Шевченко пішов

Верховна Рада звільнила голову Національного банку Кирила Шевченка. За відповідне рішення 6 жовтня проголосували 263 депутати, що суттєво менше за 332 голоси, які парламентарі віддали за його призначення лише два роки тому – 16 липня 2020 року.

В «скептиках» залишилася фракція «Європейської солідарності», яка не голосувала ані за призначення Кирила Шевченка, ані за звільнення. «Батьківщина» і «Голос» змінили свої позиції: перша фракція відмовилася звільняти голову НБУ, призначення якого раніше підтримувала, а половина другої фракції вирішила звільнити того, кого на початку не підтримувала. Основні голоси за звільнення забезпечила фракція «Слуги народу».

Кирило Шевченко тепер поповнив перелік очільників Нацбанку, які не протрималися на посаді передбачені законом 7 років. Його звільнення було стрімким, як і в Якова Смолія – за дві доби: ввечері 4 жовтня Кирило Шевченко повідомив про відставку за власним бажанням, вже 5-го відповідне подання президент Володимир Зеленський спрямував до Верховної Ради, яка 6 жовтня за 12 хвилин обговорення звільнила Кирила Шевченка, навіть не заслухавши його звіт.

Оскільки Шевченка не було не тільки в сесійній залі, а навіть в країні. Він зараз перебуває за кордоном на лікуванні. Власне «погіршенням стану здоров’я» він і пояснив свою відставку.

Тінь Укргазбанку

Володимир Зеленський зберігав мовчання з приводу раптового звільнення очільника НБУ. В цей час заговорили правоохоронні органи: вчора вранці НАБУ і САП розповіли про розкриття злочинної схеми в Укргазбанку, яка діяла з листопада 2014 року до березня 2020-го, коли державний банк очолював Кирило Шевченко. Начебто з банку за шість років було незаконно виведено 206 млн грн – підозри вручені вже п’яти топпосадовцям, зокрема і Кирилу Шевченку. Оскільки він вчора був відсутній в країні, підозру зранку офіційно вручили його працедавцю, яким до 14:00 ще залишався Нацбанк.

Підозра в цьому кримінальному провадженні, яке загрожує Кирилу Шевченку до 12 років ув’язнення із конфіскацією майна, змусила його заговорити. Шевченко заявив про «майже дворічний політичний тиск, який посилився напередодні його рішення і, власне, зумовив серйозне погіршення проблем зі здоров’ям». «Я вважаю проявом політичного переслідування та зведення рахунків реанімацію саме зараз кримінальної справи, якій уже 3,5 року, і весь цей час вона так і не розслідувалась», – заявив він.

За версією НАБУ та САП, колишній голова правління Укргазбанку Кирило Шевченко (зараз банк очолює Андрій Кравець) начебто організував злочинну схему, ще коли був першим заступником. Виведення коштів з Укргазбанку розпочалося в листопаді 2014-го «через сплату послуг псевдопосередникам нібито за залучення коштів великого бізнесу та державних установ і підприємств».

Слідчі встановили, що корпоративні клієнти самостійно ухвалювали рішення про розміщення коштів в Укргазбанку на депозити, однак банк продовжував сплачувати винагороду за їх залучення фіктивним посередникам, із якими підписував «фіктивні акти виконаних робіт». До березня 2020 року, коли після втручання правоохоронців схему «прикрили», з банку вивели 206 млн грн: йдеться про понад тисячу перерахувань на рахунки 52 псевдопосередників.

«Псевдопосередниками виявилися фізичні особи – підприємці, самозайняті та юридичні особи. Більшість із них зареєстрували виключно для участі у наведеній схемі: після отримання коштів ці суб’єкти припиняли свою діяльність і не здійснювали іншої активності, крім зазначеної у фіктивних актах виконання послуг», – встановили в НАБУ.

Кирило Шевченко вважає оголошені правоохоронцями факти «результатом передчасних висновків, зроблених на основі поспішних та недоведених суджень». «Я готовий відповідати за кожен свій підпис! Оскільки кожна угода, укладена Укргазбанком за мого керівництва, була на 100% ринковою», – заявив він, і згадав, що його керівництво дозволило розпочати приватизацію Укргазбанку (див. «Перший з держбанків: стартував процес приватизації Укргазбанку»).

Появу свого прізвища серед правопорушників він вважає невипадковою. «Існують фактори, що прямо свідчать про позапроцесуальну природу такого переслідування, але сьогодні я про них говорити не буду. Займаюсь формуванням своєї правової позиції з цього питання», – натякнув Кирило Шевченко на готовність захищатися в суді.

