За офіційними даними слідства, до зловживань причетні 16 посадових осіб банку.

«Встановлено, що службові особи банку, діючи у складі організованої злочинної групи, упродовж лютого 2010 – березня 2014 років шляхом підроблення депозитних договорів та документів на видачу готівки заволоділи грошовими коштами 54 вкладників на загальну суму понад 81 млн грн», - йдеться у повідомленні.

За даними прокуратури, «на майно обвинувачених (квартири, будинки, земельні ділянки) накладено арешт».

Тут виникає безліч запитань.

1) По-перше, чи стосується ця справа «падіння» банку «Хрещатик»?

Якщо ознайомитись із публічними свідченнями учасників подій, виходить, що банк «завалили» співвласники за мовчазної згоди НБУ.

Нагадаю, банк «Хрещатик» входив до топ-20 найбільших. Це один із найстаріших банків України – працює з 1993 року.  Київській громаді у банку належали 25%+1 акція, і в ньому мали свої рахунки та здійснювали платежі більше половини столичних комунальних підприємств (201). Там мали рахунки 24 бюджетні установи, майже 19 тис. – клієнтів приватних компаній і 1,1 млн клієнтів-фізосіб (3,4 млрд грн — депозити юросіб, 4,2 млрд грн — депозити фізосіб). Банк виконував широкі соціальні функції – обслуговував картку киянина (понад 750 тис. карток, на випуск яких банк витратив із власних ресурсів 38 млн грн). Також обслуговував картку чернівчанина.

5 квітня НБУ визнав «Хрещатик» неплатоспроможним. Пізніше Нацбанк зробив публічні заяви, у яких поклав усю провину за «падіння» банку на співвласників та менеджмент. Існує інформація, що Нацбанк відмовив приватному інвестору, який пропонував викупити банк. 6 червня розпочато процедуру ліквідації банку.

Експерти стверджують: НБУ, КМДА та Кабмін могли врятувати банк, якби мали таке бажання практично одразу, ще наприкінці березня. Більше того, у судовому позові вкладників стверджується, що рішення Нацбанку про визнання неплатоспроможним банку «Хрещатик» суперечило документам самого НБУ. Нацбанк у власному рішенні про визнання банку неплатоспроможним послався на ч. 2 ст. 76 закону «Про банки та банківську діяльність», згідно з якою «Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку …». Проте  на момент прийняття вказаної постанови, за даними судового позову, показники капіталу банку демонстрували сталу тенденцію швидкого зростання.

Як відомо, 18 березня акціонери на своїх зборах затвердили програму докапіталізації банку. Її було розбито на три періоди: до 1 травня 2016-го — на 600 млн грн (150 млн погодилася влити КМДА), до 1 жовтня 2016-го — ще 400 млн і до 1 червня 2017-го — 250 млн грн. За словами колишнього голови правління банку Дмитра Гриджука, після 18 березня було помітне поступове зменшення коштів комунальних підприємств, тобто відкриття рахунків в інших банках таких великих комунальних підприємств, як "Київпастранс", "Київський метрополітен", "Житлоінвестбуд-УКБ", ГІОЦ, закриття зарплатних проектів та інше. Усього до кінця березня було втрачено ресурсів у межах 120 млн грн, що було на той момент ще некритично.

А вже з 31 березня розпочалася серйозна інформаційна атака на банк, під час якої на сайтах різних підприємств, у блогах і постах деяких депутатів Київради, аж до паперових оголошень на банкоматах, почали з'являтися повідомлення про те, що акціонери банку виводять гроші, тому клієнтам рекомендувалось платити за рахунками в інших банках. Таким чином, уже з 1 квітня банк не зі своєї вини перестав приймати навіть комунальні платежі. Проблеми почали зростати, як сніжна куля. Почали утворюватися черги фізичних осіб із дострокового вилучення депозитів і переведення грошей в інші банки.  Але менеджери банку спростовують звинувачення з боку НБУ. За їхніми даними, навіть незважаючи на інформаційну атаку на банк, об’єми коштів на депозитах після 1 квітня не зменшилися – на 1 квітня обсяг вкладів населення в "Хрещатику" становив 2,828 млрд грн, на 6 квітня — 2,843 млрд грн.

2) По-друге, чому разом із розслідуванням щодо діяльності посадових осіб банку «Хрещатик», немає розслідування діяльності посадових осіб НБУ та інших осіб, які публічно брали участь в інформаційній атаці на банк, наявність якої визнають усі учасники подій? Адже наявність «змови групи осіб» з метою «доведення до банкрутства» (ст. 219 Кримінального кодексу) є очевидною. Якщо придивитися уважніше, то тут знайдуться й інші кримінальні статті.

Я нагадаю, що в опублікованих документах, які стосуються розслідування Національного антикорупційного бюро, йдеться: «Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2014-2015 років службові особи ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Банк Київська Русь», ПАТ «КБ «Південкомбанк», ПАТ «Терра Банк», ПАТ «АКБ Банк», ПАТ «КБ «Хрещатик», АТ «Банк «Фінанси та кредит», а також Національного банку України, діючи за попередньою змовою, з використанням кореспондентських рахунків вказаних приватних банківських установ, відкритих в «Meinl Bank Aktiengeselschaft» (Відень, Австрійська республіка), здійснили фінансові операції з коштами на загальну суму понад 12 млрд грн, які попередньо були розтрачені з Національного банку України в якості кредитів рефінансування вказаним банкам, шляхом погашення кредиторської заборгованості підконтрольних підприємств перед вказаною банківською установою – нерезидентом». Це цитата із судової ухвали від 1 липня про доступ детективів НАБУ до документів Нацбанку.

Тобто розслідування стосовно сумновідомої схеми виведення коштів державного рефінансування через австрійській банк триває. А де розслідування  щодо банкрутства банку «Хрещатик»?

3) По-третє, якщо звинувачення з боку НБУ про «сміттєві» облігації, про штучне подрібнення депозитів тощо на адресу керівництва банку правдиві, то чому прокуратура звинувачує лише менеджмент банку, а не власників?

Виходить, що знову відповідатимуть звичайні банківські працівники? А як щодо того, щоб заарештувати бізнес-активи приватних співвласників, якщо буде доведено їхню провину? Чи хтось вірить, що у випадку, якщо реально мали місце усі зловживання, про які публічно заявили в НБУ, власники банку «Хрещатик» про них нічого не знали? А в Нацбанку управління нагляду теж не повинно ні за що відповідати?

4) І останнє запитання є риторичним. Наскільки мені відомо, після банкрутства більше 40% банків України, досі підозри банківському менеджменту оголошено лише у кількох випадках. І немає жодного рішення суду. Генпрокуратура продовжує ігнорувати запити профільного парламентського комітету. НБУ традиційно елегантно перекладає усю провину на менеджмент банків. Чи буде відповідати хоч один власник банків та працівник Національного банку не часів Януковича? Адже основний масив банкрутств відбувся вже за часів нової влади.

Подписывайтесь на финансовые новости FinClub в соцсетях Twitter и Facebook.