Позитивне мислення

Вся українська влада робить зараз відчайдушні спроби виправити зіпсовані відносини з Міжнародним валютним фондом. Президент Володимир Зеленський зателефонував директорці-розпорядниці МВФ Крісталіні Георгієвій із запевненням, «що Україна не зупинялася у виконанні взятих на себе обов’язків у межах програми stand-by». Голова НБУ Кирило Шевченко злітав до Вашингтона на прямі переговори із Фондом, після яких повернувся із «консервативним оптимізмом». Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба неоковирно виразився, що запропонував призначити ексміністерку фінансів Оксану Маркарову послом України в США не для того, щоб «лише вибивати гроші з МВФ». А міністр фінансів Сергій Марченко заявив про «значний прогрес» в переговорах.

Усі ці заяви мали б переконати у «розмороженні» відносин із МВФ і в тому, що черговий транш на $700 млн скоро надійде в Україну. Проте реакція Фонду не була обнадійливою. Слова Крісталіни Георгієвої про те, що «full agreement on actions needed prior to program review», можна перекласти як «до перегляду програми необхідна повна згода по діях».

Тобто проблема полягає не тільки у термінах виконання Україною своїх зобов’язань або у наявності «політичної волі» для їх виконання, щоб місія МВФ могла з інспекцією приїхати в Україну, підготувати staff level agreement і порекомендувати Раді директорів МВФ виділити черговий транш кредиту за програмою stand-by. Сторони навіть ще не дійшли згоди щодо того, що саме потрібно робити Україні.

При цьому президент переконував, що Україна виконала всі свої ключові зобов’язання, але не зміг пояснити затримку із завершенням перегляду програми. «На сьогодні всі структурні маяки, передбачені для перегляду програми МВФ, виконані», – заявляв Володимир Зеленський.

Сьогодні зранку Мінфін повідомив, що завершив переговори з МВФ стосовно основних параметрів проєкту держбюджету на 2021 рік. Але це ще не фінал переговорів. «Це було однією з головних передумов для початку першого перегляду спільної з МВФ програми stand-by для України, визначення дати візиту місії МВФ та отримання чергового траншу», – зазначили в Мінфіні.

Відносини на паузі

Україна в кінці травня домовилася з МВФ про нову 18-місячну програму загальним обсягом $5 млрд. Із них $2,1 млрд надійшли 12 червня, а решту коштів держава мала отримати чотирма траншами упродовж півтора року. При цьому МВФ зробив дружній жест і збільшив перший транш на $200 млн, через що наступні два транші восени мали схуднути до $700 млн кожний.

Щоб розраховувати на вересневий транш, Україна у червні мала виконати лише один «структурний маяк» – затвердити план скорочення NPL в державних банках (всього в півторарічній програмі дев’ять «структурних маяків», і два з них припадали на серпень – вересень), а МВФ у липні мав прибути із перевіркою прогресу України по всіх напрямках реформ.

Читайте: Чи зможе Україна виконати вимоги МВФ

Проте відносини з МВФ раптово зіпсувалися. Українські топпосадовці не одразу усвідомили це. «МВФ вже влітку заморозив можливість отримання у вересні нового траншу. Але наші переговорники зрозуміли це не одразу, оскільки Фонд не сказав це прямо – він натякав між рядків», – розповів FinClub співрозмовник, знайомий із ходом переговорів.

Першу негативну реакцію Фонду викликала неочікувана відставка голови НБУ Якова Смолія через «систематичний політичний тиск». Хоча за місяць до неї Україна в Меморандумі пообіцяла «уникати будь-яких дій, які можуть означати політичне втручання в незалежність НБУ (стосовно рішень щодо політики, обмежень строків каденції та правового захисту керівників та персоналу)».

І хоча новий голова НБУ Кирило Шевченко запевняв, що співробітництву із МВФ нічого не загрожує, як і незалежності Нацбанку, у Фонді вирішили зачекати, щоб пересвідчитися, що політика Нацбанку не зміниться, а його незалежність – збережеться. Липнева місія МВФ була скасована. Не приїхала вона в Україну і в серпні.