Вручення підозри в день звільнення також не є співпадінням. «Мені здається, що це була основна причина, чому він подав у відставку», – каже керівник аналітичного відділу інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій.

Політично-емісійний тиск

Ця справа стала основним інструментом політичного тиску. «Сам факт справи періодично використовувався для репутаційних атак на мене. У такий спосіб мене намагалися — але безрезультатно, — схилити до рішень, які я вважаю шкідливими для фінансової стабільності держави та загрозою для інституційної незалежності НБУ», – заявив вже колишній голова.

Він натякнув на бажання владної команди «вирішити» фінансові проблеми держави за рахунок грошової емісії. Ці спроби розпочалися ще в 2020 році, коли під час пандемії НБУ видав 62 млрд грн рефінансування, що є кредитним каналом грошової емісії, але прямої емісії на підтримку бюджету вдалося уникнути (див. «Україна полює на великий борг: їй знадобиться і МВФ, і емісія»).

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну уряд домігся від НБУ згоди на емісію 400 млрд грн, із яких вже «надруковано» 315 млрд грн. В 2023 році уряд хотів від НБУ ще «надрукувати» 200 млрд грн, але в проєкті бюджету-2023 поки що таких планів немає.

Грошова емісія на сотні мільярдів гривень і є тим самим «рішенням, шкідливим для фінансової стабільності», яке буде розкручувати спіраль інфляції та девальвації гривні. Мінфін не вважає цей сценарій катастрофічним, лише як план Б. «Така опція є. Але якщо ми зможемо гарантовано отримати $38 млрд від наших партнерів (в 2023-му. – Ред.), зловживати гіперінфляцію та іншими чинниками, залазити в кишені українців через викуп облігацій Нацбанком, через інші ризики – девальвації та гіперінфляції – ми не будемо», – пояснював міністр фінансів в середині вересня. «Добро» на це від Шевченка він навряд чи мав.

«Я не був зручним головою Національного банку», – стверджує Кирило Шевченко. Не був «зручним» для Володимира Зеленського і попередній очільник НБУ Яків Смолій. В липні 2020 року він подав у відставку через «систематичний політичний тиск». «Тиск з метою ухвалення рішень, які не є економічно обґрунтованими, які фокусуються на короткострокових простих «перемогах» і можуть дорого коштувати українській економіці та українцям у більш тривалій перспективі», – казав він. І знову це було питання емісії (див. «Зеленський «захоплює» Нацбанк. Смолія вже звільнено»).

Між Офісом президента та НБУ лише 200 метрів відстані, однак прірва між ними завжди була величезна. Вже влітку 2021 року над Кирилом Шевченком нависала загроза відставки через його «норовливість», хоча він і підтримував усі президентські ініціативи «доступних» бізнес-кредитів та іпотеки, і «авторитарність», через яку він «влаштував кадрову війну в правлінні НБУ» – йому вдалося звільнити усіх заступників, крім Катерини Рожкової (див. «Недогодили: до чого призведе висловлення недовіри Рожковій та Сологубу»). Її функціонал як першої заступниці водночас було нівельовано з банківського нагляду до адміністративних питань. Ефективні робочі відносини між ними почали налагоджуватися лише після вторгнення росії. Джерела в НБУ розповідали, що Шевченком невдоволений не безпосередньо Зеленський, а саме голова Офісу Андрій Єрмак.

Спадок Шевченка

Кирило Шевченко прийшов в НБУ влітку 2020-го в розпал пандемії ковіду, тому усі екстрені фінансові рішення були ухвалені ще Смолієм: навесні – на початку літа він зупиняв паніку вкладників, знизив облікову ставку до рекордно низького рівня в 6% та запровадив безлімітне 5-річне фінансування. Шевченко мав забезпечити збереження досягнутої макроекономічної стабільності (див. «Шевченко очолив Нацбанк: чого від нього тепер чекати»).

Із цим він справився: продовжив політику інфляційного таргетування із ціллю у 5% інфляції, зберіг вільне курсоутворення, поступово впроваджував Базельські принципи, реформував небанківський ринок, який НБУ отримав якраз напередодні приходу Кирила Шевченка.

