Станіслав Шишков: «Фондовий ринок нагадує хворого, якому з найкращих міркувань кладуть на обличчя подушку і придавлюють»

Станіслав Шишков: «Фондовий ринок нагадує хворого, якому з найкращих міркувань кладуть на обличчя подушку і придавлюють»

Фондова біржа «Перспектива» опинилася серед бірж, до яких НКЦПФР застосувала санкції. Як це рішення відбилося на роботі біржі, про нові інструменти, що запускаються, та організацію позабіржового сегмента журналісту FinClub Вікторії Руденко розповів директор фондової біржі «Перспектива» Станіслав Шишков.



– НКЦПФР 5 серпня призупинила торги акціями «Перспективи» до грудня. Члени комісії пояснювали, що з акціями біржі проводилися різні маніпуляції. Тоді ви обіцяли оскаржити рішення регулятора. На якій стадії зараз ваші стосунки з НКЦПФР?

– Відразу після прийняття комісією в серпні цього рішення ми надали їй дуже докладну аргументацію: всі необхідні роз'яснення, що торги проходили в певному ціновому діапазоні, що угоди відповідали правилам комісії та біржі, що у біржі чималий прибуток, доходи, достатні зарплати. Досить довго ми намагалися вирішити це питання в лояльній, конструктивній формі – шляхом листування, обгрунтування, аргументації, переконання, очних зустрічей. Нас просто не почули або не захотіли почути. Тож у нас просто не залишалося іншого виходу, ніж піти до суду. 16 жовтня ми подали до Окружного адміністративного суду Києва позов про визнання протиправним та скасування рішення НКЦПФР від 4 серпня.

– Як рішення комісії відбилося на роботі біржі?

– Прямо на операційну діяльність це не вплинуло. Але, безумовно, негативний інформаційний фон навколо цих подій не кращим чином подіяв на активність операторів, яка і без того має в поточному році тенденцію до скорочення. Що стосується інвесторів, то вже тривалий час 95-96% акцій сконцентровано у мажоритарія, а 4-5% – у міноритаріїв. Тобто вплив досить інертний, але навряд чи власники розцінюють обмеження в обігу акцій як позитив.

– Ви кажете, що у біржі один мажоритарій. У той же час біржу неодноразово звинувачували в непрозорій структурі власності. Хто є її бенефіціаром?

– Насамперед хотілося б нагадати, що для такої характеристики, як «непрозора структура», мають бути конкретні критерії. І вони є. Зокрема, і в проекті нормативки НКЦПФР. Зазначу, що структура власності біржі ніколи не відповідала нормативним критеріям «непрозорості». Власником більше 90% акцій біржі є ПАТ «Біржова група “Перспектива”»(БГП). Спочатку вона створювалася як холдер різних компаній, що входять в групу. Це не тільки біржа, але й, зокрема, платіжна організація, центр сертифікації ключів. БГП організована як публічне акціонерне товариство, бенефіціарами якого донедавна були фізособа (49%) і ЗНВКІФ «Форвард» (51%). КІФ, у свою чергу, теж має акціонерів. І вони міняються, що відповідає існуючій практиці функціонування інститутів спільного інвестування. Тобто у біржі досить традиційна для фондового ринку структура власності. Це складалося протягом тривалого часу, природним шляхом.

В цілому інформація про акціонерів і опосередкованих власників цілком прозора: є відкриті дані в системі розкриття інформації НКЦПФР про акціонерів біржі, про акціонерів БГП тощо. На ринку ніколи і не було секретом, що власниками істотної участі в капіталі біржі завжди виступали виключно резиденти України.

– А у бенефіціарів не було бажання стандартизувати структуру власності?

– Було, але це нешвидкий процес. Потрібне узгодження АМКУ. Воно було отримано в лютому. 15 жовтня консолідація власності завершилася. Власниками БГП, а відповідно – більше 90% акцій біржі, стали дві фізособи, які є кінцевими бенефіціарами, резидентами України: Ірині Філіппській, директору БГП, належить 50% акцій, а Сергію Антонову, голові ради Асоціації «Українські фондові торговці», – 50 % мінус 1 акція. Тобто структура тепер – вже простіше нікуди.

– Цього літа «Перспектива» була залучена у конфлікт навколо проведення конкурсу з продажу 5% акцій ОПЗ. Пізніше конкурс було скасовано. Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася?

– Я б сказав, що конфлікт був досить надуманий і вже точно односторонній. Насправді проблема з конкурсом і приватизацією взагалі лише в останню чергу залежить від місця проведення торгів. Зрештою, давайте проводити аукціони поза біржею і за технологією «з голосу» – у них є свої симпатики, адже молоток ліцитатора, навіть якщо поламається, замінити недовго. Ось тільки навряд чи це зніме проблему недостатньої прозорості інформації про об'єкт, відсутності due diligence, високих країнових ризиків, обмеженості попиту. Проблема значно ширша і перебуває в площині інвестиційного клімату, інтересів різних економічних груп всередині країни. Є логіка в тому, щоб продавати пакети акцій стратегічно важливих об'єктів на більш ліквідних закордонних майданчиках. Хоча у наших польських колег такий підхід викликає подив: а де ще можна проводити приватизацію, як не на національних біржах, чому не розвивати власну інфраструктуру, власний ринок капіталу? Проте цілком можливо, що продаж за кордоном дозволить встановити більш справедливу, більш високу вартість об'єкта. Втім, на тлі компаній, що торгуються в Лондоні або Франкфурті-на-Майні, навіть наші провідні компанії зовсім не обов'язково виглядатимуть так привабливо, як усередині країни, і не обов'язково викличуть ажіотажний попит.

