– Минуло п'ять місяців з моменту вашого призначення на посаду голови Нацдепозитарію. Які перші враження від українського фондового ринку? Він виправдав ваші очікування?

– Він виправдав деякі побоювання, а для виправдання очікувань ще занадто рано.

– З якими проблемами ви зіткнулися?

– Я б не говорив про проблеми. Український ринок дуже великий, на ньому багато різних гравців, багато думок і поглядів. У такій ситуації дуже непросто розібратися в суті проблеми або питання. Крім того, сам Національний депозитарій – досить велика структура, в якій працює більше сотні людей. Мені потрібен був час, щоб вникнути в усі процеси. Я почав працювати в червні, отже під час літнього затишшя мені вдалося спокійно увійти в курс справи.

– Конкурс проводився в березні, вашу кандидатуру акціонери затвердили в квітні, але ви стали до роботи тільки в червні. Чому так затяглося?

– Два моменти. Перший – юридичні питання під час прийому на роботу нерезидента. Другий – мої контрактні зобов'язання перед попереднім роботодавцем: я повинен був допрацювати певний термін, передати справи.

– Чому ви в принципі зацікавилися українським фондовим ринком, а надто в такий нестабільний час?

– Працювати в стабільні часи нудно. Якщо усе стабільно, то ніяких змін не відбувається, ринок не розвивається. Крім того, раніше я працював і в банках, і на біржі, і в депозитарії, і нашим клієнтам завжди був цікавий український ринок: що тут відбувається, які перспективи та можливості. Але для того щоб іноземні інвестори прийняли рішення зайти в Україну, тут повинна функціонувати прозора та ефективна інфраструктура. І мені цікаво побудувати ефективну депозитарну інфраструктуру для великого українського ринку. Саме тому, коли з'явилася можливість і представники НКЦПФР запропонували взяти участь в конкурсі, я погодився.

– Які ключові завдання були поставлені перед вами? Що з цього вже вдалося виконати? З чим вже виникли або можуть виникнути труднощі?

– Для участі у відборі на посаду голови НДУ всі конкурсанти мали надати своє бачення реформи українського депозитарного ринку. Проведення цієї реформи по суті є завданням акціонерів. Мета реформи – розвиток центрального депозитарію, реформування інфраструктури українського фондового ринку та інтеграція України в європейський ринок капіталу. Цього року НКЦПФР оголосила конкурс, який фінансується ЄБРР, на розробку технічного та юридичного проектів, які стануть основою початку модернізації депозитарної системи України та розвитку інфраструктури фондового ринку. Паралельно НДУ спільно з Нацбанком, НКЦПФР, учасниками ринку проводить роботу з визначення ключових принципів, які ляжуть в основу Концепції розвитку депозитарної та розрахунково-клірингової інфраструктури фінансового сектора. Загальна задача НДУ – синхронізувати роботу цих груп, зафіксувати загальні тези, прояснити і залагодити суперечності та в результаті сформувати найбільш ефективне бачення майбутнього депозитарної системи. Ми зацікавлені в результативності профільних дискусій.

– Коли ви плануєте закінчити роботу над концепцією?

– Я сподіваюся, що ми зможемо презентувати її до кінця першого півріччя 2017 року. Хотілося б швидше, але на ринку багато учасників, багато думок. Постараємося почути усіх. Наприкінці серпня в НБУ вже відбулася зустріч за участю представників НКЦПФР, НДУ та учасників ринку, на якій був представлений базовий аналіз існуючого ринку і запропонована перспектива його розвитку.

– Можете навести кілька прикладів, що кардинально зміниться в роботі депозитарію?

– Поки йдеться виключно про стратегію. Якою буде тактика, говорити ще зарано.

– За підсумками цих змін депозитарна система України почне працювати за європейськими стандартами або ж усе-таки якісь українські особливості будуть враховані?

– Навіть в найстандартизованіших європейських системах є національні відмінності. Головне – дотримуватися основних принципів, які однакові для всіх. Як я вже говорив, український ринок дуже великий, а поточна економічна ситуація специфічна, тому переносити до вас усі європейські стандарти не зовсім коректно. Наприклад, виписуючи вимоги до учасників ринку, потрібно враховувати їхній фінансовий стан.

– Одне з ключових питань, яке вже не перший рік обговорюється в НДУ, – це питання нового програмного забезпечення. Як ви вважаєте, його потрібно створювати самостійно, купувати за кордоном або адаптувати під сьогоднішні реалії вже наявне ПЗ?

– Будь-який з цих варіантів можливий. Але для початку потрібно затвердити концепцію, щоб зрозуміти, який функціонал нам потрібен. Тільки потім ми зможемо прорахувати, який варіант економічно вигідніший і доцільніший. Я сподіваюся, що консультанти ЄБРР нам допоможуть в цьому питанні.

– «Старожили» українського фондового ринку жартують, що український фондовий ринок швидше мертвий, ніж живий. Яких поглядів дотримуєтеся ви?

– Якщо дотримуватися думки, що ринок мертвий, тоді набагато легше впроваджувати зміни в депозитарну систему. Процес був би безболісним. Але я вважаю, що фондовий ринок в Україні все-таки живий. Звичайно, якщо дивитися на співвідношення розміру економіки до обсягів торгів, то для такої великої країни фондовий ринок є мізерним. Ані обсяги торгів, ані кількість емітентів, ані навіть кількість учасників ринку не відповідають потенціалу.

– Скорочення фондового ринку вже відбилося на комісійних доходах НДУ?