Але реальність не завжди співпадала із очікуваннями. «Мабуть, мало хто із депутатів, які голосували за призначення Шевченка, очікували, що Нацбанк буде лише підвищувати ставку. Кульмінацією, звичайно, стало рішення в червні 2022 року про підвищення ставки до 25% на фоні інфляції, що значно прискорилася», – каже фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

Однак банкопаду не було – і це «плюс»: в 2020-2022 роках з ринку пішли лише вісім банків. «Розрахунковий центр» здав банківську ліцензію, щоб сконцентруватися на фондовому ринку, а на другий день вторгнення росії були ліквідовані Промінвестбанк та МР Банк (раніше – Сбербанк) через російський державний капітал. «Ринковими» було п'ять банкрутств: в 2020-му пішли з ринку банк «Аркада» та Місто Банк, в 2021-му – банк «Земельний капітал», а в 2022-му – Мегабанк, який втратив ліквідність, і банк «Січ», який постраждав через власну «дурість» – відмовився обслуговувати кредит рефінансування НБУ.

«За каденцію Кирила Шевченка була збережена фінансова стабільність, банківська система була добре підготовлена до поточної кризи. Але сказати, що він до цього сильно доклався, не можна, бо стабільність нашої банківської системи пов’язана скоріше із очищенням цієї системи, яке почалося ще за Валерії Гонтаревої (була очільницею НБУ в 2014-2018 роках. – Ред.). Він добре продовжив справу Якова Смолія в частині незалежності монетарної політики Національного банку», – розповідає Олександр Паращій.

Співпраця з МВФ не була його козирем. Сам факт неочікуваної зміни голови НБУ в липні 2020-го змусив Фонд поставити співпрацю з Україною на паузу, оскільки звинувачення в «політичному тиску» кидали тінь на «інституційну незалежність НБУ». Українська влада втратила довіру МВФ не тільки через невиконання взятих на себе зобов’язань, а й через несподіваний для Заходу відкат ключових реформ (див. «Чому Україні важко переконати МВФ позичити їй гроші»). Найтриваліша місія МВФ в історії України на початку 2021 року також не принесла грошей (див. «МВФ поставив переговори з Україною на паузу»).

«Призначення на посаду Кирила Шевченка відбулося на тлі скандалу із політичним тиском на попереднього голову. Відповідно, перші місяці в новій ролі йому довелося доводити, що незалежність регулятора збережено», – стверджує Михайло Демків. Можливо, через це Шевченко так жорстко відстоював свою «незалежність». «Смолій проводив занадто незалежну політику, і фактично за Шевченка це продовжилося. Через що продовжилися конфлікти між Нацбанком і урядом, Нацбанком і Мінфіном. Не вдалося Шевченку проводити узгоджену макроекономічну політику», – каже Олександр Паращій.

Україна відновила довіру МВФ лише у листопаді 2021-го, але війна знову порушила узгоджений план реформ – країна почала потребувати «грошей без будь-яких умов». «Із того, що не до кінця вдалося, – це співпраця із міжнародними фінансовими організаціями, в першу чергу МВФ. Але не можна казати, що це провина Шевченка, що Україна не отримала достатньо грошей. Тому що НБУ – це лише одна із сторін переговорів», – впевнений Олександр Паращій.

Більшою мірою «антикризовим менеджером» Шевченко став на початку 2022 року, коли росія знову вторглася в Україну. Тоді НБУ ухвалив швидкі рішення, які зупинили банківську паніку, і зараз обсяги коштів в банківській системі лише зростають. Заморожування офіційного валютного курсу, хоч і з можливістю контрольованого зростання, дало бізнесу економічний «якір» в умовах воєнної «бурі».

Підняття облікової ставки з 10% до 25% з метою стримати інфляцію та девальвація офіційного курсу гривні на 25% з метою убезпечення валютних резервів країни, які сягають майже $24 млрд, були болісними, але необхідними кроками. Контрольована емісія – останнім часом НБУ «друкував» не більше 30 млрд грн на місяць – також заспокоювала ринок, що загроза «гіперінфляції 1990-х» відсутня навіть в теорії. Однак в Офісі президента хотіли вдвічі більше – по 60 млрд грн на місяць. У Зеленського вважали, що це «не створюватиме проблем», якщо буде запроваджений збір у 10% з валютних операцій, що так і не відбулося.

«Зараз гроші західних партнерів – це єдине, що дозволяє Україні триматися на плаву. Вони покривають величезну частку видатків бюджету», – констатує заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко. За підрахунками ЦЕС, в березні-вересні іноземна допомога – кредити та гранти – профінансували 36% бюджетних витрат (617 млрд грн; отримано $19,4 млрд). Тому НБУ довелося «надрукувати» (тобто викупити в Мінфіну військові ОВДП) лише 315 млрд грн.