Восени конфлікт в керівництві НБУ між новим головою та «старими кадрами», які ще не звільнилися добровільно, став публічним, а перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова та заступник голови НБУ Дмитро Сологуб отримали від Ради НБУ догани за порушення «політики одного голосу». Після цього правління НБУ позбавило Катерину Рожкову банківського нагляду.

Читайте: «Недогодили»: до чого призведе висловлення недовіри Рожковій та Сологубу

Подальші події показали, що слова пана Сологуба, за які він отримав догану, виявилися пророчими: «Нацбанк фактично повернувся в ситуацію 2015 року, в якій він вже був, коли кредит довіри від МВФ потрібно здобувати практично з нуля». Як виявилося, це стосується не тільки НБУ – довіра західних кредиторів знизилася й до інших українських владних інституцій.

Втрата довіри

МВФ був занепокоєний не лише через раптові кадрові зміни в НБУ. Після отримання першого траншу кредиту Україна не поспішала із виконанням своїх обіцянок, закріплених в Меморандумі.

Ще до кінця червня Україна мала зняти «тимчасове обмеження для всіх зарплат у державному секторі». Проте ані уряд, ані парламент це не зробили. В ситуацію втрутився Конституційний Суд, який в кінці серпня скасував обмеження у 47 тис. грн стосовно суддів, прокурорів, чиновників, посадовців Нацбанку. Ринкові зарплати в державних компаніях влада обіцяла повернути у вересні, але знову збрехала. Зарплатні ліміти скасували лише в кінці жовтня та тільки для держбанків. Низькі зарплати в держкомпаніях вже призвели до резонансних звільнень іноземних фахівців.

Зманіпулювала Україна і з цільовим призначенням фонду боротьби з COVID-19, створення якого МВФ погодив, не знаючи, що найбільше коштів піде на будівництво доріг, а на боротьбу з пандемією витратять лише 12%. Хоча влада обіцяла, що «фонд використають насамперед для фінансування додаткових видатків на охорону здоров’я та соціальних видатків, безпосередньо пов’язаних із епідемією COVID-19». Тепер МВФ чекає на звіт оперативного аудиту витрат фонду (хоча цей дев’ятий «структурний маяк» мав бути виконаний до кінця березня 2021 року).

Читайте: Україна полює на великий борг: їй знадобиться і МВФ, і емісія

Поки Україна шукала можливість отримати вересневий транш, вона почала накопичувати порушення дедлайнів своїх зобов’язань для отримання грудневого траншу. Україна вчасно не підготувала чи не ухвалила низку необхідних законопроєктів. До кінця вересня мав з’явитися проєкт податкової амністії зі «схемою добровільного декларування майнового стану та незадекларованих доходів»; до кінця жовтня мали ухвалити поправки до закону про ФГВФО «для вдосконалення механізмів ліквідації банків та повернення активів» (п’ятий «структурний маяк»), а також законопроєкт, який посилює інституційну спроможність НКЦПФР за стандартами IOSCO.

До кінця жовтня Рада мала внести зміни до закону про Вищу раду правосуддя, щоб її членами були люди з бездоганною репутацією та доброчесністю (шостий «структурний маяк»), а до кінця листопада – зміни для створення постійного інспекційного підрозділу в межах ВРП. Проте законопроєкт про очищення ВРП навіть не подали до парламенту, а законопроєкт № 3711 про судоустрій та суддівське врядування лише спромоглися відправити на повторне перше читання.

До кінця листопада парламент мав змінити корпоративне управління банків та посилити вимоги до їх капіталу (четвертий «структурний маяк»), але відповідний законопроєкт № 4367 тільки зареєстрували. За останній місяць року парламент має також встигнути ухвалити закон про Бюро економічної безпеки, який має набути чинності з 1 січня 2021 року. Але Рада майже не працює і постійно знаходиться на карантині.

