Швидке прощання

Відставку Якова Смолія сьогодні підтримали 286 народних депутатів. Це на 56 голосів менше, ніж в березні 2018-го виявилося охочих звільнити його попередницю Валерію Гонтареву. Меншим виявився і строк від моменту подання заяви до звільнення – всього дві доби, тоді як заява Гонтаревої 10 місяців припадала пилом в Адміністрації президента. Яків Смолій хоч і пішов достроково з посади – після трохи більше двох років керівництва НБУ, але і його колишня керівниця не чекала завершення семирічної каденції.

Проте є суттєва різниця: Гонтарева вважала свою місію виконаною і заздалегідь попередила про звільнення, тоді як Смолій ще в травні казав, що має намір керувати НБУ до березня 2025 року.

«Я прийняв важке, але необхідне рішення піти у відставку, оскільки протягом тривалого часу на Національний банк здійснюється систематичний політичний тиск. Тиск з метою ухвалення рішень, які не є економічно обґрунтованими, які фокусуються на короткострокових простих «перемогах» і можуть дорого коштувати українській економіці та українцям у більш тривалій перспективі», – зазначив Яків Смолій сьогодні в сесійній залі.

Смолій уточнив, що на нарадах органів влади, де був присутній також президент Володимир Зеленський, від Нацбанку вимагали «залити економіку грішми, відмінити Базельські принципи регулювання банківської системи, встановити той чи інший курс для секторів економіки, поставити 11% інфляції та курс 30 грн/$, тому що такі параметри закладені до державного бюджету».

Серед основних причин відставки Смолій назвав тиск на НБУ через суди, проплачені мітинги на Інститутській та під домівками членів правління, постійні інформаційні атаки, побудовані на маніпуляціях і брехні, необґрунтовані політичні оцінки політики та діяльності голови НБУ, використання Ради НБУ для створення конфлікту всередині інституції.

Більшість депутатів виступили з критикою голови НБУ, в тому числі за «банкопад Гонтаревої» та за те, що банки мало видали кредитів «5-7-9%». «Були і прорахунки, і помилки. До них ми відносимо відсутність дешевого кредиту. Відсутність пропозиції дешевих грошей. І обескровлення нашої економіки, яка так потребує дешевого кредитування, – зазначив голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев («Слуга народу»). – Це зміцнення курсу гривні в другій половині 2019 року, від якої постраждав бюджет і експортери. Це дефіцит готівкової валюти в березні вже 2020 року».

Але голова комітету знайшов і слова подяки, що звучали ледве не вперше з боку монобільшості. «Хочу подякувати Якову Васильовичу не тільки за це рішення (за вгамування валютної кризи навесні 2020 року ринковими, а не адміністративними заходами. – Ред.), але й за ті здобутки, які, вочевидь, були протягом вашої каденції в НБУ. Це найнижча інфляція, це правда, це найнижча облікова ставка Нацбанку – 6%, це стабільність банківської системи – протягом 2019 року не було визнано неплатоспроможним жодного банку. Валютна лібералізація та значне зростання золотовалютного резерву», – сказав Гетманцев.

Шлях до звільнення

Вперше ідея звільнити Смолія прозвучала в «зеленій» команді ще під час президентської виборчої кампанії, коли стало зрозуміло, що перемагає Володимир Зеленський, а не Петро Порошенко, який і вносив в 2018-му кандидатуру Смолія до парламенту. Але законодавство не дозволяє президенту в будь-який момент звільняти керманича НБУ, а незалежність НБУ є наріжним каменем співпраці з МВФ. Тому в ніч перемоги у другому турі виборів Зеленський публічно пообіцяв не звільняти Смолія.

І з тих пір він публічно підтримував «незалежність» НБУ і навіть після відставки Смолія заявив наступне: «Незалежний Національний банк – це запорука макроекономічної стабільності держави та гарантія добробуту українців. Тому я як президент відстоюватиму незалежність НБУ за будь-якого керівництва як основу фінансової та макроекономічної стабільності нашої держави».

