У жовтні 2008 року я заздалегідь дізнався про рішення НБУ ввести мораторій на дострокове повернення коштів, але не побіг у банк за вкладом. Мій рівень довіри до фінансової системи був досить високий. Я просто в банкоматі зняв необхідну суму грошей на найближчі вихідні. Криза пройшла спокійно: жоден з банків, у яких були мої рахунки, навіть близько не підійшов до ризику тимчасової адміністрації. Потреби в достроковому вилученні депозитів у 2009-му я не відчував. Споживчі кредити виплатив ще в 2006-2007 роках, боргів відтоді не мав. Гарантії ФГВФО набагато перевищували мої заощадження. Все спокійно.

Але криза 2014-2015 років завдала нищівного удару по довірі до фінансової системи. Чи довіряю я гривні тепер? Після чотирикратної девальвації – ні. Чи довіряю ФГВФО? Після повернення валютного вкладу за курсом трохи вище 9 грн/$ – ні. Чи довіряю банкам? Ні, жодному – ні приватному, ні державному. Чи довіряю долару? Ні. Тому що коли криза розвивається лавиноподібно, найфантастичніші сценарії можуть стати реальними.

МВФ може «послати» Україну: нехай країна збанкрутує, якщо Росія насмілилась влаштувати на її території війну. Саме так я інтерпретую інформацію Bloomberg. Бий «своїх», аби «чужі» боялися. Хоча з точки зору ЄС ми все-таки «чужі», якими можна пожертвувати заради «своїх» інтересів.

Якщо Україні відмовлять в зовнішньому фінансуванні, її валютні потреби через це не випаруються. Україні, як і раніше, треба буде закуповувати, наприклад, імпортний газ. Ну не пощастило нам, не в тропіках живемо, можемо замерзнути. А для закупівлі газу потрібна валюта. Валюта є... (барабанний дріб) на депозитах населення. І хоча їх відтік значний – майже $0,5 млрд щомісяця – їх обсяг, що залишився на рахунках ($13,2 млрд), усе ще вдвічі перевищує валютні резерви держави ($6,4 млрд). Це ж колосальний ресурс, скаже влада. І казала, хоча одразу відмовилась від цієї ініціативи, поки що.

Що заважає їй експропріювати усі валютні вклади або їх частину – 90%? Це ж заради порятунку країни! Ну, не «відібрати», а «примусово позичити». І не тільки вклади, а й готівкову валюту з банківських скриньок і домашніх сейфів. Повернути валюту населенню можуть через 10 років, а можуть і не повернути, а конвертують в гривню за офіційним курсом. Або ні. Офіційний курс занадто високий – 30 грн/$. Тому можна використовувати індикативний курс, будь-який, хоч 1 грн/$.

Хто заборонить, коли країна у вогні ?!

Хто завадить владі провести вилучення, коли на кону питання виживання держави? Підете на Майдан-3? Ігри закінчилися. Якщо Захід відвернеться від України, хунта з милої російської казки стане реальністю, а всі прихильники воєнного стану почнуть дотримуватися комендантської години, повертаючись з заводу з виробництва боєприпасів.

Вважаєте цей варіант фантастичним? А влітку 2013 року ви могли припустити все те, що відбулося за останні півтора року? А є ж ризик, що ми не дійшли навіть до середини «кризи». Тому в мене вже немає фундаментальної довіри ні до кого: ні до банків, ні до гривні, ні до валюти, ні до держави. Ситуативно я ще можу обслуговуватися в «платоспроможних» банках, але довіра до банківської системи України стрімко зникає.

У неспокійні часи живемо: завтра може бути гірше, ніж сьогодні.

Повернути втрачену довіру буде нелегко, час починати «будувати» її з чистого аркуша.