ПриватБанк на роздоріжжі: його нову долю визначать судді та депутати
Цього тижня на ПриватБанк очікує декілька важливих судових процесів, які не тільки визначать майбутнє банку, а ще й можуть призвести до фінансових втрат держави, якщо націоналізація буде остаточно визнана незаконною. Допомогти державі зберегти статус-кво може так званий антиколомойський закон, який має не допустити повернення ПриватБанку колишнім власникам.
Судові баталії
Сьогодні розпочинається тиждень ПриватБанку в українських судах. З 10-ї ранку в Великій Палаті Верховного Суду мав відбутись закритий розгляд касаційної скарги НБУ і ПриватБанку на рішення попередніх інстанцій у справі № 826/20221/16 стосовно пов'язаності сім'ї Суркісів із ПриватБанком у часи, коли банк належав Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову. Проте Верховний Суд відклав розгляд справи на 31 січня.
Суди двох інстанцій ще в 2017 році скасували рішення НБУ № 105 від 13 грудня 2016-го про визнання сім'ї Суркісів пов'язаними особами із ПриватБанком, відповідно bail-in (конвертація депозитів в капітал банку) не мала поширюватися на них. Президент футбольного клубу «Динамо» Ігор Суркіс і його родичі наполягали на поверненні вкладів на 1,048 млрд грн, $265,9 тис. і 7,9 тис. євро. Після програшу в судах ПриватБанку довелося виплатити ці кошти за вирахуванням боргів сім'ї Суркісів та пов’язаних із ними компаній перед ПриватБанком. «У банку були додаткові зустрічні вимоги, і ми здійснили усі необхідні в таких випадках нарахування, проценти, штрафи, пені та провели залік однорідних вимог», – повідомляла FinClub заступниця голови ПриватБанку Галина Пахачук.
Навіть після сплати затребуваних коштів ПриватБанк не припинив судову війну, оскільки мова йде не тільки про майже 1 млрд вже сплачених коштів, а про всі 29,4 млрд грн коштів усіх пов'язаних осіб ПриватБанку, які були конвертовані в капітал перед націоналізацією. Де-факто нові акціонери тоді нічого не отримали, оскільки капітал ПриватБанку після цієї докапіталізації залишався від'ємним і банк був проданий Мінфіну за 1 грн. Якщо суди скасують bail-in, на сплату компенсацій ПриватБанк витратить увесь свій рекордний прибуток.
НБУ намагається довести, що пов’язаність осіб наступає в момент виникнення ознак пов’язаності, що може відбутися давно у минулому, а не в момент офіційного виявлення цих ознак. Як один із доказів пов’язаності наводиться той факт, що Ігор Суркіс та Ігор Коломойський спільно володіють телеканалами «ТЕТ» і «1+1».
Позивачі ж впевнені, що рішення про їхню пов’язаність із банком виникає лише після того, як спливе 15-денний термін на оскарження рішення регулятора. Ця умовна дата мала б наступити вже після націоналізації, тому їхні кошти не можна було б чіпати на момент неплатоспроможності ПриватБанку.
В законі «Про банки і банківську діяльність» йдеться про те, що НБУ має право визначати пов'язаних з банком осіб, про що повідомляє банк не пізніше наступного робочого дня. «У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення НБУ про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного», – говорить діючий закон.
У вівторок відбудеться слухання у справі НЗФ проти ПриватБанку. Нікопольський завод феросплавів, підконтрольний Ігорю Коломойському, поручався за кредитом рефінансування НБУ для ПриватБанку. Оскільки ПриватБанк за цим кредитом не платив, НБУ стягнув борг у 22 млн грн із НЗФ. Підприємство сплатило цю суму одразу, хоча могло виплачувати у розстрочку, але одразу ж подало позов до ПриватБанку щодо стягнення своїх витрат. Після цього розпочалися регулярні мітинги співробітників НЗФ перед дніпровським і київським офісами банку, а також перед НБУ. Щоб було зручніше мітингувати, НЗФ навіть за 1 млн грн безуспішно намагався орендувати місця для паркування перед дніпровським офісом.