– Що необхідно змінити в процедурі, аби більше не виникало претензій до бірж?

– Вважаю, що Україні потрібно переглянути підходи до приватизації. У Польщі саме приватизація дала поштовх до розвитку біржового ринку. У них приватизація була спрямована на розвиток ринку акцій, на отримання максимального обсягу інвестицій. А в Україні, складається враження, кінцеві цілі приватизації були трохи іншими – перерозподілити найпривабливіші активи між олігархами, провести торги на «кишенькових» біржах. Єдиним способом швидко створити ринок акцій в Україні видається саме залучення якірних, стратегічних міжнародних інвесторів, які не тільки мають гроші для купівлі, але й бачать європейську перспективу розвитку придбаних компаній. А для ринку важливо, що ці інвестори можуть на практиці привчити українське фінансове співтовариство до нормальних investment relations – без обману, без розмиття часткою міноритаріїв, без корпоративних конфліктів і рейдерства. Саме для цього після продажу великого пакета акцій «стратегу», не важливо де, потрібно продати певний free-float широкому переліку українських міноритаріїв. І це можливо зробити саме на національній біржі, щоб забезпечити широкий, конкурентний продаж. З такою здоровою структурою власності можна буде говорити про адекватну корпоративну культуру і про європейський вектор розвитку.

– Останнім часом регулятор досить часто застосовує різні санкції до бірж, а голова комісії Тимур Хромаєв неодноразово заявляв про те, що біржа в Україні має бути одна. Ви поділяєте таку позицію?

– Безумовно, регулятор може і повинен мати активну позицію з цього приводу. Численні програми розвитку фондового ринку України обов'язково акцентують на цьому увагу. Важливо розуміти ступінь і формат участі регулятора і держави в цілому в такому складному, хворобливому і традиційно тривалому процесі консолідації. Це має бути рішення, узгоджене й прийняте за участю та з врахуванням різноманітних інтересів акціонерів бірж, операторів ринку, консолідованої думки різних об'єднань учасників ринку, а не тільки думки регулятора. Це має бути консенсус. Рішення не може бути одноосібним, адміністративним, а отже – корупційним, неринковим. А сумніви, що воно виявиться саме таким, на ринку вже є.

– Від січня 2016 року набувають чинності нові вимоги до лістингових компаній, і на біржі залишаться одиниці паперів. Як це нововведення відіб'ється на вас?

– Якщо говорити конкретно про біржу «Перспектива», то нові вимоги до емітентів для нас не такі критичні. Ми все-таки більше з держпаперами працюємо. Але коли до нас приходять торговці, ми повинні їм дати максимальний перелік доступних інструментів. Із введенням нових вимог традиційно базовий для ринку капіталу інструмент – акції – «випадає» майже повністю. Та повністю списувати акції з рахунків не варто. Ринок має давати своїм учасникам максимально диверсифікований інструментарій. Поки що, крім «батога», не видно ніяких очевидних «пряників» від реформ для інвесторів, операторів і, звичайно, емітентів, у тому числі тих одиничних представників, які потраплять до жаданого лістинга. Причому для публічних акціонерних товариств це вже не питання бажання: починаючи з травня наступного року до біржового реєстру їхні акції потрапити зобов'язані, а багато хто просто не мають можливості функціонувати у формі, відмінній від ПАТ. Ринок ще не повною мірою пережив наслідки попередньої корпоративної реформи щодо зміни ВАТ і ЗАТ на ПАТ і ПрАТ, а зараз на емітентів чекають чергові пригоди. І знову абсолютно незрозуміло, заради чого, бо залучення капіталу через акції на реально ринкових умовах в Україні за фактом не працює.

Напевно, в довгостроковій перспективі нововведення регулятора сприятиме підвищенню довіри до ринку. Але, боюся, що дуже не відразу. Фондовий ринок і раніше не був надто вже здоровим, а останніми місяцями нагадує постільного хворого, якому з найкращих міркувань кладуть на обличчя подушку і придавлюють. Щоб не мучився.

Я цілком підтримую тенденції щодо імплементації вимог евродиректив і очищення ринку. Але хотілося б, щоб у реформ була більш прикладна спрямованість: створення по-справжньому європейського, але живого, конкурентного ринку. Не хотілося б на тернистому шляху до Європи цей самий ринок втратити через надмірну старанність і гонитву за гучною статистикою зупинення обігу.

– На які інструменти, крім облігацій внутрішньої держпозики, зробите ставку?