Поки що міжнародна підтримка міцна. США пообіцяли до кінця війни надавати Україні по $1,5 млрд щомісяця і закликали ЄС діяти так само: в жовтні очікується перший транш із 8 млрд євро макрофіну. Від МВФ очікується $1,3 млрд, а потім – нова програма, орієнтовно на $18 млрд.

Раптова зміна очільника НБУ може викликати занепокоєння в західних партнерів, чи дійсно Україна планує зберегти макроекономічну стабільність. Хоча фактично НБУ завжди балансував між поганими і ще гіршими рішеннями. «Нацбанк 2020-2022 років діяв у період небачених досі криз – пандемії та великої війни. І в цій ситуації довелося балансувати між підтримкою економіки та збереженням фінансової стабільності», – вважає Михайло Демків.

Але були й провали в діях НБУ. «Із негативів у цей період я би відзначив, передусім, кадрові перестановки в регуляторі – багато професіоналів звільнилися, часто незгодних із новим керівництвом. Також вже після повномасштабного вторгнення Нацбанк недостатньо рішуче боровся із витоком валюти за кордон. Потрібно було впроваджувати більш жорсткі обмеження в перші дні березня. Але годі очікувати, що в таких екстремальних умовах всі рішення виявляться правильними», – пояснює Михайло Демків.

Дванадцятий

Ці проблеми переходять у спадок новому вже 12-му голові НБУ за період незалежності. Зеленський вже визначився зі своїм вибором – вчора він спрямував до парламенту подання на призначення новим головою Національного банку Андрія Пишного. Він, як і Кирило Шевченко, також тривалий час очолював державний банк – Андрій Пишний в 2014-2020 роках керував Ощадбанком і пішов дуже гучно.

Кандидатуру потенційного очільника НБУ вчора погодив профільний комітет парламенту, після чого в п'ятницю він став головою Нацбанку за підтримки 290 депутатів.

Андрій Пишний очолив Ощадбанк в 2014 році після Революції Гідності завдяки підтримці свого політичного партнера Арсенія Яценюка, який став того року прем’єр-міністром. Перед цим вони тривалий час працювали в одному політичному проєкті «Фронт змін». Завдяки ньому Пишний отримав політичний досвід роботи в парламенті.

В Ощадбанку Андрій Пишний розпочав процес трансформації «ощадної каси для прийому комунальних платежів» на «сучасний банк». В цей період Пишний отримав і цінний досвід успішного міжнародного арбітражу – домігся судового рішення про стягнення з росії $1,3 млрд компенсації Ощадбанку за втрачені в Криму активи. Цей досвід допоможе НБУ напрацювати рекомендації для банків щодо нових судових позовів проти росії, яка на окупованих територіях грабувала банківські сейфи, зокрема і в Ощадбанку.

Але розставання із Ощадбанком не було приємним: НБУ в 2019 році звинуватив наглядову раду банку в незаконному пролонгуванні контракту Андрія Пишного ще на п’ять років і змусив таки оголосити новий конкурс (див. «Війна принципів. Чому Нацбанк показав червону картку наглядової ради Ощадбанку»). Новий конкурс в 2020-му виграв Сергій Наумов – за два роки Андрій Пишний став його радником.

«Він добре себе проявив як антикризовий менеджер на посаді голови Ощадбанку. З іншого боку, як і Шевченко, так і Пишний дуже далекі від експертизи в монетарній політиці. І можливо, в цьому є мінус. Проведення узгодженої антикризової монетарної політики разом із урядом, не впевнений, що буде успішним. Але час покаже», – вважає Олександр Паращій.

На відміну від Кирила Шевченка, в якого були погані відносини із головою Офісу президента Андрієм Єрмаком, в Андрія Пишного все навпаки. Вони є співзасновниками ГО «Відчуй», яка опікується людьми з вадами слуху. А в 2022 році Андрій Пишний увійшов до Міжнародної робочої групи з питань санкцій проти росії, роботу якої координують Андрій Єрмак та американський дипломат Майкл Макфол.

Ці зв’язки мають полегшить його комунікацію не тільки з Офісом президента, але й Кабінетом Міністрів, зокрема з Мінфіном, який у максимально «дружніх» стосунках із Банковою. «Будь-які зміни зараз будуть важчими, ніж будь-коли, тому я сподіваюсь, що новий очільник продовжить політику НБУ з відповідального монетарного фінансування бюджету», – каже Марія Репко.