У середу, о 10-й ранку, Печерський районний суд Києва має розглянути позов Коломойського № 757/64933/17-ц, який вимагає визнання недостовірною і спростування інформації, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Коломойського. Мова йде про скандальні заяви першого після націоналізації ПриватБанку голови правління Олександра Шлапака. Він влітку 2017 року заявив про кредитування банком фірм «Роги і копита». Коломойський в грудні 2017-го подав позов до ПриватБанку і декількох ЗМІ.
Це важливий процес, оскільки, якщо суд визнає інформацію про схемні кредити неправдивою, Коломойський використає цей факт як доказ своєї невинуватості в інших, більш важливих процесах, наприклад, у лондонському суді, де ПриватБанк намагається стягнути із Коломойського і Боголюбова майже $3 млрд. Після 10 січня 2020 року Високий суд Лондона почне збирати аргументи сторін у цій справі (читайте «Чому Коломойський програв у лондонському суді»). Адвокати Коломойського посилалися на судовий процес в Печерському суді, коли доводили неможливість розгляду справи в Лондоні, оскільки це може призвести до суперечливих висновків українського і британського суду.
Але ці всі процеси – прелюдія до головної битви цього тижня. У четвер, о 10:00, Шостий апеляційний адміністративний суд має розглянути скаргу Нацбанку на рішення Окружного адмінсуду Києва у справі № 826/7432/17, який 18 квітня визнав націоналізацію ПриватБанку незаконною. Тоді суд за підсумками розгляду позову Коломойського до НБУ, Кабміну, ФГВФО і НКЦПФР визнав протиправними їхні рішення, ухвалені для проведення націоналізації. Договір купівлі Мінфіном 100% акцій ПриватБанку у ФГВФО суд визнав недійсним з моменту його укладення – з 21 грудня 2016-го. Суд також виявив деякі порушення в процедурі націоналізації ПриватБанку, тому назвав її «безпідставною», а також «неправомірним втручанням» держави у право Ігоря Коломойського «мирно володіти своїм майном» (читайте «ПриватБанк розбрату: як банк став заручником боротьби Коломойського з Порошенком»).
Апеляційні скарги відповідачі, серед яких також є ФГВФО, Кабмін і НКЦПФР, подали майже одразу – вже у травні, але початок судового процесу постійно відкладався.
Якщо 19 грудня, до речі, в третю річницю націоналізації ПриватБанку, суд проведе своє перше засідання, він матиме 30 днів на винесення фінального рішення. Законодавство не забороняє суду працювати швидше і вже в перший день ухвалити своє рішення, незважаючи на наявність понад 50 томів у справі.
Від рішення цього суду залежить інший судовий процес. У випадку повторного виграшу Коломойський, тримаючи у руках рішення апеляційного суду про незаконність націоналізації ПриватБанку, яке набуде чинності, розблокує розгляд справи № 910/1834/19 у Господарському суді Києва. Суддя Шкурдова вивчає позов Коломойського з вимогою визнати нечинною угоду про продаж 100% акцій ПриватБанку від ФГВФО до Мінфіну за 1 грн та повернути Коломойському і пов’язаній із ним компанії понад 57% акцій банку.
І якщо рішення НБУ про неплатоспроможність ПриватБанку в адміністративному процесі буде визнано незаконним, це де-факто означатиме, що в господарському процесі колишні власники зможуть відсудити акції. Подібне рішення набуде чинності лише після проходження апеляційної стадії, – тобто вже у 2020-му.
НБУ попереджав, що нічим добрим це не скінчиться, оскільки повернення ситуації до моменту націоналізації означатиме, що уряд забере з капіталу ПриватБанку 155,3 млрд грн державних коштів і банк знову залишиться без капіталу. НБУ буде змушений повторно визнати ПриватБанк неплатоспроможним, тобто отримати банк назад Коломойський не зможе в будь-якому випадку.
«Банк залишиться без капіталу. Ми будемо ухвалювати рішення відповідно із законом: стаття 76 каже, що ми зобов'язані визнати такий банк неплатоспроможним», – заявляла перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова.
Закон в поміч
Проте держава вирішила посилити свої позиції в цій боротьбі. Уряд, НБУ та президент Володимир Зеленський неодноразово робили заяви, що колишні власники ПриватБанку не отримають ані акцій банку, ані грошової компенсації. Аналогічну вимогу висуває і МВФ, який потребує чітких гарантій не тільки того, що ПриватБанк не буде повернуто колишнім власникам, а й що ексвласники мають компенсувати всі збитки.