Влада про ці проблеми не говорить, акцентуючи увагу на виконанні окремих пунктів Меморандуму, наприклад, на зменшенні частки непрацюючих кредитів – з 48% до 45,6%, створенні єдиних юросіб для митниці та податкової служби (третій «структурний маяк»). До кінця вересня Україна зобов’язувалася розробити нові організаційні структури та механізми делегування повноважень і підзвітності в ДПС та ДМС як єдиних юросіб, а також скасувати систему планових податкових перевірок, замінивши її податковим аудитом на основі аналізу ризиків. До кінця року обласні юрособи ДПС, ДМС та ДФС мають бути закриті (восьмий «структурний маяк»).

Серед досягнень влада зазначає ухвалення у вересні плану відновлення платоспроможності ФГВФО (реструктуризація боргу, підвищення гарантованої суми, стягнення коштів з власників збанкрутілих банків), а у червні – законопроєкту № 2284, який спрощує здійснення інвестицій та запровадження фінансових інструментів. Майже в повному обсязі виконаний план створення ринку газу для приватних споживачів (другий «структурний маяк»), а новий корпоративний статут НАК «Нафтогаз України» (сьомий «структурний маяк») уряд затвердив в кінці жовтня із запізненням лише на місяць.

Крок вперед, два кроки назад

Погіршив відносини з МВФ і відкат низки реформ. Україна в Меморандумі обіцяла «запобігати будь-якому відходу від нещодавніх досягнень в антикорупційному режимі», проте дії Конституційного Суду крок за кроком нищать антикорупційну інфраструктуру: від рішення про незаконність призначення Артема Ситника головою Національного антикорупційного бюро до скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування і паралічу роботи Національного агентства з питань запобігання корупції. Не забули в МВФ і історію зі скасуванням цим судом в 2019 році кримінальної відповідальності чиновників за незаконне збагачення.

Володимир Зеленський прийшов до влади завдяки обіцянці масових «посадок», а для отримання першого траншу від МВФ все ж таки відновив кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Але на Заході ще минулого року зрозуміли, що згортання антикорупційних інституцій може відбуватися навіть під прикриттям антикорупційної боротьби. Колишній посол Канади в Україні Роман Ващук згадує, що міжнародна спільнота створила та десять років фінансувала діяльність Міжнародної комісії проти безкарності у Гватемалі, в якій «іспанські та колумбійські прокурори розпочали кримінальні справи проти майже всіх секторів гватемальского політичного життя». Проте «комедіянт без жодного політичного досвіду Джиммі Моралес», за його словами, знайшов спільну мову з місцевими олігархами і «викинув комісію з Гватемали».

Конституційний Суд може скасувати також інші досягнення України. Ухвалення навесні закону про вільний обіг сільськогосподарських земель та скасування мораторію на продаж землі в 2021 році було одним із попередніх заходів, які МВФ враховував, коли ухвалював нову програму для України. Тому оприлюднений восени проєкт рішення Конституційного Суду, в якому йшлося про фактичне скасування земельної реформи, також насторожив міжнародних партнерів України.

Конституційний Суд також досліджує конституційність так званого «антиколомойського» закону,  ухваленого для отримання червневого траншу МВФ та недопущення денаціоналізації ПриватБанку, та конституційність всієї системи гарантування вкладів фізичних осіб, яку в минулому «редагували» за рекомендаціями МВФ та Світового банку.

Подвійну гру МВФ побачив і на банківському напрямку. Україна в Меморандумі пообіцяла «посилити статус НБУ як забезпеченого кредитора у випадку банкрутств банків». Проте лише через чотири дні після отримання першого траншу МВФ парламент 16 червня ухвалив у першому читанні законопроєкт № 2459 депутата Олександра Дубінського («Слуга народу») про позбавлення НБУ права забезпеченого кредитора по кредитах рефінансування банків-банкрутів.

А в день отримання траншу в Раді намагалися розпочати створення тимчасової слідчої комісії по діях керівництва НБУ та ФГВФО в 2014-2019 роках, які здійснювалися в рамках попередніх Меморандумів з МВФ.

