Модератор: Татьяна, как вы видите сейчас ситуацию с кредитованием крупного бизнеса в вашем банке и насколько возможно увеличить кредитный портфель за счет новых клиентов?

Татьяна Томаш: Які проблеми ми бачимо зараз із кредитуванням великих клієнтів? Перша проблема, яка заважає нам, – це обмеження через нормативи Національного банку. Великим клієнтам потрібні великі кредити. Ми розуміємо, що банки останніми роками мало приносили прибутків, здебільшого збитки, тому регуляторні капітали у банків зараз невисокі. Звісно, тому і норматив, який є, – максимальний ризик на одного позичальника зараз обмежує кредитування корпоративних клієнтів. В Україні немає юридичної бази, щоб банки збиралися разом у синдикати і кредитували групою якогось великого клієнта. Тому клієнт іде в один банк і хоче відразу отримати досить великий кредит. Це обмеження нас зараз зупиняє, навіть якщо ми говоримо про першокласних клієнтів з погляду кредитного ризику. Друге обмеження – це відсутність довгострокових ресурсів у гривні на ринку. В принципі, таких ресурсів не існує, тому банки сьогодні не можуть кредитувати інвестиційні проекти. Це те, що зараз необхідно економіці України, – оновлення виробничих потужностей, які банки не можуть профінансувати лише через те, що вони не мають доступу до довгострокових ресурсів. Такого ресурсу, як річна гривня, фактично на ринку не існує, він дуже обмежений, щоб профінансувати великий кредит.

Ще одна проблема – це постанова Національного банку, яку ми будемо окремо обговорювати. Щодо великих і середніх клієнтів, то дуже мало існує бізнесів, які структуровані таким чином, що існує одна юридична особа – позичальник, яка є і активотримачем, і центром прибутку. Загальна практика така, що це кілька підприємств. Повертаюсь до закону про трансферне ціноутворення. Як правило, такі компанії мають торгові дома за кордоном, де концентрується основний прибуток групи. Відсутність консолідованої звітності, на яку банки можуть приймати ризики і демонструвати це Національному банку для утворення резервів, є також великою проблемою. Ми в Альфа-банку самостійно консолідуємо звітність декількох юридичних осіб і приймаємо ризик на всю групу, коли бачимо і активотримачів, і виробників, і прибуткові центри. Ми не можемо показувати це Нацбанку на підтвердження якості активу, оскільки Національний банк не приймає це як докази для аналізу платоспроможності позичальників. Аудит консолідованої звітності, який пропонується цією постановою, – це дуже хороший крок. Але давайте будемо чесними самі з собою. В Україні якісний аудит можуть підготувати лише кілька компаній, і це коштує досить дорого. Аудит, який зробить позичальнику якась наша регіональна аудиторська компанія, – це буде не та звітність, якій можна довіряти. На жаль.

Треба зазначити ще одне: аналіз маржинальності бізнесу з кредитування порівняно із витратами на ризик. Нова постанова Національного банку висуває досить жорсткі вимоги до створення резервів, таким чином значно підвищуючи вартість ризику. Проаналізувавши нашу клієнтську базу, ми зрозуміли, що у нас не буде багато клієнтів вище 4-го класу. Це вірогідність дефолту 7%, тобто треба заробляти на кредиті більше, ніж 7% маржі для того, щоб відкладати це на ризик. Це неможливо в наших умовах, оскільки ресурси зараз коштують стільки, що банкам залишається дуже невеликий простір для отримання процентної маржі. І це дуже рідко 3% і трохи більше, частіше – 1,5-2%. І відкладати на ризик по хороших клієнтах 7-10-18%, в принципі, призводить до того, що для банків кредитування стає невигідним бізнесом. Банки не заробляють на кредитуванні. Якщо проаналізувати за останні 5-10 років втрати банків на ризику, то такої маржі банки взагалі ніколи отримати не можуть. Якщо ми говоримо про кредитування великих клієнтів, один дефолт у цьому сегменті призведе до того, що банк втратить взагалі не лише той процентний дохід, який він заробив на кредитуванні усіх клієнтів за рік, а значно більшу суму. Тому якщо ми говоримо про впровадження нової постанови Національного банку, ми вітаємо її мету і згодні з тим, що банки повинні регулюватися досить жорстко в умовах, коли дуже багато установ було виведено з ринку останніми роками. Впровадження цієї постанови має бути поступовим, в іншому разі це призведе до колапсу кредитування в Україні. Банки будуть паралізовані і не зможуть працювати навіть з тим портфелем кредитів, який вже є.

Подписывайтесь на финансовые новости FinClub в соцсетях Twitter и Facebook.