Для цього НБУ розробив законопроєкт, який минулого тижня уряд подав на розгляд парламенту. Цей проєкт № 2571 містить багато норм як щодо «живих» банків, так і банків-зомбі. Частина ж норм стосується складної ситуації з ПриватБанком, хоча прямо в тексті закону немає і не може бути ані згадування саме про цей банк, ані прямої заборони на повернення ексакціонерам акцій націоналізованого банку.
Але в законопроєкті все ж є положення, які можуть ускладнити процес стягнення акцій чи грошової компенсації на користь колишніх власників банку. Яким чином?
Перший запобіжник – Верховний Суд
Верховний Суд – це найвищий суд у системі судоустрою України і одночасно єдиний повністю реформований, тому розглядати позови з оскарження націоналізації ПриватБанку і виплати грошової компенсації хочуть довірити саме йому.
В прикінцевих положеннях законопроекту зазначено, що позовні заяви на рішення НБУ, ФГВФО, Мінфіну та Кабміну, якщо вони оскаржують визнання банків неплатоспроможними, початок їх ліквідації чи участь держави у спасінні таких банків, мають розглядатися не Окружним адмінсудом Києва, а Верховним Судом. Аналогічно і апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах мають бути передані до Великої Палати Верховного Суду протягом одного місяця з дня набрання чинності новим законом. Ці скарги мають розглядатися Верховним Судом за новими правилами.
Нагадаємо, що в четвер лише почнеться розгляд справи ПриватБанку в Шостому апеляційному адміністративному суді. Якщо з ухваленням цього закону Рада не поспішатиме і це відбудеться вже після гіпотетичного програшу держави в суді, касаційна скарга на рішення апеляції буде розглядатися за старим законодавством. Її перегляд Великою Палатою Верховного Суду буде можливим впродовж трьох місяців.
Позовні заяви про відшкодування шкоди, які подаються до місцевого загального суду чи місцевого господарського суду та розгляд яких не закінчено до дня набрання чинності законом, мають бути передані протягом одного місяця до Верховного Суду та «розглядатися спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цим законом». До Великої Палати Верховного Суду мають бути передані також апеляційні скарги на суди такої юрисдикції.
Другий запобіжник – неможливість повернення у минуле
Якщо навіть суди ухвалять рішення не на користь держави, вона залишиться власником ПриватБанку. Визнання незаконним та скасування рішення про неплатоспроможність чи націоналізацію не відновлює становища ПриватБанку, яке існувало до ухвалення рішення, в тому числі «відновлення правового статусу банку». Тобто реституція акцій буде неможлива, як і скасування рішення про націоналізацію.
«Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта та/або рішення (НБУ чи ФГВФО. – Ред.) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій чи визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку», – зазначено в законопроєкті. Це означає, що договір про купівлю неплатоспроможного банку Мінфіном буде діяти, навіть якщо сама неплатоспроможність визнається незаконною.
Третій запобіжник – оновлена процедура націоналізації
Якщо потрібно буде повторно націоналізувати ПриватБанк, законопроект допоможе провести нову процедуру із меншою кількістю помилок. В законі «Про систему гарантування вкладів фізосіб» повністю змінені статті, присвячені особливостям продажу неплатоспроможного банку: чітко регламентовані строки та зміст різних етапів виведення банку з ринку за участі держави.
Йдеться про те, у держави є кілька способів виведення ПриватБанку з ринку: не тільки повторна націоналізація, але й створення перехідного банку чи передача частини портфеля зобов'язань і активів приймаючому банку. Залишається і опція ліквідації банку. І цю ліквідацію жоден суд не зможе зупинити.
В законі прописуються практичні кроки, які раніше здійснював ФГВФО, але які не були закріплені законом. Наприклад, право ФГВФО не блокувати карткові операції клієнтів неплатоспроможного банку, чи зобов'язання ФГВФО повністю сформувати резерви банку на покриття збитків за активними операціями та визначити величину кредитного ризику за всіма активними банківськими операціями, у тому числі з урахуванням ризиків неповернення кредитів особами, пов’язаними з цим банком, ґрунтуючись на пропозиції, поданій Нацбанком уряду.