Хоча при цьому президент постійно критикував НБУ за повільне зменшення кредитних ставок, що лише частково залежить від НБУ, а більшою мірою – від банків, тому він обіцяв «дотиснути» незалежну банківську систему. Іпотека під 10%, кредити на бізнес під 5% – основні гасла команди Зеленського в банківській сфері.

Загроза, що Зеленський «дотисне» НБУ, створювала додаткові ризики, оскільки в минулому НБУ вже був залежним від влади, що створювало ґрунт для неконтрольованого рефінансування банків, які кредитували інсайдерів банків та наближених до влади осіб. «Питання політичного тиску на Нацбанк, хто б не був його головою, в усі часи приносило українській фінансовій системі велику шкоду. Через слабке правовладдя інституція була залежною, її використовували для видачі рефінансування «потрібним» банкам, як держбанки використовувалися, щоб надавати кредити «потрібним» компаніям. За портфелем NPL в держбанках, кажуть, можна досить чітко простежити історію українських урядів та президентів. Залежному Нацбанку можна наказати закрити очі на зловживання чи на «банки-пилососи», а платити за все це постійно доводиться громадянам», – каже заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко.

В Нацбанку підрахували, що на капіталізацію банків з початку 1990-х років держава витратила $10 млрд, в тому числі $6 млрд – на ПриватБанк. І зараз на сплату відсотків за капіталізаційними облігаціями бюджет щомісяця витрачає по 2 млрд грн.

Крайнім випадком політичного тиску Марія Репко називає ситуацію, коли «НБУ друкує гривню для покриття бюджетного дефіциту, дозволяючи уряду профінансувати видатки або роздати кошти «потрібним» компаніям та розганяючи інфляційно-девальваційну спіраль». Саме тому, коли ввечері 1 липня Смолій подав президенту заяву про відставку «за власним бажанням», аргументувавши її «систематичним політичним тиском», це мало вибуховий ефект і посилило негативні очікування.

МВФ та посли G7 виступили з заявами на підтримку збереження незалежності НБУ. Банкіри та інвестиційні радники почали прогнозувати валютну та цінову дестабілізацію. Але першою «жертвою» виявився Мінфін, якому довелося під тиском кредиторів скасувати вже проведений випуск 12,5-річних єврооблігацій на $1,75 млрд та викуп євробондів на $750 млн. Міністр фінансів Сергій Марченко був роздратований втратою $1 млрд, потрібних для фінансування дефіцитного бюджету.

Через негативну реакцію ринків на новину про відставку Смолія зросла дохідність боргових цінних паперів України, а на міжбанку долар здорожчав на 1,5%, – вище рівня 27 грн. «Відставка Смолія через політичний тиск в цьому світлі – вкрай негативний сигнал. Краще розуміють це інвестори-нерезиденти, бо є професійними гравцями на цьому полі. Гірше – пересічні громадяни, яким окремі депутати «продають» дикі за змістом та безграмотні за формою історії про піраміди ОВДП, завдяки яким НБУ заробляє мільйони доларів на копійці коштів», – каже Марія Репко.

Публічно Смолій свою заяву «про політичний тиск» і справжні причини відставки до виступу в Раді не пояснював. Але очільник НБУ провів учора декілька відео-конференцій з банкірами та фінансовими експертами. Під час першої зустрічі, як розповів FinClub один з її учасників, Смолій навів приклад тиску на НБУ. «Він сказав, що бачить загрозу незалежності Національного банку у зв’язку із тим, як в Конституційному Суді були оскаржені норми законів про НБУ та систему гарантування вкладів», – сказав він.