Неспроможність парламенту задовольнити вимогу ФОПів і відстрочити впровадження касових апаратів можна пояснити небажанням влади згортати ще одну реформу, за яку Україна також вже отримала кошти МВФ. Саме червневому траншу МВФ передувало запровадження з 1 січня 2021 року фіскальної підзвітності при видачі касових чеків учасниками спрощеного режиму оподаткування з обов’язковим використанням касових апаратів та електронного касового обліку.

Тому, коли урядовці кажуть, що обговорюють з МВФ лише три ключові питання: відновлення антикорупційної інфраструктури, ухвалення реалістичного бюджету-2021 та роботу НБУ, – потрібно пам’ятати, що МВФ бере до уваги усі невиконані зобов’язання української сторони.

В очікуванні МВФ

Кирило Шевченко після спілкування з МВФ зберіг віру у приїзд місії до України до кінця року. «Щоб з’явилися дати, треба досягнути прогресу в усіх блоках питань. Якщо шляхи вирішення питань будуть напрацьовані й ми з обох сторін почнемо по них рухатись, то я в цьому питанні є оптимістом – в України є всі шанси отримати місію МВФ до кінця цього року», – говорив він.

В уряді також розраховують на приїзд місії МВФ у грудні. Проте грошей від МВФ цього року точно не буде. Про це попередив радник голови Офісу президента, ексміністр економіки Тимофій Милованов. «В когось є ілюзії, але це нереально. Траншу цього року не буде», – заявив він.

Відсутність домовленостей з МВФ – це удар по бюджетному фінансуванню, визнавав очільник держави. «Якщо не буде місії МВФ, у нас буде й у нас є дірка в бюджеті», – казав на початку листопада Володимир Зеленський. Про це його вже давно попереджали експерти, які називали нереалістичним виконання бюджету-2020 із рекордним плановим дефіцитом у 298 млрд грн.

Держказначейство вже у листопаді, а не у грудні, як це відбувалося раніше, розпочало в ручному режимі визначати, хто отримає фінансування. Пріоритет мають захищені видатки, а незахищені, такі як капітальні, уряд намагається профінансувати з допомогою квазібюджетних методів: Укрексімбанк вже отримав дешеве рефінансування від НБУ на 10,8 млрд грн, а «Укравтодор» – урядову держгарантію на 5 млрд грн. «Політично-конституційна криза блокує співробітництво з міжнародними організаціями та можливість залучити фінансування. Через це очікується недофінансування видатків держбюджету на 120-140 млрд грн», – підрахував керівник з політичних питань Київської школи економіки Павло Кухта.

Банки все ще інвестують в ОВДП, але їх можливості обмежені.

Читайте: Україна нарощує борги. Хто скуповує її ОВДП і чому

Приїзд місії МВФ блокувався невизначеністю фінальних параметрів бюджету-2021. Підготовка проєкту бюджету до другого читання відбувається із порушенням графіку, і його можуть взагалі не встигнути ухвалити до кінця року. Про це вже попереджали представники монобільшості.

Хоча в уряді більш оптимістично дивляться на бюджетний процес і обіцяють незабаром передати до парламенту фінальну версію. Основні дискусії з МВФ відбувалися навколо показника дефіциту бюджету. Україна у вересні запропонувала його на рівні 6% ВВП, тоді як МВФ наполягав на 5,3%. Під час переговорів вдалося показник дефіциту із 270 млрд грн зменшити на понад 30 млрд грн. Уряд вже скасував підвищення мінімальної ставки заробітних плат вчителів у 2021 році, на черзі – зсув графіку підвищення мінімальної зарплати до 6500 грн на кінець року.

Але навіть у випадку ухвалення бюджету в «турборежимі» Україна не отримає кошти до кінця грудня. «Цього року Україна вже навряд чи встигне отримати гроші від МВФ. Поки уряд виконував структурні маяки до другого траншу, підійшли терміни виконання зобов’язань для наступного. Крім того, відновлення фінансування залежить не тільки від виконання структурних маяків. Необхідно, щоб країна проводила адекватну економічну політику і не відкочувала назад раніше проведені реформи», – впевнена головна економістка ІК Dragon Capital Олена Бєлан.