Є й нові норми, наприклад, стосовно позичальників банку. Після набуття державою права власності на акції неплатоспроможного або перехідного банку він протягом двох місяців проводить аналіз платоспроможності позичальників. Якщо в результаті аналізу не вдалося встановити кінцевих бенефіціарних власників або джерела надходжень та доходів для повернення кредитів є непрозорими чи недостатніми, або позичальники не надали банку достатньої інформації для проведення аналізу наведених даних, банк формує резерви під такі кредити у розмірі до 100% і «має право вимагати дострокового повернення кредитів».
Четвертий запобіжник – грошова компенсація за формулою
НБУ розробив формулу, яка має зробити майже неможливим отримання грошової компенсації ексвласниками банків. Коломойський мріяв отримати $2 млрд за ПриватБанк, який на момент націоналізації мав від'ємний капітал.
З одного боку, колишні власники в новому законі здобудуть законне право на компенсацію від Нацбанку у випадку скасування рішення про неплатоспроможність.
Але з другого боку, загальний розмір шкоди обмежується розміром реальних, а не уявних збитків. «Розмір визначається із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності як розмір капіталу банку з урахуванням якості його активів за умови врахування наслідків дострокового погашення усіх зобов’язань такого банку перед кредиторами на день прийняття відповідного рішення та має бути підтверджений міжнародно визнаною аудиторською фірмою», – зазначено в законопроєкті.
Аудитор E&Y підтвердив збиток ПриватБанку за 2016 рік в 176,2 млрд грн.
П’ятий запобіжник – більше повноважень НБУ
Якщо припустити, що Коломойський виграв всі позови до держави і напівзаконно «переписав» через виконавчу службу і реєстратора акції ПриватБанку на себе, і призначив нове керівництво, в НБУ достатньо повноважень, щоб тримати банк під контролем.
В законопроєкті чітко фіксується, що «набуття істотної участі (понад 10%. – Ред.) в банку без погодження НБУ не допускається», а НБУ може заборонити угоду, яка, наприклад, «може перешкоджати ефективному банківському нагляду». Перелік документів для отримання погодження оновлюється. Якщо НБУ вирішить, що конкретний акціонер може створити суттєві загрози для банку, регулятор може на пів року позбавити його права голосу на зборах акціонерів, а також вимагати продажу його частки в капіталі. Якщо власник цього не зробить добровільно, НБУ зможе вимагати примусового продажу за рішенням суду.
НБУ здобуде право вимагати припинення повноважень будь-кого з керівників банку, якщо він не відповідає кваліфікаційним вимогам. Керівник банку, щодо якого НБУ висунув вимогу про припинення повноважень у зв’язку з відмовою у його погодженні, зобов’язаний утриматися від вчинення дій, прийняття рішень та припинити виконання покладених на нього посадових обов’язків з моменту отримання банком вимоги НБУ.
Альтернативний сценарій
Влада затягнула із підготовкою цього законопроєкту. В грудні парламент вже не встигне розглянути його навіть в першому читанні, оскільки пленарні засідання цього місяця відбуватимуться лише з 17-го по 20-те число. В січні 2020 року депутати голосуватимуть в сесійній залі два тижні поспіль – з 14 до 24 січня. Потім вони йдуть на зимові канікули.
Якщо закон набуде чинності до винесення рішення Господарським судом Києва (позов з повернення акцій банку ексвласникам), суд буде зобов’язаний спиратися на нову редакцію статті 41.1 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Якщо ж суд винесе своє рішення до ухвалення закону, апеляційна інстанція продовжить використовувати старе законодавство.
Заступник голови комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Олександр Дубінський вже заявив, що урядовий законопроєкт не буде розглядатися, а він розробить альтернативний проєкт.
Проте цей закон дійсно не є єдиним засобом для утримання Коломойського подалі від банку: із цією метою, як вже зазначалося, може впоратись і діюче законодавство, шляхом повторної неплатоспроможності ПриватБанку. Хоча зараз вже ніхто не зможе гарантувати, що держава в цьому випадку не вибере опцію ліквідації банку, яку розглядали як ймовірну ще три роки тому.
ТОП-новини