Як приклад тиску Смолій згадав подання до Конституційного Суду 64 депутатів, які оскаржили конституційність «антиколомойського» закону, ухваленого в рамках співпраці з МВФ. При цьому Конституційний Суд за позов ексакціонеру банку-банкроту вже скасував обмеження кола осіб, які можуть подавати позови до НБУ, фактично дозволивши усім судитися с центробанком, а також відновив розгляд подання суддів Верховного суду, які намагаються скасувати дію закону про систему гарантування вкладів фізосіб. В НБУ вже зазначали катастрофічні наслідки від можливого скасування закону, наприклад, вкладникам доведеться повернути державі 100 млрд грн.

Під час другої зустрічі Смолій розкрив тезу про системний тиск. Прізвище Зеленського в цьому контексті він не згадував, а більше говорив про опосередкований тиск ексакціонера ПриватБанку Ігоря Коломойського, якого вважають наближеним до глави держави. «Смолій згадав Коломойського серед бенефіціарів розгляду «антиколомойського» закону в Конституційному Суді, а також конфлікту з Радою НБУ в особі Данилишина, який колись висловлювався за повернення банку колишнім акціонерам», – зазначив він.

Смолій назвав і приклади несудового тиску: ухвалений парламентським комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики проєкт постанови про оцінку діяльності голови НБУ, який критикує роботу НБУ з 2014 року і вимагає створення тимчасової слідчої комісії.

При цьому голова Ради НБУ Богдан Данилишин, який активно конфліктував з НБУ, за словами співбесідників FinClub, розкачував ситуацію не за вказівкою з Офісу президента, а за власним бажанням.

За словами одного з представників команди президента, НБУ давно викликає роздратування в Зеленського, оскільки «живе в своїй реальності» і головною метою ставить незрозуміле Офісу президента «інфляційне таргетування», а не близькі людям речі, такі як «доступні кредити».

Під час брифінгу після відставки Смолій повідомив, що його заява була попередньо погоджена із Зеленським: «Ми обговорили порядок і час, коли я подаю заяву про відставку». Він визнав, що бажання залишитися в НБУ і зробити більше для макрофінансової стабільності в нього є, «але можливості, на жаль, закінчилися».

Противники звільнення Смолія бояться не активізації роздачі «доступних кредитів» новим очільником НБУ, а повернення ПриватБанку колишньому власнику та неконтрольованої грошової емісії. Перший ризик частково зняв «антиколомойський» закон, який гарантує збереження ПриватБанку в державній власності до моменту його приватизації. Із другим – складніше, оскільки із лав «Слуг народу» дедалі частіше лунає, що емісія допоможе завершити «епоху бідності»: профінансувати антикризовий бюджет-2020 та «перезапустити» економіку України.

Лавка запасних

Головна критика роботи Смолія в 2019-2020 роки зводилася до незадоволення повільним зменшенням облікової ставки в умовах стійкого дезінфляційного тренду та нестримування ревальвації гривні через «недостатній» викуп валюти на міжбанку. В очах критиків НБУ мав тримати гривню слабкою для підтримки експортерів та високих податкових стягнень з імпорту, паралельно скуповуючи долари в міжнародні резерви, та стрімко знизити облікову ставку, щоб забезпечити бізнес дешевими кредитами. Хоча саме ревальвація гривні стала потужним фактором уповільнення інфляції, що зробило можливим зменшення облікової ставки НБУ з 18% до 6% в період президенства Зеленського.

Прихильники політики НБУ підтримують його за ці самі речі, але трактують їх під іншим кутом зору. На їхню думку, саме те, що НБУ довго не поспішав із зменшенням облікової ставки, дозволило досягти інфляції нижче 2% і все ж таки знизити ставку до рекордно низького в історії Україні рівня 6%. Середні депозитні гривневі ставки вперше впали нижче 10%, що має прискорити зменшення кредитних ставок. А валютні резерви, навіть в умовах укріплення гривні, постійно зростають і завдяки останньому траншу МВФ вже перевищують $28 млрд, а курс коливається навколо рівня 27 грн/$.

