Про це учасники ринку розповіли під час круглого столу «Чи потрібен в Україні лізинг для населення?», організованого онлайн «Фінансовим клубом».

«На ці відносини поширюються норми закону про захист прав споживачів. Будь-яка фізична особа може подати позов на відповідність нормі паритетності договірних вимог, наприклад, що штрафи є у лізингоотримувача, а у лізингодавця – нема, і визнати договір фінансового лізингу таким, що не відповідає вимогам закону про захист прав споживачів. При цьому лізингоотримувач – фізична особа звільняється від сплати судового збору», – розповів директор юридичного департаменту лізингової компанії «Альфа-Лізинг Україна» Ігор Лазоренко.

Він додав, що для лізингових компаній це великий ризик, і що будь-яка особа піде в суд і доведе, що «лізинговий договір не відповідає вимогам закону про захист прав споживачів».

Експерт розповів також про інші дискримінаційні норми. «Або ми видали автомобіль, і упродовж 14 діб фізособа може його повернути, а ми повинні віддати грошові кошти. Крім того, в законі про фінлізинг строк лізингу не може бути менше року. А ми не маємо права фізособі відмовити в достроковому викупі транспортного засобу. І зобов’язані передати право власності. Цей закон створює негатив і важіль, щоб не фінансувати фізичних осіб, навіть більше, ніж нотаріальне посвідчення», – зазначив він.

Генеральна директорка Асоціації лізингодавців України Марина Масіч каже про відсутність захисту лізингових операцій в кримінальному судочинстві на відміну від шахрайських дій з заставою.

«Нас відправляють до цивільного суду, кажуть, що це цивільні правовідносини, і ви добровільно передали свій предмет лізингоотримувачу. А що він з ним зробив, це вже «ваші проблеми». Ми в цивільному судочинстві можемо роками судитися за комбайн чи трактор, відносно якого були вчинені протиправні дії. Тому в законопроєкті № 1111 закладаємо захист в кримінальному судочинстві та відповідальність за шахрайство як з документами, так і з предметом лізингу», – повідомила вона.

Ще один фактор – це низька обізнаність людей про цей продукт. «Якщо зупинити людину на вулиці, то не кожна скаже, що таке лізинг і чим він відрізняється від кредиту. З цим потрібно працювати», – каже в.о. директорки департаменту лізингу Кредобанку Валентина Марченкова.
«Чого люди не знають, того вони бояться. Тому крок № 1 – це підвищувати обізнаність і фінансову грамотність потенційних лізингоотримувачів», – закликала Марина Масіч.

Що таке «лізинг», не знає навіть нинішня влада.

«Цей продукт складний – він має елементи різних правовідносин: і оренди, і продажу, і кредиту, і розстрочки. Це комплексний інструмент. Його не всі урядовці розуміють, не всі регулятори, не всі законодавці. Ми багато з цим стикаємося, коли сидимо в робочих групах», – сказала Марина Масіч.