За часів Шевченка НБУ вступив в жорстку полеміку із міністром фінансів Сергієм Марченком. НБУ закликав Мінфін підняти ставки за ОВДП, щоб профінансувати дефіцит бюджету ринковими запозиченнями і забезпечити інвесторам можливість зберегти купівельну спроможність гривневих заощаджень попри річну інфляцію у 23,8%. Тоді як Мінфін хотів зекономити бюджетні кошти, тому підняв ставки майже до 12-16%, очікуючи, що дефіцит коштів профінансують західні партнери чи емісія НБУ. У підсумку на останньому аукціоні Мінфін отримав мікроскопічні 44,5 млн грн, а погашення старих боргів вже на 54 млрд грн перевищує нові запозичення.

«Наразі існують дуже відмінні погляди Нацбанку та Мінфіну на подальшу динаміку ставок в економіці. Нацбанк вважає, що їх підвищення стимулюватиме більший обсяг заощаджень в національній валюті й менший обсяг споживання та купівлі валюти. Мінфін же вважає, що значно підвищувати ставки недоцільно на фоні низьких ставок за депозитами у найбільших банках. Новий голова НБУ може мати і нове бачення цієї ситуації, зокрема, в питанні продажу ОВДП з балансу самого Нацбанку (з великим дисконтом. – Ред.)», – зазначає Михайло Демків.

Олександр Паращій каже, що потрібно сідати за стіл перемовин з урядом і домовлятися про те, що Нацбанк може зробити для успіху уряду. «Які в нього є обмеження, пов’язані із підтримкою стабільності гривні тощо. Це гарний шанс перезапустити політики, оскільки те, що є зараз, як мінімум не влаштовує уряд і президента, і в принципі виглядає недобре в очах західних партнерів. Під час війни політика мала б бути більш узгодженою на всіх фронтах», – вважає Олександр Паращій. Можливість компромісу закладена навіть в рішенні Ради з фінансової стабільності, до якої входить і НБУ, і Мінфін. Орган виступив за «звуження дефіциту державного бюджету та зниження обсягів його монетарного фінансування».

Іншим важливим питанням є курсове: чи повертати плаваючий курс, чи можливо девальвувати гривню ще раз, враховуючи, що НБУ і Мінфін продали більше $18 млрд на міжбанку. Але різкі кроки на валютному ринку не очікуються. «Перехід від фіксованого до плаваючого курсу, напевно, зараз дуже небажаний. Поки за рахунок підтримки західних партнерів в Україні є можливість і тримати курс на фіксованому рівні, і не зменшувати найближчими місяцями золотовалютні резерви», – каже Олександр Паращій. «Ще одним питанням є нагляд за страховими, для яких НБУ посилив вимоги попри війну. Новий керівник може продовжити взятий курс в цьому сегменті фінансового ринку, а може мати й відмінний погляд», – додає Михайло Демків.

Головне, щоб влада не почала тиснути на «слабкі місця» Андрія Пишного в його кар’єрі в Ощадбанку. Робота в державному секторі завжди супроводжується подібними ризиками. Крім вищенаведеної історії Кирила Шевченка в Укргазбанку можна згадати про кримінальне переслідування двох останніх керівників Укрексімбанку – Олександра Гриценка і Євгена Мецгера, навіть колишній голова ПриватБанку Олександр Дубілет під загрозою, але за дії, які здійснив ще до націоналізації ПриватБанку.

Попри відому неефективність держави як акціонера, кількість держбанків може зрости знову: Верховна Рада вчора ухвалила закон про націоналізацію системних банків за 1 грн. Під його дію може потрапити не тільки Альфа-Банк, частка російських акціонерів якого все ще невизначена остаточно.

Андрій Пишний вже знає як може виглядати тиск прокуратури. В 2015 році правоохоронці вивчали обставини авіаподорожі топменеджменту Ощадбанку на футбольний матч в Польщу. Державні службовці мають завжди бути готові працювати під будь-яким подібним тиском.

Ризик запуску грошової емісії для покриття дефіциту бюджету-2023 у розмірі 1,3 трлн грн є більш руйнівним для фінансової стабільності Україні, ніж всі ракетні атаки росії. І якщо Захід буде гальмувати із фінансуванням цієї бюджетної діри, лише від спроможності Андрія Пишного опиратися проханням Зеленського – Єрмака – Марченка буде залежати, чи натисне НБУ на кнопку «Емісія». «У прийнятті рішень доведеться часто обирати між поганим і ще гіршим варіантом», – вважає Марія Репко.

Хоча не можна виключати і «магічних» перевтілень: як посада президента України перетворює тих, хто її обіймає, на українських патріотів, так і посада голови НБУ робить очільників центробанку 100-відсотковими прихильниками інституційної незалежності.