Модератор: Спасибо. Я хотел бы дать слово Андрею Стецевичу. Ваш банк всегда был известен как банк, работающий с розницей, хотя МСБ занимает у вас большую нишу. Что вы можете сказать об этом рынке, насколько он изменился за последние пол года и какие вы видите тенденции?

Андрей Стецевич: Доброго дня, колеги! Я радий, що ми у такому поважному товаристві обговорюємо проблеми малого і середнього бізнесу. Дійсно, в Ощадбанку минулого року виділено окремий мікронапрямок малого і середнього бізнесу. Банк будує бізнес-вертикаль з міжнародними бізнес-донорами і розраховує на те, що посяде гідне місце серед гравців ринку.

Тенденції ми бачимо такі. Банки досить активно декларують наміри працювати з цим сегментом. Але в країні є одна проблема: кожен банк сегментує собі малий і середній бізнес по-своєму, бо як такої банківської класифікації не існує. Звичайно, є Господарський кодекс, який дає класифікацію, але він не відповідає сьогоденню. Приміром, виручка у ньому прив’язана до євро, і це створює суттєву проблему, бо верхня стеля складає 50 млн євро, а клієнт з 1,5-мільярдним оборотом – це вже клієнт далеко не малого і середнього бізнесу. І це треба розуміти.

В країнах із такою перехідною економікою, де ставилася мета пожвавлення кредитування МСБ, банківське середовище брало дуже активну участь у визначенні єдиних правил гри в частині визначення тих сегментів, з якими вони працюватимуть. Щодо Ощадбанку, то ми дійсно декларуємо активну позицію. Ви вже відчули цю конкуренцію, і вона буде посилюватися. Конкуренція – це дуже добре для клієнтів, оскільки меншими будуть ставки і маржа, а також доступнішими будуть кредитні ресурси.

Протягом року ми розробили універсальну лінійку, яка включає можливість кредитувати клієнтів, починаючи з мікробізнесу. Адже ми присутні практично в кожному населеному пункті з населенням більше 5 тис. жителів, що дозволяє нам знати свого клієнта практично очі в очі. Це наша дуже велика перевага порівняно з тими, хто будує кредитні скоринги, намагається вималювати портрет клієнта, виходячи з якоїсь неемпіричної інформації. У нас інформація є емпіричною. Ми бачимо клієнта, розуміємо його, маємо досвід. Починаючи з мікробізнесу і закінчуючи середнім бізнесом, лінійка практично укомплектована. У 2017 році ми вийдемо на ринок з продуктом «Кредитна картка для підприємців», але, в принципі, лінійка завершена.

Ми працюємо не тілько посегментно – від мікро- до середнього бізнесу, а й погалузево. Цікаві ті галузі, де найнижчі ризики. Традиційно це сільське господарство. Але сільським господарством ця країна не обмежується. В розвинутих економіках воно складає 3-5%. І робити велику ставку тільки на сільське господарство дуже наївно.

Є енергоефективність, яка дозволяє нам розмістити серйозні кошти. Вони вимірюються вже мільярдами гривень, які Ощадбанк вклав у ці програми. Є традиційні галузі, імпортозаміщення, яке стає все актуальнішим у зв’язку із курсом долара і девальвацією гривні. Тобто фактично, з погляду пропозиції, ми присутні. Ми це робимо не агресивно, м’яко, але ми повертаємося у відкритий ринок. Якщо два роки тому Ощадбанк сприймався як банк, що займається комунальними послугами, то зараз він змінив свій фокус. Це і класичний роздрібний банкінг, і обслуговування МСБ. Дякую.

---------------------------------------------------------------------------

Модератор: Спасибо. Андрей, расскажите о тех программах с низкими ставками, которые у вас есть сейчас. Как вы относитесь к идее гарантирования государством суммы кредита? Готовы ли вы обсуждать этот вопрос с Кабмином?

Андрей Стецевич: Наш банк не є прихильником ідеї отримання якихось додаткових преференцій на відкритому ринку від Кабміну окремо від усієї банківської системи.

Повернуся трохи назад. Я дуже радий з того, що банківська система оздоровлюється не лише тим, що викидає з ринку банки, які стали банкрутами, а й тим, що нарешті ті терміни, які фігурують на банківському ринку, стають тими термінами, якими вони мали б бути від самого початку. Ми говоримо про облікову ставку, про норму обов’язкового резервного покриття, про ті інструменти, які стримують чи стимулюють наявність грошової маси. Нагадаю, що рік тому інфляція в країні перевищувала 40%. Тож не може бути відсоткова ставка 5% за інфляції в 40%. Це все одно що гасити пожежу каністрою бензину.

Регулятор нарешті почав займатися тим, чим він має займатися. Якщо раніше рефінансування майже на 100% «витікало» через «дірки», це стимулювало попит на валюту і призводило до девальвації, то зараз ці речі майже неможливі. Регулятор справляється з цими завданнями і постійно декларує про таргетування інфляції, про те, що інфляція має бути виражена однозначним числом, а не двозначним.

Я не можу погодитися з колегою про неможливість зниження відсоткових ставок – вони справді йдуть вниз з невеличкою маржою до того рівня інфляції, який ми зараз бачимо. Це нормальне явище.

Що таке банк? Він є не найкращим інструментом для вкладника, щоб примножити гроші. Це місце, де можна зберегти гроші від інфляції. Є багато інших інструментів, де можна ці гроші заробити: фондова біржа, пенсійні приватні фонди та багато інших інститутів. Так  вийшло, що у нас банк є головним мірилом вкладення коштів.