Експерти кажуть, що прізвище нового голови НБУ важливе для більш точного прогнозування зміни політики регулятора, але при цьому очевидно, що будь-який голова НБУ, відібраний «кадровим агентством» Офісу президента, буде залежним від Зеленського.

І це буде шкодити фінансовій стабільності. «Ключовим питанням зараз стає питання професіоналізму та незалежності голови та правління НБУ. Кого призначать на цю посаду, наразі невідомо, і прізвища цілком достойних кандидатів, що циркулюють різними медіа, можуть легким розчерком пера замінити на прізвище керованої або непрофесійної людини. Інші нещодавні урядові призначення та риторика окремих депутатів провладної партії не дають, нажаль, особливого приводу для оптимізму», – зазначила Марія Репко.

Президент ще вчора обговорив із фінансовою спільнотою потенційні кандидатури нового голови НБУ, але головного фаворита не назвав, і сьогодні його призначення в Раді навіть не очікувалося – це може відбутися наступного пленарного тижня з 14 по 17 липня. Поки парламент не призначить нового голову НБУ, його обов’язки буде виконувати перша заступниця голови Катерина Рожкова.

В ЗМІ назвали багато прізвищ: від колишніх топменеджерів НБУ Сергія Тігіпка і Арсенія Яценюка до відомих банкірів – ексголови Райффайзен Банку Аваль Володимира Лавренчука, який вже претендував на цю посаду за часів Порошенка, та голови державного Укргазбанку Кирила Шевченка.

Названі кандидатури можуть бути лише «ширмою» для «темної конячки». «Чую про Шевченка і «промислове лобі». Але це все чутки, вони дуже часто розходяться потім з реальністю», – зазначив інший учасник фінансового ринку.

Згадували в ЗМІ також Богдана Данилишина, ексміністра економіки Тимофія Милованова та члена Ради НБУ Олену Щербакову. За словами учасників ринку, вона може претендувати і на другу «вакантну посаду» в НБУ. 10 липня завершується строк п’ятирічної каденції заступника голови НБУ Олега Чурія, який курирує валютну політику. Саме цим напрямком Щербакова опікувалася в НБУ в 1993-2003 та 2005-2014 роках. А з липня 2016-го вона працює в Раді НБУ як представниця парламенту. «Вона дозволяє собі телефонувати Чурію і обговорювати з ним питання конкретних банків, наприклад, Ощадбанку», – наводить один із співбесідників приклад тиску.

Смолій ще 30 червня намагався ініціювати на засіданні Ради НБУ переобрання Олега Чурія на семирічний термін. Але Рада НБУ, більшість в якій контролює Данилишин (до його групи входять Віра Ричаківська, Олена Щербакова, Василь Фурман і Віталій Шапран), відмовилася розглядати це питання. Тепер вже новий голова НБУ зможе запропонувати свою кандидатуру. Якщо головою НБУ стане банкір із поглядами на грошово-кредитну політику, близькими до позиції цієї групи, конфлікт між Радою і правлінням зникне і голова зможе легко призначити свого «валютного» заступника. Смолій каже, що навіть за його відсутності Рада НБУ 6 липня може затвердити Чурія на посаді.

«Сценарії розвитку подій залежать від економічних поглядів нового очільника центробанку України, якого парламент може призначити найближчими днями. Якщо бачення нового голови НБУ сильно відрізнятимуться від тих, що нині поділяються правлінням Нацбанку, то Рада НБУ замість Олега Чурія призначить іншого заступника, який відповідатиме за операції на ринку (наприклад, купівлю ОВДП на баланс Нацбанку за рахунок емісії гривні). Також у цьому випадку будуть переглянуті монетарна та валютна політики НБУ», – спрогнозував засновник і президент ІГ «Універ» Тарас Козак.