Відновлення довіри

На думку Олени Бєлан, МВФ буде спостерігати за тим, як Україна вирішить питання НАПК та електронних декларацій після скандального рішення Конституційного Суду, ухвалить в другому читанні реалістичний бюджет на 2021 рік і схвалить зміни до закону про НАБУ (після відповідного рішення КС), які при цьому не призведуть до автоматичної зміни голови НАБУ.

«Є питання по антикорупційній реформі. Цей напрямок для МВФ є важливим і пріоритетним, вони неодноразово про це говорили. Зараз під ударом і НАБУ, і питання щодо вибору нового прокурора САП, і ситуація навколо Конституційного Суду. Виглядає це досить погано. Надалі все залежатиме від того, як вся ця ситуація вирішиться, чи буде знайдений компроміс. Це важливе питання, і відповіді на нього поки немає», – каже аналітик ІК Adamant Capital Костянтин Фастовець.

МВФ очікує від нового керівництва Нацбанку формалізації бачення своїх подальших дій. «Пріоритетом для Фонду залишається незалежність Нацбанку, а до неї знову виникли питання після сумнівного перерозподілу функцій між членами правління», – зазначила Олена Бєлан.

Фонд може вичікувати із траншем, щоб впевнитися у стабільності роботи Нацбанку, що під тиском бюджетних проблем і економічної рецесії уряд не змусить НБУ перейти до емісійного фінансування бюджетних видатків, обґрунтовуючи таку можливість рекордно низькою інфляцією. «Кадрові зміни в НБУ суттєво посилили невизначеність щодо його політик, спрямованих на забезпечення цінової та фінансової стабільності. Водночас комунікації та кроки НБУ останніми місяцями фактично є продовженням тих політик, які проводились Нацбанком і до зміни керівництва. Проте, імовірно, МВФ та інші західні партнери можуть потребувати певного часу для отримання впевненості, що цінова та фінансова стабільність залишається пріоритетом НБУ», – вважає голова департаменту макроекономічних досліджень ICU Сергій Ніколайчук.

Читайте: Шевченко очолив Нацбанк: чого від нього тепер чекати

Але не тільки через це Фонд не поспішав із відправкою місії до України. «Приїзд місії та перегляд програми гальмують низка факторів. Зокрема, це судові рішення навколо ПриватБанку, невизначеність щодо роботи антикорупційних органів, збереження обмежень зарплат на державних підприємствах, затвердження урядом і подання до парламенту проєкту бюджету наступного року з дефіцитом 6% ВВП, що не було узгоджено з МВФ», – пояснює Сергій Ніколайчук. Він вважає, що рішення КС щодо електронного декларування та роботи НАПК суттєво ускладнило можливості для успішного перегляду програми і отримання чергового траншу.

Строки кредитування

Експерти солідарні в тому, що шанс отримати кошти МВФ до кінця року втрачено, і Фонд не буде екстрено рятувати український бюджет. «Найвірогідніше, не отримаємо нічого цього року. Все залежить від дій уряду. Поки що вони не особливо помітні, – констатує Павло Кухта. – У проєкті бюджету на 2021 рік закладено дефіцит у 6% ВВП. А де-факто дефіцит буде ще вище, тому що дохідна база в бюджеті завищена». На його думку, МВФ відмовився фінансувати такий завищений дефіцит і чекає на його скорочення.

Такий сценарій окремі експерти прогнозували ще влітку. «Ми ще в червні припускали, що цього року Україна більше не зможе отримати кошти від МВФ. Події останніх тижнів лише посилили ймовірність того, що наступний транш від МВФ буде не раніше 2021-го», – сказав пан Ніколайчук.

Олена Бєлан попереджає, що пауза у фінансуванні МВФ може тривати місяцями. «Найімовірніше, фінансування відновиться в другому півріччі 2021 року, коли різко зростуть виплати за зовнішніми боргами і сезонно збільшиться дефіцит бюджету», – вважає експертка.