– Зараз учасники ринку позитивно сприйняли депозитні сертифікати. Для банків це дуже цікавий інструмент, який почасти компенсував падіння ліквідності, яке спостерігається на ринку ОВДП. І якщо в попередні два роки були одиничні угоди з депсертифікатами на біржах «Перспектива» і ПФТС, то з липня вони торгуються практично кожного дня. Іноді бувають дні, коли обсяг угод з депсертифікатами більший, ніж з ОВДП. У вересні, наприклад, в загальній структурі торгів біржового ринку третина – це угоди з депсертифікатами, а половина – з ОВДП.

У той же час депсертифікати – це монетарний інструмент, який Нацбанк випускає лише для банків, тому коло потенційних інвесторів обмежене. І це зовсім не радує торговців, які є небанками, та й самі банки, клієнти яких були б абсолютно не проти придбати у власність такий надійний і ліквідний інструмент. Але в якості позитиву можна сказати, що є перспективи розширення торгових технологій з інструментом. На Odessa Financial Forum ми почули позицію Мінфіну, що держава в поточних умовах поки не дуже зацікавлена в розширенні первинного ринку ОВДП. Тому з НБУ ведуться переговори, щоб дозволити здійснювати з депозитними сертифікатами біржові угоди РЕПО. Це досить затребувана технологія, яка може стати для біржового ринку додатковою опцією. Безумовно, для цього необхідно внести зміни до нормативного поля НБУ.

– НКЦПФР дозволила біржам створювати новий сегмент позалістингових акцій інвестиційно привабливих компаній. На вашу думку, це потрібне рішення?

– На перший погляд, логіка в цьому рішенні є. На Лондонській, Варшавській та інших біржах такі сегменти створені. Світовий досвід показує, що папери цього сегмента мали проміжний статус – це вже не позалістингові папери, але ще й не лістингові. І було певне коло інвесторів, які можуть частину своїх активів інвестувати в такі папери. Якби у нас паралельно з модифікацією лістингових вимог були прийняті зміни до вимог до структури власності інституційних інвесторів, тоді цілком логічно, що комісія йде таким шляхом. Але поки я такої нормативки не бачу. Хоча вона необхідна: інвесторам треба якось задовольняти попит в інструментах.

– Які компанії могли б там опинитися?

– У світі до таких сегментів потрапляють компанії невеликі, нещодавно створені, але такі, що динамічно розвиваються. Але як створювати цей специфічний сегмент для акцій в Україні – не зовсім зрозуміло. Адже на біржах торгуються акції ПАТ, які, нагадаю, від травня наступного року мають обов'язково пройти лістинг і бути включені до біржового реєстру. Що ж залишиться для сегмента позалістингових акцій – інструменти компаній, які не виконали вимоги законодавства? Тут буде важко говорити про інвестиційну привабливість.

– Що ви ще робите для компенсації дефіциту інструментів?

– Ми запустили позабіржову торговельну систему «Перспектива ОТС». Біржа буде її оператором. Попит на цю послугу є. За даними НКЦПФР, в 2014 році на позабіржовому ринку укладено договорів на 1,7 трлн грн, що майже втричі більше обсягів торгів на фондових біржах. Причини популярності позабіржових угод різні. Є цінні папери, якими в принципі неможливо торгувати на біржах, є цінні папери, які не входять до біржового списку або реєстру конкретної біржі. Є оператори, які є членами різних фондових бірж. Крім того, учасникам позабіржового ринку цікава послуга автоматичного укладення та оформлення договорів поза біржею. Ми відкриваємо для них інформаційне вікно, де вони можуть обмінюватися небіржовими котируваннями.

Протягом квітня – липня члени біржі, які мали доступ до «Перспективи ОТС», протестували можливості системи: вони виставляли індикативні котирування і приймали цінові пропозиції з цінних паперів, що перебувають в обігу. При цьому брокер може обговорювати параметри угоди, підписувати договори у формі електронних документів.

– По суті, ви намагаєтеся організувати неорганізований позабіржовий ринок?

– Насправді, швидше, організований позабіржовий. Причому така організація буде просуватися через технологізацію. Виглядатиме це так: торговці виставляють свої або клієнтські тікети. Виставили, подивилися, отримали фідбек, поторгувалися, а далі вже самі приймають рішення, як їм цю угоду проводити – як біржову чи ні. В інших країнах позабіржові системи торгів дуже розвинені та регулюються не менш жорстко, ніж у нас фондові біржі. У ЄС це MTF (Multilateral Trading Facility), в США – ATS (Alternative trading system). Позабіржові системи активно конкурують з біржами. З одного боку, вони забирають у бірж ліквідність, а з іншого – саме їй і дають ліквідність, бо є додатковими «шлюзами» до бірж і залучають на них нових учасників. Деякі біржі навіть самі створюють позабіржові системи, щоб залучити максимальну кількість операторів – і на біржу через її природну функцію регулювання ціноутворення і емітентів, і до позабіржової системи, що робить акцент на більшій технологічності, швидкій дії, швидкості обробки транзакцій. І ми переймаємо світовий досвід.

 

Долучайтесь

Підписатися на розсилку Фінклубу