Банки щодня стикаються з новими викликами, спричиненими війною. І хоча багато проблемних позичальників стали такими ще до повномасштабного вторгнення, зараз проблема непрацюючих кредитів гостріша, оскільки портфелі проблемних кредитів продовжують тиснути на капітал банків. Ефективність роботи з NPL можна суттєво підвищити за рахунок впровадження лише 12 змін.

Ці 12 кроків сформульовані за підсумками круглого столу « NPL в державних банках: особливості роботи під час війни», який провів «Фінансовий клуб».

1. Створення запобіжників для неможливості блокування арештами в кримінальних провадженнях продажу заставного майна.

Ключовим елементом права застави є пріоритет в задоволенні вимог заставодержателя над будь-якими іншими вимогами та обтяженнями. Норми КПК не враховують пріоритетності прав заставодержателя при вирішенні питання арешту майна, а також не надають кредитору-заставодержателю права звертатись до суду з клопотаннями про скасування чи оскарження такого арешту.

На практиці доволі часто в кримінальних провадженнях через арешти блокується продаж заставного майна у виконавчому провадженні, банкрутстві чи в позасудовій процедурі, і навіть – прав вимоги до боржників. Необхідні відповідні зміни до норм КПК.

2. Надання можливості продажу в межах виконавчого провадження в одному лоті рухомого та нерухомого майна.

Процедура виконавчого провадження та підзаконні акти не передбачають можливості комплексного продажу майна боржника. Якщо предметом іпотеки є виробниче приміщення, торговельно-розважальний комплекс чи інший об’єкт нерухомості, використання якого неможливе без обладнання – рухомого майна, то кредитор не має можливості продати таку іпотеку та заставу у виконавчому провадженні в складі одного лоту.

До того ж закони «Про заставу» і «Про іпотеку» передбачають різні дисконти для продажу рухомого та нерухомого майна на других та третіх торгах, а також різні права для кредитора в контексті залишення за собою нереалізованого майна. Потрібні комплексні зміни до низки законів, включно із законом «Про виконавче провадження».

3. Покращення процедури примусової реалізації земельних ділянок.

Довгий час можливість продажу земельних ділянок у виконавчому провадженні була заблокована. З кінця 2021 року, коли було розблоковано такий продаж, в процедурі земельних торгів у виконавчому провадженні було виявлено чимало складнощів та недоліків: від різного трактування необхідної кількості етапів таких торгів, неможливості зменшення початкової ціни, складної процедури оформлення результатів торгів до неможливості одночасного продажу об’єкту нежитлової нерухомості та земельної ділянки, на якій розташований такий об’єкт (за чинним регулюванням земельна ділянка продається на земельних торгах через «Прозорро.Продажі», а нежитлова нерухомість – через СЕТАМ).

Потребують змін як норми Земельного кодексу і закону «Про виконавче провадження», так і норми відповідної постанови уряду.

4. Зміни до закону «Про захист економічної конкуренції».

За чинним правовим регулюванням, з огляду на розміри вартості активів (обсягів реалізації товарів) банківських установ, будь-яке набуття банками у власність об’єктів нерухомого та рухомого заставного майна, яке має ознаки єдиного майнового комплексу (ЄМК), має ознаки концентрації.

Відтак, попри те, що набуття заставного майна у власність за нормативними актами НБУ є одним із інструментів роботи з NPL, банківські установи для уникнення ризику застосування значних штрафних санкцій звертаються за отриманням дозволу АМКУ у разі набуття у власність заставного майна з ознаками ЄМК.

Ці норми є нелогічними, бо ст. 47 закону «Про банки та банківську діяльність» забороняє банкам здійснювати інші види діяльності, окрім банківських, фінансових та інших чітко визначених законом послуг та видів діяльності.

5. Зміни для скорочення строків тривалості процедур банкрутства.

Строки розгляду справ про банкрутство тривають роками і в окремих випадках перевищують 10 років. Давно визріла необхідність законодавчо в Кодексі з процедур банкрутства (КУзПБ) закріпити чітку відповідальність суду та арбітражного керуючого за дотримання строків процедури банкрутства, принципи судового контролю та офіційного з’ясування обставин, за якими суд буде зобов’язаний самостійно з’ясовувати та надавати оцінку усім обставинам під час розгляду процедурних питань, звітів та оцінки (контролю) ефективності діяльності арбітражного керуючого.

6. Вдосконалення процедури реалізації майна на електронних аукціонах у банкрутстві.

Існують випадки зриву торгів через підвищення ставки з наступними судовими оскарженнями аукціону, щоб надати «токсичності» лоту. Також наявні факти неперерахування гарантійного внеску на рахунки банкрута після несплати ціни лота, а при значному розмірі гарантійного внеску немає жодних гарантій збереження коштів, зокрема, через відсутність відповідальності електронних майданчиків.

Необхідно комплексно внести окремі зміни щодо:

– переходу права купівлі лота до інших учасників, які зробили наступну найвищу ставку, у випадку, якщо переможець аукціону не оплатив ціну лота (замість проведення нового аукціону, який знову зривається пов’язаними з боржником особами);

– акумулювання гарантійних внесків не на рахунках майданчиків, а на рахунках ДП «Прозорро.Продажі», або передбачити альтернативність використання для проведення аукціонів за рішенням комітету кредиторів (забезпеченого кредитора щодо майна, яке є предметом забезпечення) – електронної торгової системи ДП «СЕТАМ»;

– неможливості арештами блокувати продаж майна, зокрема встановити, що арешти після відкриття ліквідаційної процедури не можуть бути підставою для скасування чи визнання недійсними аукціонів, а також підставою для відмови в реєстрації за покупцем права власності на придбане майно.