Альтернативні джерела

Без другого траншу від МВФ Україна не отримає кошти інших кредиторів до $3 млрд. Але прем’єр-міністр Денис Шмигаль «висловив сподівання», що МВФ натякне Єврокомісії, що Україна виконує зобов’язання перед Фондом і їй можна виділити 600 млн євро макрофінансової допомоги.

«Кредитні ресурси від МВФ та інших міжнародних фінансових організацій, відсоток за якими набагато нижче за ринковий, є важливими. Без них держава буде змушена скоротити свої витрати на інвестиційні проєкти та знизити темпи покращення соціальних стандартів, зокрема й через механізм послаблення обмінного курсу. Але про повноцінну фінансову кризу чи неможливість обслуговування фінансових зобов’язань поки не йдеться», – вважає Сергій Ніколайчук.

В цих умовах влада намагається залучити фінансування, не пов’язане напряму із програмою МВФ. Останні переговори про отримання $300 млн кредиту від Світового банку для фінансування виплат групам населення, які найбільше постраждали від карантину, є частиною цієї стратегії. Володимир Зеленський вже пообіцяв 10 млрд грн для виплат по 8 тис. грн постраждалим ФОПам.

Читайте: Команда Зеленського нав’язує Україні життя в борг

Уряд також планував випуск єврооблігацій на $1 млрд, але зробити це без програми МВФ, навіть в умовах ралі на світовому фондовому ринку, достатньо складно. «Без грошей донорів не готові кредитувати приватні інвестори, які використовують МВФ як due diligence. Це дуже зручно: по суті МВФ робить всю роботу з аналізу України як позичальника. Якщо МВФ каже, що країна due diligence не проходить, то інвестори не дають грошей. Якщо інвестори не дають грошей, то фінансувати старі борги немає звідки. Без цього не приходять інвестиції, втікає капітал, як наслідок – падіння гривні», – попереджає Павло Кухта.

Сценарій повномасштабної валютної кризи поки що малоймовірний. «Менше грошей, які приходять ззовні, – це погано для резервів. Але поки рівень резервів достатній. У НБУ є валютна подушка безпеки, тому впливу на обмінний курс не буде, – заспокоює Констянтин Фастовець. – Резервів у нас більше $25 млрд. Це чимало, і теоретично їх можна «проїдати» досить довго. Але чи може Україна дозволити собі в принципі не співпрацювати з МВФ? Абсолютно всі розуміють, що довгостроково відмовитися від співпраці з МВФ ми не можемо».

Без співпраці з МВФ шанси України розміститися на зовнішніх ринках за адекватною ставкою він оцінює як «дуже низькі». «Відсутність співпраці з МВФ зупиняє все зовнішнє фінансування», – пояснює він і додає, що «гроші, щоб погасити борги, у нас є». Питання зовнішнього боргу найближчими місяцями дійсно стоїть не так гостро, як фінансування бюджетних витрат. «Україні необхідно фінансувати дефіцит бюджету і повертати валютні борги. Цього року ми вже розплатилися за боргами, чергова виплата буде наступного», – зазначив Павло Кухта.

Дефіцит коштів змусить уряд відмовлятися в грудні від «зайвих» витрат, щоб скоротити фактичний дефіцит. «На цей рік закладено дефіцит бюджету близько 300 млрд грн – на рівні 7,5% ВВП. Такий дефіцит важко профінансувати, навіть якщо Україна отримала б всі заплановані зовнішні кредити, в тому числі два транші від МВФ, від ЄС. Тепер, розуміючи, що все відкладається, доведеться різати дефіцит. Ми прогнозували, що дефіцит бюджету буде зрізано до 4,5%», – розповів Костянтин Фастовець.

Скороченню реального дефіциту бюджету сприятиме і понадпланове зростання доходів: ДПС вже зібрала річний план податків і не зупиняється.

В’ячеслав Садовничий, Вікторія Руденко