Ще один момент мене насторожує – це те, що бізнес не готовий брати кредити, немає великого попиту на кредитування. Приміром, агробізнес лише на 20% фінансується кредитними коштами, а 75-80% коштів були знайдені внутрішньо, за рахунок капіталу клієнтів. Відповідно тут не працює та можливість заробітку, яка могла б працювати.

Ще один момент. Бізнес зараз часто розміщує гроші на депозитах. Це теж поганий, тривожний сигнал, бо бізнес перетворюється на рантьє. Йому простіше вкласти гроші під високу ставку, яка перевищує рівень інфляції, в банк, ніж вкладати у високоризикові проекти, оскільки ставка є досить прийнятною, щоб працювати з тією маржою і тією рентабельністю, використовуючи фінансовий інструмент, не вкладаючи гроші в бізнес.

Ми повинні чітко розуміти, що малий та середній бізнес треба підтримувати. Тут треба підключатися державі. Приміром, у 1980-і роки в Ізраїлі створювалися державні венчурні фонди, які інвестували у стартапи. Зараз банк не буде кредитувати стартап. А у нас менше 4% мікробізнесу в загальній структурі кредитного портфелю МСБ. В усьому світі усе навпаки. Найбільше ризиків зараз у великому бізнесі, далі йде середній, малий та мікробізнес. А мало б бути навпаки. Тут підтримка потрібна, бо мікро- і малий бізнес – як та дитина, яку треба підтримувати, поки вона усього не навчиться.

Ще така статистика нас вразила: лише 10% випускників університетів хочуть займатися бізнесом. Це теж ненормально. Треба стимулювати підприємницьку ініціативу. І тут за останні 1,5-2 роки зроблено багато. Зараз відкриваються дивовижні можливості для малого та середнього бізнесу. ProZorro дозволяє будь-якій компанії брати участь у тендерах. МСБ треба просто навчити користуватися цим інструментом.

Тепер щодо нас і дешевих ресурсів. Ми справді маємо фондування на рівні міжнародних банків, бо державний статус передбачає меншу ставку за користування ресурсом і менший ризик. Ми маємо фондування за рахунок міжнародних організацій. Європейський інвестиційний банк розробив кредитний продукт, якому вже два роки. Він достатньо популярний, дозволяє зменшувати відсоткову ставку і фондуватися у валюті. Але тут є проблема: міжнародні фінансові організації фондують у нас в доларах. Ми відкриваємо валютну позицію, і ми не можемо захеджувати ці валютні ризики. Ми отримуємо ці гроші у валюті, але вони можуть піти в економіку тільки в гривні. Чому вартість ресурсу дорожчає? Тому що банк вимушений вкладати у цю вартість девальваційні очікування. Інакше цей ресурс був би дешевшим.

У нас є чудова програма соціального партнерства під 5% у гривні. Але ми фондуємось під 2%.

Чудес не буває. Маржа буде зменшуватися, бо ростиме конкуренція. Зараз відкрилося багато ринків. Приміром, об’єм ринку енргоефективності оцінюється майже у таку ж суму, як уся банківська система України. Тобто є куди вкладати гроші. 2017 рік буде роком дуже активного розвитку цього сегменту. Концентрація зменшуватиметься, і ми будемо йти до реальної ринкової економіки з нормальною конкуренцією, а не тільки в банк.

---------------------------------------------------------------------------

Андрей Стецевич: Щодо досвіду роботи з міжнародними фінансовими організаціями. Я згодний з Русланом, що горизонт подій розширюється, ми майже усі працюємо з короткими ресурсами. МФО дійсно надають доступ до довгих грошей, і це добре, бо збільшує можливості в рамках фінансування основного капіталу. Також я погоджуюся з тим, що міжнародні компанії позитивно впливають на роботу в частині технічної допомоги. Ми і наші колеги відкрили багато напрямків. Цей досвід приносить нам велику користь, оскільки збільшує матрицю і можливості для клієнтів.

МФО треба залучати до процесу «вирощування» клієнтів, тому що їх мало. Не тіште себе статистикою, що біля 65% ВВП формується малим і середнім бізнесом. Це неправда. Насправді МСБ вносить в економіку біля 15%. Решта – це держкомпанії або подрібнені великі корпорації.

МФО могли б відкривати малому і середньому бізнесу європейські ринки. Можна говорити про нішеві продукти в цілих секторах, де це корисно. І треба допомагати. ЄБРР зараз запускає програму центрів підтримки розвитку бізнесу. Їх треба об’єднувати під «парасольковим» брендом, де б той підприємець з моменту, коли він прийняв рішення, що хоче стати підприємцем, до моменту, коли він захоче цей бізнес продати, отримував підтримку. Це називається «горизонтальний супровід бізнесу». Ми зациклилися на банківському кредитуванні, але є багато способів кредитувати клієнта.

Тому клієнтів треба зараз вирощувати. Наголошую на цьму. Ми маємо відкривати їм ринки і давати можливість пережити «дитячу смертність». Пан Назарій говорив про чотири стартапи, а я знаю, що з десяти стартапів у дворічній перспективі виживає один. Вони мають пережити цей період, а потім укоріняться, стануть плодоносити, і усім буде добре.

 

Подписывайтесь на финансовые новости FinClub в соцсетях Twitter и Facebook.