Необхідні зміни до КУзПБ, законодавства в сфері державної реєстрації речових прав та постанови Кабміну, яка регулює продаж майна банкрутів.

7. Надання однакових прав забезпеченому та конкурсному кредитору в процедурах банкрутства.

Практика іноземних країн щодо відсутності права голосу забезпеченого кредитора на зборах та комітеті кредиторів може бути доцільною виключно в разі належного дотримання строків та всіх процедур у банкрутстві.

У наших реаліях відсутність права голосу на зборах та комітеті кредиторів у забезпечених кредиторів (як правило, банківських установ) веде до зловживань та затягування розгляду справ. Необхідні зміни до КУзПБ.

8. Необхідність реформування дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Мін’юсті.

Попри тотальне недотримання строків тривалості процедури банкрутства, факти численних зловживань, умисні дії на шкоду кредиторам, дисциплінарна комісія арбітражних керуючих при Мін’юсті не виконує функцію дисциплінування арбітражних керуючих. Рішення цієї комісії та мотиви ухвалених рішень не публікуються, а відсутність чіткої зрозумілої дисциплінарної практики веде до зловживань, непрозорості та безкарності.

Крім того, давно назріла необхідність представництва кредиторів у складі дисциплінарної комісії арбітражних керуючих та зміни порядку розгляду скарг, оскільки розгляд переважної більшості скарг здійснюється лише регіональними працівниками Мін’юсту, а результати такої перевірки не розглядаються та не затверджуються дисциплінарною комісією.

9. Передбачити в КУзПБ можливість дієвого контролю забезпеченого кредитора над передачею майна банкрута в користування (як правило, безоплатне) іншим особам.

На практиці здебільшого процедури банкрутства в Україні за участю банків розпочинаються передачею активів банкрута (без згоди кредитора-іпотекодержателя) та переведенням операційної діяльності на іншу пов’язану з боржником компанію. Після такої передачі боржник стає зацікавленим у максимальному затягуванні процедури банкрутства (оскарження вимог банку, створення інших штучних перешкод у розгляді справи).

Пропонується встановити зрозумілі та чіткі правила, за якими кредитори (забезпечені кредитори щодо майна, яке є предметом забезпечення), а не одноособово ліквідатор, визначатимуть умови передачі майна у володіння та користування іншим особам.

10. Зміни для додання прозорості процедурі банкрутства шляхом встановлення в КУзПБ обов’язку для ліквідатора складати план-графік проведення ліквідаційної процедури.

На сьогодні у разі відкриття справи про банкрутство контрагента ніхто з кредиторів не може спрогнозувати ані строки тривалості справи про банкрутство, ані можливі витрати на її супроводження, ані можливі розміри надходжень коштів в цій процедурі. В КУзПБ немає конкретного переліку необхідних дій ліквідатора, черговості та строків їх вчинення у ліквідаційній процедурі, що призводить до затягування банкрутств та зловживань.

Складення плану-графіка проведення ліквідаційної процедури додасть прозорості та передбачуваності ліквідаційній процедурі для кредиторів, буде мотивувати і дисциплінувати ліквідатора дотримуватися строків процедури та одночасно дасть змогу врахувати специфіку кожної конкретної справи.

11. Зміна норм КУзПБ для автоматичного припинення мораторію для звернення стягнення на заставу в разі затягування розгляду справи про банкрутство.

Під час ухвалення КУзПБ однією з прогресивних «прокредиторських» ідей були норми, які надавали право забезпеченим кредитором звернути стягнення на заставу, якщо розгляд справи (процедури розпорядження) затягувався більше, ніж на 170 днів. Верховний Суд в 2021 році надав висновок, за яким для реалізації цього права слід отримувати згоду суду.

Для того щоб запрацювало автоматичне припинення мораторію як запобіжник затягування розгляду справи, необхідно внести зміни до декількох норм кодексу, щоб забезпечений кредитор для реалізації своїх прав не звертався в таких випадках за дозволом до суду, який і так уже допустив перевищення строків процедури банкрутства.

12. Внесення інших змін до КУзПБ та інших законодавчих актів для підвищення ефективності окремих аспектів процедури банкрутства.

Потрібне вдосконалення норм щодо винагороди ліквідатора та обов’язковості попереднього погодження витрат із забезпеченим кредитором. Необхідне встановлення норми щодо початку відліку строку позовної давності на пред’явлення вимог до осіб, що несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями банкрута.

Варто посилити кримінальну відповідальність за доведення до банкрутства. Потрібно виключити з КУзПБ норми про «спір про право», які є перешкодою в ініціюванні процедур банкрутства добросовісними кредиторами. В прикінцевих та перехідних положеннях КУзПБ варто змінити порядок призначення арбітражного керуючого під час відкриття провадження в справі.

Вдосконалення нормативного регулювання для вирішення наведеної вище проблематики дасть змогу не лише збільшити відсоток повернення NPL банківським установам, а й покращить інвестиційну привабливість України. Без покращення ефективності в цій сфері суттєво зменшуються шанси на реалізацію наших очікувань на післявоєнні західні інвестиції в економіку України, адже захищеність кредитора в питаннях повернення заборгованості – складова частина захищеності інвестора.