для повернення вкладів клієнтам-фізособам, але, за даними Нацбанку, з січня до червня портфель валютних вкладів населення скоротився всього на $175 млн. Тому зайва готівкова валюта була обміняна на безготівкову для її продажу на міжбанку.

Боротьба за лідерство

Зміна структури ринку показує посилення ваги небанківських компаній. Якщо в грудні небанківські обмінники провели операцій купівлі-продажу валют в обсязі 9% від операцій, проведених банками, то в січні цей показник виріс до 35%, а до кінця I півріччя досяг 96% (див. графік).

При цьому ідентична траєкторія (червона лінія на графіку) спостерігається в сегменті купівлі валюти, де небанківські обмінники активно конкурують з банками, часто ставлячи курси купівлі вище, ніж у банках. Тому в червні їх обсяг купівлі валюти зростав навіть на тлі скорочення припливу валюти з боку населення (див. графік).

Водночас в сегменті реалізації валюти небанківські обмінники ще в березні стали продавати більше валюти, ніж усі банки (жовта лінія на графіку), а в травні-червні обмінники взагалі продавали вдвічі більше, ніж банківські установи (див. графік).

Зараз практично неможливо знайти обмінник, де на прохання про купівлю валюти відповіли б відмовою. Навпаки, обмінники продадуть будь-який обсяг необхідної валюти, а також видадуть дисконтну картку на наступні покупки, як це робили в компанії «Фінод». А якщо необхідної суми валюти немає в наявності, вас направлять до найближчого обмінника цієї ж мережі, в якому продадуть необхідну суму і видадуть візитку для попередньої броні великих сум купівлі валюти на майбутнє, як це робили в мережі «Вікторія», яка відновила роботу на початку року .

А ще менше трьох років тому НБУ виношував плани закриття усіх вуличних обмінників. У січні 2015 року перший заступник голови НБУ Олександр Писарук анонсував підготовку законопроекту «Про внесення змін до Декрету Кабміну "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"». У НБУ тоді заявили, що «інспекційні перевірки валютообмінних пунктів, відкритих небанківськими фінансовими установами, в тому числі на підставі агентських угод з юрособами, виявили численні порушення вимог нормативно-правових актів НБУ при здійсненні валютообмінних операцій і недостатній рівень контролю з боку керівництва небанківських фінустанов за діяльністю власних структурних підрозділів».

«Відсутність належного контролю відкриває можливості для виникнення системних зловживань і подальшого збільшення соціальної напруги. Крім того, враховуючи, що єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня, іноземна валюта (долар) не може розглядатися як товар першої необхідності, а центральний банк держави не повинен організовувати його цілодобовий і доступний продаж», – заявляли в НБУ.

Рішення проблеми регулятор бачив у тому, щоб заборонити валютообмінні операції всім, крім банків. Для обґрунтування цієї ініціативи НБУ навів дані, що 99% обсягів операцій з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти здійснюється банками і тільки 1% – фінустановами. «З чорним ринком вони не конкурують і особливо не допомагають. Економічної доцільності у їхньому існуванні немає, «головняку» вистачає», – пояснював Олександр Писарук.

Але законопроект так і не розроблено, а ініціатива знову була «похована». Відзначимо, що в НБУ за Володимира Стельмаха в 2008 році вже пропонували заборонити вуличні обмінні пункти, але відмовилися від цієї ідеї після протестів працівників обмінних пунктів.

У нинішньому випадку НБУ також швидко передумав. Вже наприкінці 2015 року він пішов іншим шляхом: посилив умови ліцензування, одночасно почавши масово роздавати ліцензії новим компаніям. Влітку 2016 року він вимоги навіть послабив. Після цього він почав виявляти незаконні обмінники і вести їх реєстр. А в регіонах прокотилися хвилі перевірок. Але цей ринок почав переживати бум: кількість обмінників зросла з 1107 на початку 2015 року, коли їх хотіли закрити, до 3276 офісів на поточний момент.

Податковий контроль

НБУ незадоволений лише тим, що ці компанії не платять податки, хоча їх і змусили використовувати РРО. У червні Олександр Бевз запропонував запровадити фіксований збір з кожного обмінного пункту небанківських установ, щоб позбавити їх стимулу занижувати сплату податку на прибуток. На момент, коли в НБУ заговорили про цю ініціативу, вони ще не починали діалог з Мінфіном, тоді як попередні консультації з низкою великих операторів ринку відбулися ще в 2016 році.

«І вони дійсно говорили, що для них відсутність прив'язки податків до прибутку може бути стимулом показувати обороти у звітності. Але тоді не було РРО», – зазначав Олександр Бевз.

За його словами, впровадження «патентного збору», як в НБУ його називають, не має на меті збільшити кількість податків. «Але якщо це збільшить надходження до бюджету і додасть прозорості ринку, то це не той випадок, коли треба прикриватися дебюрократизацією, а просто вітати здорову ініціативу», – говорив він FinClub.

FinClub направив запити до кількох великих мереж обмінників. Але вони на них не відповіли.

Банкіри вважають цю ініціативу дискусійною. «Поки що зарано говорити про вплив подібного збору на конкуренцію між банками і небанківськими обмінними пунктами: усе залежатиме від його розміру, порядку і частоти сплати. Насправді для обмінних пунктів введення подібного збору може стати своєрідним шляхом для «виходу з тіні», коли буде простіше один раз заплатити збір і потім показувати реальні обсяги валютообмінних операцій та прибуток. Але практику використання різними гравцями різних підходів до оподаткування однотипних операцій навряд чи можна в принципі вважати ринковою», – розповідає головний скарбничий Альтбанку Наталія Жиленко.

Тетяна Попович вважає, що ініціатива НБУ не змінить ситуацію на ринку: «Рішення, яке може підвищити прозорість ринку, – це робота в країні тільки банківських обмінних пунктів, де регулятор диктує і перевіряє процедури комплаенсу, фінмоніторингу тощо».

Подписывайтесь на финансовые новости FinClub в Viber, Twitter и Facebook.