Інші члени правління поки що залишаються на своїх посадах: перша заступниця Катерина Рожкова та заступники Дмитро Сологуб, Сергій Холод і Роман Борисенко. «Рожкова розповіла нам, що правління продовжує працювати в звичному режимі, і вже після призначення нового очільника НБУ вирішить, чи буде працювати з ним далі», – сказав FinClub учасник однієї із вчорашніх відео-конференцій.

Приховані загрози

Головний ризик, який експерти беруть до уваги, – ризик суттєвої емісії. Під час перегляду бюджету-2020 через коронакризу його дефіцит збільшився майже до 300 млрд грн. І тоді експерти не виключали часткового емісійного фінансування – в межах 100 млрд грн, якщо Мінфін не зможе запозичити усі необхідні кошти на ринкових умовах. Але депутати від «Слуги народу» вже закликають до 300 млрд грн емісії, а міністр економрозвитку Ігор Петрашко мріє про 11-відсоткову інфляцію замість 5%, які є ціллю інфляційного таргетування НБУ.

Наслідки емісії відчують усі. «Відкриття нових емісійних каналів нанесе шкоду макрофінансовій стабільності, поставить під загрозу стабільний курс гривні та низьку інфляцію, до яких вже звикли українці. Така політика розверне напрямок зміни банківських ставок: замість зниження ми отримаємо підвищення ставок по всьому спектру – від облікової до депозитної, а також ставок за ОВДП для залучення коштів до бюджету. Може постраждати і стабільність банківської системи», – попереджає Тарас Козак.

Поки що чітких сигналів, що НБУ розпочне «заливати економіку грішми», немає. «Наразі не варто очікувати особливих змін у фінансуванні бюджету через ОВДП. Облігації користуються досить непоганим попитом, а судячи з результатів розміщень, Мінфін готовий платити досить високу премію до рівня облікової ставки», – каже старший фінансовий аналітик групи ICU Тарас Котович.

Викликає питання і подальша співпраця з міжнародними кредиторами. «Можуть бути серйозні проблеми з міжнародними фінансовими організаціями та іноземними інвесторами по фінансуванню дефіциту бюджету через позики та випуск євробондів. Перша ластівка вже прилетіла. Мінфін був змушений скасувати доволі успішне розміщення євробондів на 12 років», – каже Тарас Козак.

Україна в червні отримала перший транш нової програми з МВФ на $2,1 млрд. Наступний транш мав бути у вересні – за підсумками моніторингу завдань, які Україна мала виконати до 30 червня. І вже з 13 липня мав розпочатися «віртуальний» візит місії Фонду, яка мала до 24 липня проінспектувати, як Зеленський та інші підписанти Меморандуму (в тому числі голова НБУ) просуваються шляхом реформ.

Але зараз, найвірогідніше, МВФ поставить перемовини «на паузу». «І МВФ, і комерційні кредитори зараз візьмуть певну паузу в очікуванні рішення щодо нового голови НБУ і перших кроків на посаді. Для них буде важливим збереження незалежності НБУ, і наразі позитивним сигналом є те, що правління продовжує працювати. Подальші ж рішення кредиторів вже залежатимуть від кадрових рішень та ситуації на ринках капіталу», – вважає Тарас Котович.

Ризик, що новий голова НБУ буде лояльний до Коломойського, також залишається на порядку денному. «Окрема загроза – можливе відкликання «новим» Нацбанком з українських та іноземних судів позовів до пана Коломойського та його експартнерів по ПриватБанку щодо шахрайських дій з коштами вкладників», – попереджає Тарас Козак.

Перша реакція ринків, МВФ та покупців єврооблігацій була негативною, оскільки для них зростає невизначеність. «Але ступінь такого негативу – умовно, стрибок гривні до 30 чи до 50 – зараз спрогнозувати майже неможливо. Вихід, як з будь-якої ситуації невизначеності, може бути в обидва боки, і поки на глобальних ринках є оптимізм, для гривні ще не все втрачено», – вважає Марія Репко. Сьогодні долар на міжбанку знову почав дешевшати і майже дійшов до позначки 27 грн.