– Звичайно, відбилося. Скорочення кількості наших клієнтів впливає на обсяги надходжень. Але робота з адаптації до нинішніх умов ведеться: розробляються нові послуги, оптимізуються витрати НДУ, влітку затвердили підвищення тарифів. У середньому вони підвищилися на 40%, і це перше суттєве підвищення з 2013 року, тобто після набуття чинності закону про депозитарну систему України. Нові тарифи розраховувалися саме виходячи з нинішніх реалій. На жаль, за підсумками року ми все одно чекаємо збиток. Відновити беззбиткову діяльність, за нашими прогнозами, можна буде у 2018 році.

– Одне із завдань, яке ставили перед вами, – залучення іноземних інвесторів в депозитарну систему. Як ви оцінюєте перспективи такого сценарію?

– У нерезидентів є готовність прийти на цей ринок, але вони очікують проведення в Україні цілої низки реформ. Як я вже говорив, без зрозумілої та ефективної інфраструктури перспективи іноземних інвестицій залишаються лише перспективами. Крім того, в українському законодавстві є чимало нормативних актів, які значно ускладнюють процес інвестицій в Україну для іноземних інвесторів. Для них тут не просто не створені умови, а й існують протидії. Наприклад, я вважаю, що без легітимної концепції номінального утримувача і супутніх нормативних та інфраструктурних змін немає сенсу чекати іноземних інвестицій.

– Одна з проблем, яка вже давно існує на українському фондовому ринку, – захист депозитарних активів. Які варіанти захисту можна впровадити в Україні?

– Мені здається, цю проблему не можна вирішити без комплексної реорганізації інфраструктури ринку і змін в самому Центральному депозитарії. Ми, приміром, розглядаємо можливість розширення типів рахунків, щоб депозитарні установи або самі депоненти могли вибирати структуру рахунків з різними рівнями безпеки і набором можливостей. Розглядаємо можливість відкриття, за бажанням клієнтів, рахунків на рівні ЦД, що є світовою тенденцією. Сегрегація активів клієнтів від активів тих же кастодіанів – це один з методів забезпечення збереження активів та протидія ризикам, пов'язаним з некоректним припиненням діяльності ДУ. Може бути реалізовано і надання додаткових гарантій власникам активів через підняття обліку активів на рахунку в цінних паперах на рівень ЦД і з управлінням депозитарною установою.

До речі, однією з пропозицій НДУ щодо розвитку фондової інфраструктури буде зміна базових принципів функціонування дворівневої системи України. Депозитарна система залишиться дворівневою, але принципи її функціонування зміняться.

– На ринку іноді обговорюється ідея об'єднання депозитарних (НДУ) і розрахунково-клірингових послуг (банк «Розрахунковий центр»). Наскільки доцільна ця ініціатива?

– У Центрального депозитарію не може бути функції центрального контрагента. Центральний контрагент бере на себе ризики, які не повинні лягати на депозитарій. Тому суто функціонально це мають бути окремі структури або підрозділи.

– Нацбанк неодноразово заявляв про те, що він не проти передати НДУ свої депозитарні функції в частині обліку ОВДП. Коли можна очікувати передачі повноважень?

– Щоб Нацбанк передав ці функції, повинні відбутися зміни в НДУ, НБУ і в правовій системі України. Для цього потрібен час. Поки мова йде про 2018-2019 роки.

– У середині жовтня в наглядовій раді НДУ відбулися кадрові зміни. З чим це було пов'язано і як перестановки позначаться на рішеннях ради?

– До наглядової ради увійшли два незалежні директори (Ігор Мітюков і Наталя Селякова. – FinClub). По-перше, їхня поява є вимогою законодавства, яке набуває чинності з 1 січня 2018 року, а по-друге, наші акціонери справедливо вважають, що НДУ має бути флагманом впровадження стандартів корпоративного управління.

– До другого читання готується законопроект про деривативи. Як ви вважаєте, чи варто розвивати ринок ф'ючерсів у той час, коли ринку базових активів фактично немає?

– Це скоріше питання до бірж і учасників ринку, ніж до депозитарію. Але, на мою думку, якщо не буде платформи, на якій можна будувати ринок, то цей ринок і не з'явиться. Так чи інакше, деривативи в Україні є, просто потрібно стандартизувати умови їх роботи. Логічно створювати правила ринку, поки він розвивається майже з нуля. Краще зробити це зараз, ніж потім виправляти помилки.

– Чи підтримуєте ви створення в Україні єдиної фондової біржі з держкапіталом? І взагалі чи підтримуєте ідею створення вертикально-інтегрованого холдингу за участю держави на фондовому ринку?

– Потрібно дивитися на практику інших країн і враховувати рівень розвитку українського ринку, щоб зрозуміти, який шлях варто обрати Україні. Пострадянським і деяким азіатським країнам дійсно властива саме така побудова – вертикально-інтегрований фондовий холдинг за участю держави. Але в європейських країнах вже все перейшло в комерційну власність. У країнах, де я працював, і біржі, і депозитарії належать приватному сектору. Це правильна практика. А що стосується десяти бірж в Україні, то не в кількості суть. У багатьох країнах працюють альтернативні майданчики MTF (Multilateral trading facility), на яких торгуються компанії, які не дотягують до серйозного лістингу, але зацікавлені в залученні інвестицій саме в такий спосіб.

– Чи доцільно зараз впроваджувати пруденційний нагляд на фондовому ринку, посилювати вимоги до капіталу учасників і запроваджувати платежі нагляду?

– Контроль має бути однозначно, але важливо, щоб він не став перешкодою для розвитку ринку. Будь-які нововведення не повинні створювати дисбаланс на фондовому ринку. А щодо платежів нагляду, то цей механізм працює в багатьох країнах. Я гадаю, ключовим питанням є сума фінансування. Розмір платежів повинен відповідати ситуації. Будь-яка сума негативно сприйматиметься учасниками ринку, але необхідно дійти консенсусу.